Цими днями минає рік, як на території українського півострова Крим з’явились «зелені чоловічки» і почався той процес, який згодом у світі назвали окупацією, чи ж спробою анексії Росією Криму. У самій Росії це назвали «приєднанням півострова».
Єдиний депутат у Держдумі Росії, який голосував проти цього, був Ілля Пономарьов. Нині він тимчасовий емігрант і живе у Сполучених Штатах, де працює з різними американськими компаніями, які розмірковують про інвестиції в Україні. Перебуваючи в Києві, Пономарьов розповів Радіо Свобода про те, чи не шкодує він зараз про своє рішення, коли рік тому пішов проти думки усіх присутніх депутатів і не підтримав дії керівництва своєї держави?
– Безумовно ні, бо, на жаль, я виявився правий: мотив, через який я не голосував, це війна, якої не уникнути, це кров, це насилля, це надовго ворожнеча між українським і російським народами... Все це сталося, на жаль, все те, що було передбачене, бо ж у Росії казали: «ні, нічого цього не буде, якраз навпаки, те, що ми зараз зробили – це якраз гарантія того, щоб не було війни», якихось міфічних «натовських військ» – ось якраз зараз ми стоїмо на порозі того, щоб уже були і натовські війська, і все решта, і вже тисячі загиблих, а скільки ще загинуть.
– В інтерв’ю Радіо Свобода, коли були президентські вибори в Україні навесні, Ви сказали, що анексія Криму – це такий собі іміджевий проект для Путіна, що в такий спосіб він прагне вирішити свої внутрішньо-політичні проблеми в Росії. Чи вдалось йому виконати цю задачу? З огляду на цей рік, який пройшов після анексії Криму?
Час мине, але ворожнеча, яка була створена між Росією та Україною, вона залишиться надовго, і треба ще багато часу і зусиль, щоб її загасити
– Поки що, звичайно, вдалось. Ми ж бачимо рівень підтримки цієї політики, хоча я не вважаю, що це рівень підтримки особисто Путіна. І коли людям ставлять інше запитання: чи хотіли б ви, щоб він залишився на наступний термін, то тільки половина з тієї кількості кажуть зараз, що вони підтримують його політику. Але безумовно, у нього не було і цієї кількості до того, як почалася ця авантюра. На жаль, час мине, але ворожнеча, яка була створена між Росією та Україною, вона залишиться надовго, і треба ще багато часу і зусиль, щоб її загасити.
– Протягом року Росія активно вливала кошти у Крим, зарплатню бюджетникам, пенсії, інфраструктурні проекти. Чи буде зупинка цього курсу? Чи почнеться урізання витрат на Крим, чи ж Крим буде – як і раніше – і наступного року таким дотаційним регіоном?
Підвищення зарплати, яке відбулося у бюджетній сфері, йшло на тлі різкого зростання цін на продукти харчування і загалом мешканці Криму від цього більше втратили, ніж виграли
– Ну, по-перше, я не можу сказати, що були якісь супер-масштабні вливання. Тобто те, що було обіцяне, воно у більшій мірі залишилось на папері. Поки що нема ані будівництва мосту, ані модернізації інфраструктури, швидше, були зроблені кроки, щоб просто синхронізувати соціальні стандарти з російськими.
Але треба розуміти, що підвищення зарплати, яке відбулося, наприклад, у бюджетній сфері, йшло на тлі різкого зростання цін на продукти харчування і загалом мешканці Криму від цього більше втратили, ніж виграли. Там є категорії населення, які безумовно виграли, як це зазвичай буває, але більша частина населення скоріш втратила. Тим не менше, це ще не перетворилось у таке глибоке розчарування, бо ця патріотична хвиля – вона ще триває. Я думаю, що півтора-два роки ще має минути, перш ніж люди почнуть робити політичні висновки.
Над матеріалом працювали Олексій Арунян і Людмила Ваннек
