26 червня у Москві у віці 85 років помер політик і дипломат Євген Примаков. З 1996 до 1998 року Примаков був міністром закордонних справ Росії, а з 1998-го до 1999-го очолював російський уряд.
Протягом останніх півтора року, у період окупації Криму та конфлікту на Донбасі, Примаков неодноразово давав оцінки українсько-російським взаєминам.
Однією з найгучніших заяв цього періоду є слова Примакова про Донбас: він вважав, що Росія має визнати цей регіон частиною України.
Водночас, Примаков не визнавав, що на сході України є російські війська, використовуючи щодо введення російської армії в Україну слово «якби» та «чисто гіпотетично». Примаков вважав, що, якби Росія ввела свої війська в Україну, вона ризикувала б різко погіршити відносини із Заходом, які їй потрібно підтримувати.
Крім того, на його думку, втручання Росії в конфлікт зіграло б на руку США «у їхньому прагненні підкорити собі Європу», тому цей крок він вважав неприпустимим.
«Якби ми ввели туди регулярні частини, та ще б це було анонсовано нами, то Європа була б під Сполученими Штатами ціле століття наступне», – казав Примаков в ефірі каналу «Россия 1».
Поряд із заявами про Донбас як частину України, повернення Україні Криму, вважав політик, не може розглядатись як поступка Заходу. Крим для Росії він називив «завойованою позицією» і заявляв, що Росія має «абсорбувати» півострів – «вирішувати всі його проблеми, транспортні і так далі, тому що тут відступів бути не може», – казав Примаков каналу «Росія 24» у червня 2014 року.
Примаков низивав анексію Криму не заздалегідь спланованою акцією, а реакцією на «здириговану ззовні кризу в Україні». Росія, заявляв він, «вжила заходи безпеки для населення півострова під час голосування від вилазок і провокацій радикалів».
Євген Примаков вважав неможливими «кольорові революції» у Росії, однак виступав проти надмірної централізації всіх сфер життя, яка, на його думку, спричиняла економіні проблеми в Росії, тому вважав за потрібне надати ширші права федеральним суб'єктам Росії.
Примаков народився в Києві 29 жовтня 1929 року. Був ученим-арабознавцем, у 1960-х працював у головній радянській газеті «Правда».
Його політична кар’єра розпочалася відносно пізно, наприкінці 1980-х років, Примаков належав до найближчого оточення радянського лідера Михайла Горбачова.
У 2004 році Євген Примаков дав інтерв'ю Російській редакції Радіо Свобода, у якому, зокрема, назвав три кульмінаційні події свого життя, які змусили його зробити вибір на користь «часу реформ» – це радянське вторгнення у Чехословаччину, перебудову та роботу в російському уряді під час кризи 90-х.
«...тоді ще я, чесно кажучи, не хочу брати на себе зайве, не прозрів остаточно. Мені здавалося, що це необхідно для того, щоб не утворився вакуум і не наблизилися б до нас антирадянські сили, які дійсно боролися проти нас. Але з перебудовою почав змінюватися мій світогляд, і це був, загалом, один з кульмінаційних моментів у моєму житті. Другий момент – це деяке розчарування, яке почалося у зв'язку з тим, що перебудова почала буксувати, її лідери, можливо, навіть зробили неправильні якісь ходи. Я думаю, що це мене, як і багатьох інших, вразило, бо в той момент було ясно, що ми втрачаємо таке наше спільне надбання, як Радянський Союз. Я, наприклад, досі переживаю і не приховую цього. Ось це був другий такий момент. А третій – коли я був в уряді. Я дійсно прийшов в уряд на гребені дефолту, країна перебувала прямо перед обривом, стояли залізниці, економіка вся стояла... навіть продовольство, імпорт був різко скорочений, була можливість і голоду. Загалом, в цих умовах було дуже важко, але мене оточували однодумці, оточували мене мої колеги, які зробили дуже багато для того, щоб вийшла країна з такого важкого становища», – сказав Примаков.
