Комуністична влада у Польщі трималася на багнетах, хоч би якою поширеною не була колаборація. Доказом цього є те, що Польща стала вільною країною відразу, як тільки радянський режим послабив свою хватку, наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода професор Ґданського університету, співробітник Інституту національної пам’яті Ігор Галагіда. При цьому він нагадує, що спротив, відкритий чи таємний, ніколи не припинявся, бо в Польщі інститути громадянського суспільства ніколи не припиняли існування. І в цьому він бачить значну різницю між повоєнною Польщею і нинішнім окупованим Донбасом. А нашу розмову з польським істориком українського походження ми розпочали з питання про те, як встановлювався та на чому тримався комуністичний режим у Польщі.
– Комуністична влада у Польщі від самого початку трималася на багнетах Червоної армії, яка прийшла і зайняла територію, відтісняючи, звичайно, німців. Так як сьогодні на сході України. Всі добре знаємо, що якби не безпосереднє втручання російської армії, то, я думаю, що Київ швидше чи пізніше поборов би терористів.
Комуністи почали творити вже справжній сталінський режим. Тобто однопартійна система, розбудова силових структур
Після знищення політичних опонентів, після ліквідації збройного опору, коли вони здобули повну владу у Польщі, комуністи почали творити вже справжній сталінський режим. Тобто однопартійна система, розбудова силових структур. І можна сказати, від 1948 року аж до смерті Сталіна у Польщі де факто була система повномасштабного терору.
– Якщо би я Вас попросила порівняти цю ситуацію в тому, як насаджувався режим, який приходив зі сходу на територію східноєвропейських країн. Йдеться ось про що. Коли Енн Епплбом говорила про те, що зараз вона би написала свою книжку про «Залізну завісу» ще раз, вона говорила про те, що вона бачила в подіях на сході України і в Криму той самий сценарій, який розвивався в ті часи. І ось елементи того сценарію, про який вона говорить.
Йшлося про те, щоби відразу висилати передові загони російських офіцерів спецслужб, роздати зброю, намагатися завербувати чи навернути до своєї справи перш за все кримінальних злочинців, всякі невдоволені елементи. Тобто тут йдеться не про те, що існує якась ідеологія, яка вимагає свого прояву. Йдеться про те, що маргінальна ідеологія, як в Криму, так і на сході, ідея приєднання чи якихось ближчих стосунків із Росією, чи об’єднання в одну державу, – ніколи не були домінантними. Наскільки ці моменти схожі у двох цих історично різних ситуаціях?
Тут застосовувалися модерні засоби, тобто телевізор, радіо, преса
– Я тут бачу досить велику аналогію. Тому що, так як на сході України, так і в Криму, дуже міцно запрацював сентимент за часами Радянського Союзу. Сентимент, який був підсилюваний російською пропагандою. Тут застосовувалися модерні засоби, тобто телевізор, радіо, преса і цей елемент відіграв величезну роль. Щось подібного було також у Польщі, чи наприклад в Угорщині в післявоєнному часі. Інколи тодішня «совєтська» пропаганда дуже міцно діяла, обіцяючи людям справедливість, рівність. І тут той елемент був дуже сильний. Хто на цьому скористався.
Це видно в Польщі, хто перший приєднався до тієї сили – це була або біднота, або якийсь кримінальний елемент. Це були люди, які приєднувалися до комуністичної партії ще в партизанських роках війни.
І так по-моєму виглядало зараз на сході України. Та пропаганда російська, російська музика, і різного роду інші засоби, були спрямована до того кримінального елементу, який в певний момент вийшов на вулицю. Ми були свідками того, як вони займали адміністративні будівлі за допомогою російських спецслужб, і просто перейняли владу.
На цю ж тему:
 14.02.2015Де межа між колабораціонізмом і пристосуванням? Польські уроки історії У Польщі вивчають механізми нав’язування країні чужої політичної системи далі |
