Президент Росії Володимир Путін понад тиждень не з'являвся на публіці. Таємниче зникнення президента Росії викликало, крім чуток, думки про те, що чекає на його країну, якщо не зараз, то принаймні колись у майбутньому – тоді, коли Путіна таки «не стане». Оглядачі говорять про три можливі сценарії. Найбільш реалістичним з них є конфліктний – вихід із-під «килиму» протистояння у Кремлі «яструбів» та умовних лібералів.
Уже півтора десятиліття Володимир Путін очолює закриту ієрархічну й орієнтовану на одну його особу політичну систему, яка виключає будь-яку можливість конкуренції. За опитуваннями, громадськість просто переважно не сприймає думки про якусь «альтернативу» його керівництву.
Та все ж: що станеться, якщо колись раптом Путін без попередження залишить політичний кін? Якщо Путіна називають «гарантом політичної стабільності» Росії, чи ситуація «без Путіна» автоматично означатиме й без стабільності?
Не обов’язково, але дуже ймовірно, кажуть оглядачі.
«Війна кланів уже йде»
Зараз розбіжності серед оточення Путіна, як виглядає, настільки глибокі, що за відсутності самого президента, який особисто урівноважує різні групи впливу, безконфліктний сценарій мало ймовірний. Ці розбіжності ще поглибилися з початком російської кампанії проти України і стали особливо помітні з убивством опозиціонера Бориса Нємцова.
Російський журналіст і аналітик Раф Шакіров каже, що останніми днями війна кланів, які оточують російського президента, загострилася. Головна розбіжність – між «яструбами», які набирали сили в час конфлікту проти України і протистояння з Заходом, і умовними «лібералами», каже Шакіров.
Є група – «яструби», які зараз опинилися в особливо важкому становищі, коли виникло перемир’я з українцями… Вона розуміє, що нормалізація відносин для неї означає втрату позицій, втрату тієї майже безмежної влади, яку вони зараз мають і не можуть цієї влади втратитиРаф Шакіров
«Є група лібералів, умовно кажучи, які займаються економічною політикою, тому що без них ніби нікуди й не подітися, а є зовсім інша група, умовно кажучи, «яструби», які зараз опинилися в особливо важкому становищі, коли виникло перемир’я з українцями… Вона розуміє, що нормалізація відносин для неї означає не те що кінець світу, до цього далеко, але, очевидно, втрату позицій, втрату тієї майже безмежної влади, яку вони зараз мають і не можуть цієї влади втратити», – каже аналітик.
Я думаю, що відбувається криза керованості влади з погляду олігархів. Я взагалі дивуюся, що вони так довго були лояльніМарат Гельман
Із Рафом Шакіровим щодо ймовірності конфліктного сценарію згоден і ще один російський політолог Марат Гельман. «Я говорю про людей, які скуштували цього беззаконня, які вважають, що мають рацію, що вони можуть порушувати закон, убивати й так далі. Я думаю, що відбувається криза керованості влади з погляду олігархів. Я взагалі дивуюся, що вони так довго були лояльні, мені здається, що межі лояльності вже закінчилися», – вважає фахівець.
Конституція чи консенсус? Навряд чи?
Звичайно, є конституційний сценарій: виконувачем обов’язків голови держави, відповідно до Основного закону, стає прем’єр-міністр, який протягом трьох місяців проводить президентські вибори.
Інший варіант, про який згадують, – «консенсусний». Він виникав у радянські часи при зміні керівника, коли політичні важковаговики кидалися в підкилимну боротьбу за владу, і врешті хтось поставав переможцем, а решта погоджувалася з цим. Схожі сценарії були і в часи президентства в Росії Бориса Єльцина: спершу йому, дедалі більш непопулярному, влаштували переобрання, потім знайшли неймовірну, здавалось би, заміну у вигляді Володимира Путіна.
Та зараз на такі сценарії особливої надії немає, вважають політологи.
Матеріал підготували Сергій Драчук та Robert Coalson
