Одеса – Черговий вибух в Одесі: якщо раніше здебільшого підривали офіси волонтерів, які підтримують українських вояків у зоні АТО, то цього разу під увагу зловмисників потрапила квартира, де прописані поет Борис Херсонський та його син – кінорежисер Михайло Херсонський. Вибуховий пристрій підклали на сходи, біля входу до двох приміщень – квартири, а також хостелу. Батько і син Херсонські неодноразово у своїх публікаціях та виступах висловлювали проукраїнську позицію. Це простий збіг чи спланована акція залякування?
– Так, це було залякування. Це не замах на вбивство. Адже коли в нашій країні когось хочуть вбити, це зазвичай робиться без особливих проблем. Я ж розцінюю це як зв’язку подій. Адже це не перший вибух в Одесі – лише в цьому році їх вже було 4. Ще деяка кількість трапилася в минулому. І вони всі в більшій чи меншій мірі однотипні: ніхто не гине, завдається матеріальна шкода, валяться балкони, випадають шибки посеред зими…Вибухає магазин, вибухають волонтерські центри. Однак важливе те, що вибухи стають буденною справою. І вони завжди спрямовані на тих людей або об’єкти, які якоюсь мірою стосуються волонтерського руху, проукраїнської позиції.
Моя спеціалізація – це аналіз путінської пропаганди та психологічних наслідків того, що відбувається зараз в Україні та Одесі. Після інших об’єктів наступила й моя черга
Можна наводити численні приклад. Ось підірваний магазин «Патріот», де продавалася українська символіка. Підірваний волонтерський центр, що займався допомогою бійцям АТО. Я ж, в свою чергу, просто людина, яка відстоює проукраїнську позицію. В цілому моя спеціалізація – це аналіз путінської пропаганди та психологічних наслідків того, що відбувається зараз в Україні та Одесі. Після інших об’єктів наступила й моя черга. Однак люди, які це підлаштували, не мали достатньої інформації. Я вже кілька років не жив у тій квартирі, а лише був прописаний.
– Як Ви оцінюєте роботу правоохоронних органів?
Мені незрозуміло, чому сьогодні на фоні прогресу техніки спостереження, коли камерами облаштовані магазини і кіоски, чому правоохоронці не можуть розкрити цих злочинів
– Є чимало інцидентів, терактів чи хуліганських витівок, і дуже малий прогрес слідства. У мене є дисидентський досвід, і в 70-80-ті роки органи безпеки прекрасно знали, хто і які книги читає, знали особисті подробиці з життя людей. Тому мені незрозуміло, чому сьогодні на фоні прогресу техніки спостереження, коли камерами облаштовані магазини і кіоски, чому правоохоронці не можуть розкрити цих злочинів. Немає кваліфікації чи бажання?
– Загалом ця ситуація є значним психологічним стресом для Вашої родини. Через теракти стрес відчувають усі одесити. Як можна впоратися з цим, перестати боятися?
Людям необхідна обережність. Але не потрібно панікувати. В Одесі почастішали хибні виклики вибухотехніків щодо підозрілих предметів, які виявляються сміттям
– Найгірше, що можна зробити в такій ситуації – це перестати боятися, тобто, звикнути до цього, вважати, що такі події вже норма життя. Людині характерно боятися небезпеки. Це здоровий страх. Це не острах підійматися ліфтом чи сідати у літак. Це не фобія, а страх перед реальною небезпекою. Людям необхідна обережність. Але не потрібно панікувати. В Одесі почастішали хибні виклики вибухотехніків щодо підозрілих предметів, які виявляються сміттям, тощо. Але в такій ситуації краще перестраховуватися. Після подій 11 вересня по всьому Нью-Йорку розклеїли лозунг: «Якщо ти щось бачиш – скажи» і намальована сумка біля лавки. Якщо ти помітив щось підозріле, краще повідомити про це.
– Чи стала Одеса небезпечним містом? Чи власне зараз намагаються сформувати їй такий імідж?
Ці події нагадують змову, однак те, що відбувається довкола них, нагадує змову ще більше – змову мовчання
– Скоріше другий варіант. Хоча Одеса одного разу, 2 травня, показала себе як небезпечне місто. І хоча минуло вже чимало часу, скоро вже буде рік, а ми і досі немає офіційних результатів слідства. Самі ці події нагадують змову, однак те, що відбувається довкола них, нагадує змову ще більше – змову мовчання.
– Тобто ці теракти спрямовані вразити більше психологічно? Нібито показати, що люди з проукраїнською позицією є небезпечними?
– Радше, що вони погані сусіди. Сформувати думку, що там де вони, завжди щось відбувається, навіть якщо це не вони коять. Це типовий підхід. Скажімо, якщо когось періодично б’ють у дворі, проблему бачать у тому, кого б’ють. Тому що ті, хто б’є, встигають втекти. Людина, магазин якої підірвали, є жертвою. Вона втратила гроші, майно, а ще більше – відчуття безпеки і впевненості в тому, що вона робить. Він може подумати, що продавати українську символіку в українському місті може бути небезпечно.
– Чи вплинув цей вибух на Вашу позицію?
– Я достатньо розумна людина. Якби зараз я замовкнув, то це б більшою мірою простимулювало організаторів цих провокацій. Якби це діяло, то, значить, таким чином вони досягнуть своєї мети.
