Львів – У середу у Львові попрощались із громадським і політичним діячем, головою центрального проводу Організації українських націоналістів (державників) Павлом Дорожинським. Після важкої хвороби він помер 18 березня у Києві на 89-му році життя. Провести Павла Дорожинського у вічну путь прийшли його друзі і пластуни.
Павло Дорожинський заповів поховати його на Личаківському цвинтарі у Львові. Його могила поруч із похованням генерала-хорунжого Армії УНР, одного з керівників Організації українських націоналістів (ОУН) Миколи Капустянського. А Павло Дорожинський до дня смерті очолював міжнародну організацію «Об’єднання українських націоналістів» (державників), створену у 2005 році.
Він жив Україною, любив Україну, був невибагливий до свого побуту. Жив звичайним життям українцяОнися Дубчак
«Знала пана Павла від 1989 року. Це була дуже жертовна людина, він покинув своє комфортне життя в Канаді і переїхав в Україну. Мав дозвіл на постійне проживання. Він жив Україною, любив Україну, був невибагливий до свого побуту. Жив звичайним життям українця. Коли він важко хворів, ми часто приходили до нього, читали. Він не хотів помирати, мав багато планів і задумів. Я від нього не чула стогону і жалів, він хворів півтора року», – говорить Онися Дубчак, член ОУН із Києва.
Україну любив понад усе
Павло Дорожинський народився 3 серпня 1926 року на Тернопільщині. З юних літ був пластуном, а звання «Сеньйор» отримав на все життя. Батько Павла Дорожинського був активним діячем Української військової організації (УВО) й ОУН і син не зраджував цій організації.
Побратим покійного Данило Штуль із Франції розповів, що Павло Дорожинський закінчив українську гімназію у Празі, навчався у Мюнхенському вільному університеті і його діяльність була постійно пов’язана з ОУН.
«Він із молодості присвячував себе боротьбі за вільну Україну. У рядах ОУН і «Пласту» пережив Другу світову війну, йому вдалося емігрувати за кордон (мешкав у Канаді). Там цілком зайнявся українською діяльністю. Радянська імперія посягала знищити нашу націю. Павло Дорожинський мріяв повернутись в Україну, і зразу вернувся, як імперія впала. Він багато їздив, відтворив ОУН», – наголосив Данило Штуль.
У 1989 році Павло Дорожинський приїхав в Україну і тут зайнявся активною політичною і громадською діяльністю, писав публіцистичні статті. Підтримав українських студентів під час «Революції на граніті» у 1990 році, не оминав увагою усі важливі процеси, пов’язані з побудовою вільної України, багато працював у Світовому конгресі українців, був довголітнім членом секретаріату цієї організації.
«Три роки тому, коли Світовий конгрес відзначав своє 45-річчя, Павло Дорожинський говорив про те, що брав участь у всіх конгресах, наголосив, що задум наших великих попередників вдалося втілити за рахунок праці мільйонів українців, яких об’єднувала мета побудувати могутню і шановану Україну у світі, державу, яка дбатиме про добро своїх громадян», – пригадала Оксана Винницька-Юсипович, представник Світового конгресу українців.
Друзі відгукувались про Павла Дорожинського як про людину, яка відстоювала ідеали вільної, незалежної, демократичної України. За життя Павло Дорожинський був нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
В останні роки життя Павло Дорожинський займався питанням перепоховання на Личаківському цвинтарі останків голови проводу українських націоналістів Євгена Коновальця, який спочиває у Роттердамі, а також дружини Ольги і сина Юрія, полковника, які поховані у Римі, про це розповідав Радіо Свобода. Але цю мрію не встиг реалізувати.
