Київ – В Україні немає традиційних, ідеологічних чи програмних політичних партій, а існуючі «проекти» не здатні забезпечити стабільність і прогнозованість системи. Це є однією з головних причин неякісної роботи Верховної Ради, вважає голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. Коментуючи анонсоване спікером реформування українського парламенту, експерт в ефірі Радіо Свобода окреслив три виміри, за якими, на його думку, слід реформувати Верховну Раду.
– По-перше, як театр починається з вішалки, так само парламент починається з виборів і політичних партій. В українській політичній історії демонструється надзвичайно низька якість політичних партій. Ми не маємо традиційних, ідеологічних чи програмних партій. А «політичні проекти», зазвичай, не несуть за собою стабільності чи прогнозованості, що дуже чітко позначається на роботі парламенту. Це саме стосується виборчих процедур, адже це взаємопов’язані явища.
Треба голові Верховної Ради і всім парламентарям принаймні тиждень присвятити вивченню регламенту і потім дуже чітко дотримуватися цих настанов
Наступний пункт – дотримання регламентних процедур. Цим страждає кожне скликання Верховної ради, і тут не потрібні особливі реформи. Просто треба голові Верховної Ради і всім парламентарям принаймні тиждень присвятити вивченню регламенту і потім дуже чітко дотримуватися цих настанов.
По-третє, це інституційна складова. Насправді ми все ще маємо радянського типу апарат Верховної Ради, він дещо модернізується сьогодні, але потрібні дещо інші функції – більше комунікативних функцій, залучення експертів і зацікавлених сторін для того, щоб краще і якісніше готувати законопроекти, обговорювати їх на рівні комітетів і в парламентській залі.
– Для реформування роботи парламенту потрібне внесення змін до Конституції та регламенту, чи лише чітке дотримання букви і духу чинного законодавства?
– Регламент, звичайно, можна доповнювати і вдосконалювати, але так само, як і з Конституцією, проблема полягає в дотриманні кожної його норми. І це завдання як для голови Верховної Ради, так і для кожного депутата.
Але є ще питання кодексу депутатської етики: чи можуть парламентарі домовлятися між собою з приводу поведінки, не зловживання своїм правом голосу, виступів чи наклепу. Так само щодо декларації конфлікту інтересів. Це є корупційна складова. Депутат не може голосувати і виступати з тих питань, де він є зацікавлений – чи його бізнес, чи його родичі. І це декларується.
У нас голосують депутати у чотири способи, хоча бажано голосувати «за» чи «проти»
Є проблема голосування – у нас голосують депутати у чотири способи, хоча бажано голосувати «за» чи «проти». «Утримався» – це може бути в результаті вже згаданого конфлікту інтересів. А в нас ще є такі форми, як «не голосував» або «відсутній». Потрібно досягати чіткості при голосуванні, можливо навіть жорсткими заходами.
Ще одне питання стосується обмеження, якщо можна так сказати, права законодавчої ініціативи. У нас Конституція дає можливості зробити так, щоб не кожен окремий народний депутат ініціював законопроект, а це робилося тільки в спосіб групової, колективної підготовки і подання законодавчої ініціативи. Що це дасть? Якщо депутат зможе переконати мінімум п’ятнадцять, двадцять чи двадцять п’ять своїх колег підтримати свою ініціативу і спільно внести законопроект, шанси на ухвалення такого документа зростатимуть.
