«Проблема Голодомору повністю встановлена» – казав Роберт Конквест, який помер у США

У США у віці 98 років внаслідок пневмонії помер видатний дослідник Голодомору та злочинів комуністичного режиму в Радянському Союзі, англо-американський історик, публіцист і поет Робет Конквест. Він одним з перших ґрунтовно дослідив та описав Голодомор в Україні у книзі The Harvest of Sorrow – «Жнива скорботи», яка побачила світ 1986 року. Також його визначальною працею називають The Great Terror – «Великий терор», в якій Конквест описав сталінські чистки 1937-39 років. Британець Роберт Конквест поставив проблему Голодомору в науковий контекст і таким чином однозначно і переконливо спростував твердження радянських науковців, що, мовляв, голод був природним явищем через поганий урожай. Майже 7 років тому Роберт Конквест поділився з Радіо Свобода своїми оцінками щодо Голодомору 1932-33 років, який ми публікуємо ще раз.

​ – Як історик, який добре цю тему знає, як Ви оцінюєте українське трактування цієї частки історії – Голодомору?

– У моїй книжці «Жнива скорботи» я розглядаю питання геноциду і згідно з дефініцією геноциду, коли це питання було представлене ООН, цей термін охоплював набагато ширший спектр, ніж питання геноциду євреїв. Йшлося про часткові зусилля винищити якусь національність. Я вважаю, що саме слово «геноцид» не є дуже корисним. Я кажу, якщо хочете використовувати це слово, будь ласка, але воно було придумане з дещо іншим призначенням. Я бачу, що саме це слово натякає, що якась нація чи хтось його чинить – геноцид. Нацисти в цьому випадку були причетні до того, вони ж були німцями. Але я не певний, що йдеться про це тут. Цей напад на український народ не був російським виявленням, але це був абсолютний напад, проти цих людей велася смертельна дискримінація. Були й росіяни, яким не жилося дуже добре за часів Сталіна. Але, я вважаю, що визнання Голодомору – це добра справа. Дивно, але фундація Голокосту мене запросила виступити з доповіддю про український Голодомор кілька років тому, цей виступ ще існує в громадському архіві... Вони запросили вірменів також. Тоді український посол у Вашингтоні також прийшов до вашингтонського музею Голокосту... Отож євреї не форсували це питання — мовляв, це ті самі речі. У цьому і є небезпека. Є винуваті люди, але це не є російська нація, це просто особлива група особливо страшних людей.

– Коли 1986 року на Заході вийшла Ваша книга про Голодомор «Жнива скорботи» Радіо Свобода переклала уривки цієї книги українською мовою і транслювала їх у своїх програмах до України. Для багатьох слухачів це була перша інформація про Голодомор. Однак заперечення Голодомору продовжує існувати й по сьогодні. Чому?

– Я думаю, що скрізь існують люди, які віддані думати те, що не є правдою. Це стосується не лише Голодомору, а й безлічі інших речей. Є люди, які переконані, що Сталін нічого поганого не зробив. Є люди, які заперечують існування Голокосту. Є люди, які просто хочуть забути, вони думають:« Я не був винуватим, якщо я не був винуватим, значить, винуватим був хтось інший». Чому люди обирають дивні політичні погляди – це довга історія, яку я розглядаю в інших своїх книгах.

– Що, на Вашу думку, бракує в царині вивчення Голодомору? З точки зору історії та науки, що ще треба зробити?

– Я вважаю, що проблема Голодомору повністю встановлена. Ніхто її не заперечуватиме, лише маленька жменька людей буде це перечити. Є певна тенденція не знати деякі безпосередні накази Москви, як, наприклад, наказ блокувати Україну, закрити її повністю, щоб ніхто не знав про голод в Україні та на Кубані. Були інші голоди, подібні акції в Казахстані, Поволжі. Але цей факт, що Україна та Кубань були закритими, кількість смертей була локалізована і насправді, на практиці, це питання було національним.

Сталін не сказав би, що він є антиукраїнським. Андрій Сахаров однак стверджував, що Сталін був антиукраїнцем, інші люди констатували те ж саме. Сталін був антиукраїнським тому, що українці йому докучали. Але він також був проти низки інших народів. Навіть коли він був антиєврейським під час великої чистки 1953 року, він говорив: «Ми не є антисеміти, ми вбиваємо лише 10 євреїв і 4-5 неєвреїв (у справі лікарів). Я не є антисемітом».

Роберт Конквест народився у 1917 році у Великій Британії і протягом всього життя був підданим Об’єднаного королівства. Брав участь у Другій світовій війні, до 1956 року працював на дипломатичній службі. Після цього став письменником.

​У 1968 році Роберт Конквест завершив роботу над книжкою The Great Terror – «Великий терор: сталінські чистки 30-х», в якій Конквест описав сталінські чистки 1937-39 років, яка ґрунтувалася як на офіційних радянських даних, у тому числі опублікованих під час хрущовської «відлиги», так і на свідченнях українських і російських утікачів від радянського режиму.

У 1986 році Конквест опублікував книжку «Жнива скорботи: радянська колективізація і терор голодом», темою якої був Голодомор в Україні та на деяких інших територіях СРСР. Тоді він назвав прорадянські погляди лівих інтелектуалів на Заході «моральною ганьбою».

У колишньому Радянському Cоюзі його праці були заборонені.

Роберт Конквест у юності був завзятим більшовиком-комуністом і 1937 року поїхав у Радянський Союз, щоб на власні очі побачити комуністичний експеримент. Але дізнавшись про справжні дії комуністичної влади, він присвятив ціле життя викриттю жахів радянської влади.

За його підрахунками, за часів Сталіна загинуло близько 20 мільйонів людей – у результаті голоду, через ув’язнення в таборах примусової праці, а також були страчені. Ці цифри у кілька разів перевищують кількість жертв нацистського Голокосту.

2005 року тодішній президент США Джордж Буш (молодший) відзначив досягнення історика Конквеста «Медаллю свободи» – найвищою цивільною нагородою у Сполучених Штатах.

​Згодом Конквест отримав нагороду від України – орден Ярослава Мудрого п’ятого ступеня.

Роберт Конвест народився 15 липня 1917 року і помер 3 серпня 2015 року у своєму будинку в Пало-Альто (Каліфорнія, США) внаслідок пневмонії.

Радіо Свобода зібрало свідчення очевидців Голодомору: