Щонайменше півсотні громадян України чекають на евакуацію у почесному консульстві України у Катманду у Непалі. Серед них – і киянка Галина Тодоренко. У день потужного землетрусу вона очолювала туристичну групу, що прямувала маршрутом довкола гори Манаслу. Перші два дні після землетрусу Галина разом із групою провели у наметах у гірському селищі. У Катманду вирушили, коли почули про збори українців у почесному консульстві для подальшої евакуації.
25 квітня, у день потужного землетрусу, Галина Тодоренко разом із групою мандрівників вирушили на початок свого туристичного маршруту: вони планували обійти довкола гірського масиву Манаслу.
«Землетрус нас застав прямо в дорозі на місцевому автобусі, – розповідає Галина. – Ми були, в принципі, досить далеко від епіцентру землетрусу. Сильних поштовхів не відчували: місцевий автобус їде по дуже поганій гірській дорозі і його й так постійно хитає. Але місцеві дуже сильно запанікували, почали вибігати назовні. З цього ми зрозуміли, що це – підземні поштовхи».
Перші два дні після землетрусу українські мандрівники провели у наметах у селищі Аругат Базар. Після цього вирішили повертатися у Горку, що неподалік столиці. Там почули, що для українців готують евакуацію: для цього треба було прибути у почесне консульство України у Катманду. Дістатися туди було непросто.
«Доїхати було досить важко, тому що дуже багато людей виїжджали з самого Катманду, були великі затори. Ми проїжджали 8 кілометрів близько 4 годин. Нам назустріч їхала неймовірна кількість людей. Якщо уявити, це такі автобуси, на які прив’язані клумаки з речами, і на цих клумаках зверху на даху сидить близько 15 людей», – зазначає Галина Тодоренко.
«Це – трагедія гірських районів»
У самому Катманду, каже, зруйновані або майже зруйновані кілька основних туристичних принад, як-то башта Дхарахара чи культові споруди ступа Боднатх і Храм мавп. Пошуково-рятувальні роботи тривають. Люди ночують переважно у наметах – дехто боїться повторення землетрусу, декому просто нікуди повертатися.
«Якщо говорити про основні масштаби катастрофи у Катманду, то це – трагедія гірських районів, – розповідає українка. – Наприклад, на треку Манаслу зруйнована стежина, по якій доправляють продукти, медикаменти. Найбільш зруйновані будинки там (у горах – ред.), там є селища, де взагалі не залишилося цілого будинку. Яким чином там люди будуть виживати, я просто не уявляю».
Галина розповідає, що на території почесного консульства України ними опікуються, їм нічого не бракує. Чекають на літак, щоб нарешті повернутися додому.
«Дуже чекаємо на виліт. Серед нас є маленькі діти, є кілька хворих, які потребують лікування вже в Києві».
За даними МЗС, усього в Непалі на момент землетрусів – двох потужних і кількох десятків дрібних підземних поштовхів – перебувало 196 українців. Частина з них вирішила повертатися додому своїм ходом. Серед загиблих чи постраждалих унаслідок землетрусу громадян України немає.
