Росія серйозно підготувалася до інформаційного забезпечення агресії проти України. Натомість Україна лише спорадично відповідає на російську пропаганду і майже не працює з російською аудиторією. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла експерт з питань інформаційної безпеки, професор національного університету «Київський політехнічний інститут» Лідія Смола.
– Які головні ознаки українсько-російського протистояння в інформаційній площині?
– Росія наголошує на етнічному протистоянні – українські фашисти проти російськомовних. Вони позиціонують цейконфлікт як внутрішньоукраїнський, але – як етнічний. До речі, приклад з розп’ятим хлопчиком, про яким усім відомо – це ідея використали британці використовували ще в часи Першої світової війни, стверджуючи, що німцями був розіп’ятий французький офіцер.
З українського боку йдеться про конфлікт з позиції політичної нації: ми розмовляємо українською мовою, ми говоримо російською, але ми воюємо за свою землю.
Це намагання поширити ментальний терор на три групи об’єктів: своє російське населення, українське населення, і тертій об’єкт – це світова спільнота
Якщо говорити загалом, то позиція Росії – це ментальний терор: розп’яті хлопчики, знищені снігурі, раби і так далі. Тобто, це намагання поширити ментальний терор на три групи об’єктів: своє російське населення, українське населення – причому, є певні відмінності між підходом до окупованих і неокупованих територій. І тертій об’єкт – це світова спільнота.
Безперечно, російський вплив дуже масований. І настільки великі кошти були задіяні, що Європа переситилися цією пропагандою. Це довго аналізовані й організовувані дії, але є певна недооцінка об’єктів, на які здійснювався вплив.
З українського боку – це запізнілі дії, так би мовити з коліс, але вони поступово набирають обертів.
– Росія працює на три аудиторії: російську, українську та європейську. А на скільки аудиторій працює Україна?
Чому ж нам невідомі героїчні приклади як люди, жертвуючи своїм життям, рятували своїх побратимів?
– Повинна працювати на ті ж самі аудиторії – це є класика війни. Реально ж Україна працює спорадично на європейську аудиторію, спорадично працює навіть на населення України. Бо чому ж нам невідомі героїчні приклади як люди, жертвуючи своїм життям, рятували своїх побратимів?
Чому невідомі імена легендарних «кіборгів», чому невідомі імена лікарів, які із ризиком для життя їдуть рятувати поранених?.. Широкому загалові невідомі імена волонтерів!
Тобто, ми можемо говорити, що Україна на жорну аудиторію не чинить планомірного впливу.
– А на російську аудиторію Україна працює чи ні?
Планомірною контрпропагандою фактично ніхто не займається
– Практично не працює. Працюють окремі волонтерські організації з власної ініціативи. Тобто, якщо говорити чи здійснюється вплив, то, безумовно, здійснюється. Але планомірною контрпропагандою фактично ніхто не займається.
Думаю, Україна повинна була би звернути увагу й окремо здійснювати інформаційний вплив на російський контингент на території України. Ще одним недоліком української влади стосовно окупованих територій є те, що вона не проводить роботу із населенням окупованих територій.
