Відставки міністрів екології Ігоря Шевченка та охорони здоров’я Олександра Квіташвілі можуть бути неостанніми. У зоні ризику перебуває щонайменше третина урядовців. Причиною відставки може бути не лише провал реформ в очолюваній галузі, а й конфлікт бізнесових чи політичних інтересів довкола відомства. Про те, чим відрізняються відставки Ігоря Шевченка й Олександра Квіташвілі та чим можуть бути зумовлені наступні відставки Радіо Свобода розповів політолог Володимир Фесенко.
– Логіка і причини звільнення одного міністра і відставки іншого – принципово різні. Із міністром екології Шевченком ситуація виглядає як його особиста помилка. Це урок для урядовців: будьте обережнішими в стосунках з олігархами! І пам’ятайте, що за вами слідкують конкуренти і громадськість. І якщо ви дозволите собі прямі контакти або послуги – політ літаком чартерним чи подарунок якийсь – це може стати приводом для відставки.
Мінохорони здоров’я залишається найбільш небезпечним міністерством в уряді. Це порохова діжка, яка може вибухнути під будь-яким міністром
Щодо Квіташвілі – то це інша, драматична ситуація. Ця відставка засвідчила, що Мінохорони здоров’я залишається найбільш небезпечним міністерством в уряді. Це порохова діжка, яка може вибухнути під будь-яким міністром.
– Даруйте, але такі закиди, як на адресу Квіташвілі – гальмування реформ – можна зробити очільникам більшості відомств.
Міністерство і будь-який його керівник стали заручниками жорсткої боротьби мафіозних угруповань всередині цього відомства. Квіташвілі виявився занадто слабким для боротьби з цими групами
– Про реформи наразі не йдеться. Реформа в цій системі буде така складана і драматична подія, яка зачепить інтереси сотні зачеплять сотні тисяч людей і буде дуже суперечливим і конфліктним процесом. Але перш, ніж робити реформу в цьому міністерстві, там треба навести елементарний лад. Міністерство і будь-який його керівник стали заручниками жорсткої боротьби мафіозних угруповань всередині цього відомства. Квіташвілі виявився занадто слабким для боротьби з цими групами – і він став заручником, який нічого не міг зробити.
Треба шукати дуже сильного антикризового менеджера, який навів би лад у цьому міністерстві. До того ж, якщо у нового міністра не буде підтримки з боку керівництва уряду і президента – результат буде той самий як у Мусія чи Квіташвілі.
– Чи залишилися в уряді претенденти «на виліт»?
– Безумовно, мінімум третина міністрів в зоні ризику. Але більш серйозні зміни в складі уряду можливі восени.
– А чим зумовлені їх проблеми: тим, чим у Шевченка – сумнівними зв’язками, чи, як у Квіташвілі – неспроможністю опанувати ситуацію у своїй галузі?
– Або іде боротьба інтересів за їх міністерства, або є суттєві претензії щодо ситуації у відомстві, щодо реформ.
Нібито все було спокійно, але виник конфлікт із Саакашвілі – і він відсторонений від посади. Хто знає, з ким у Саакашвілі виникне наступний конфлікт?
Поза зоною ризику знаходяться, як правило, непублічні міністри: хто не робить різких рухів і не створює конфліктних ситуацій. Думаю, що менше ризиків у міністрів, які знаходяться в найближчому оточенні прем’єра чи президента. А там де більше критики, де іде боротьба бізнесових та політичних інтересів – там можуть бути проблеми. Це, наприклад, Мінагропром або Міністерство енергетики. Але може виникати ситуація, як зараз із головою Державіаслужби. Нібито все було спокійно, але виник конфлікт із Саакашвілі – і він відсторонений від посади. Хто знає, з ким у Саакашвілі виникне наступний конфлікт? Саме завдяки цьому конфлікту виникли додаткові ризики в міністра інфраструктури.
