Київ – В Україні мало читають і дуже мало купують книг. За даними соціологів, книжки читає менше від половини українців. Читати не престижно, українців не привчають до читання змалечку. Зникають книжкові магазини та бібліотеки. Як зупинити і розвернути цей процес у зворотному напрямку? Тим більше, що українці все-таки читають, хоч і менше у порівняння з кінцем 1990-х років.
За даними компанії Research & Branding Group, частка українців, які читають, з кожним роком зменшується, а нині сягає менше від половини. Президент Української асоціації книговидавців Олександр Афонін стверджує, що читає не більше від третини українців.
Фахівці пов’язують це з недостатньою увагою влади до проблем книговидання і збіднінням населення. До того ж, нині в українських родинах немає «культу читання», підлітки і діти шукають нових знань, героїв, інформації не у книжках, а в інтернеті, констатує Олександр Афонін. Йдеться, звичайно, не про електронні книжки, які молодим українцям заміняють друковані томи.
А президент Львівського форуму видавців Олександра Коваль у розмові з Радіо Свобода додала, що така ситуація ставить книговидання на межу виживання, оскільки продаж книг катастрофічно знижується. За її словами, абсолютна більшість книговидавців зіткнулись зі зменшенням попиту на книгу.
Видавці знають, які у них труднощі. У них продажі впали в середньому по УкраїніОлександра Коваль
«Видавці знають, які у них труднощі. У них продажі впали в середньому по Україні. Можливо, у когось усе в порядку і продажі виросли, як у видавництва «Старого Лева» (Львів), але цим ніхто більше не може похвалитись», – каже Коваль.
Уряд обіцяє підтримку книговидавцям
Тим часом, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних і соціальних питань В’ячеслав Кириленко на нараді з проблем видання і розповсюдження книг повідомив, що за кількістю назв і за кількістю примірників українська книга «стає більш могутньою».
Згідно з даними, які навів урядовець, минулого року в Україні видано до 16 тисяч назв українських книг, накладом понад 54 мільйони екземплярів. Це становить трохи більше однієї книги на одного українця, що не можна вважати задовільним. За словами Кириленка, середній європейський стандарт становить 12-14 екземплярів книг і брошур на одного громадянина.
Також віце-прем’єр занепокоєний тим фактом, що до 90 відсотків ринку розповсюдження книг, здебільшого художньої літератури, контролює Росія. Відтак, українці потрапляють під вплив російської пропаганди, котра використовує для своїх цілей серед іншого і літературу.
«Це змушує український уряд запровадити «протекціоністську політику, направлену на підтримку українських книговидавців і розповсюджувачів книг», – цитують журналісти В’ячеслава Кириленка.
Замість книгарень – сучасні магазини
Киянин, колишній депутат Київради і Верховної Ради України Олександр Бригинець нині досліджує проблему читання у великому місті. За його словами, книгарні, зачинені або «перепрофільовані» у звичайні магазини наприкінці 1990-х років, киянам повернути не вдалось. І хоча у нових торговельно-розважальних центрах можна побачити невеликі книжкові «відсіки» або і цілі книжкові крамниці, а міські бібліотеки поступово перетворюються на сучасні «читально-інформаційні центри», інтересу до читання у киян особливо не побільшало, каже Бригинець.
На місце класичній книгарні приходить сучасний магазин, де торгують книгами, і де книга, художній твір – це звичайний товар, до якого ставляться без пієтетуОлександр Бригинець
«Книгарня як книгарня – невеликий магазин, куди всі приходили і де можна було відчути запах свіжої типографської фарби і «поласувати» виданнями, – у Києві поступово зникає, на жаль. І на місце класичній книгарні приходить сучасний магазин, де торгують книгами, і де книга, художній твір – це звичайний товар, до якого ставляться без пієтету», – визнав Бригинець у розмові з Радіо Свобода.
Але чимало експертів вважають, що в українців є потреба повернутись до книги, і що незабаром читання увійде у «щоденний раціон» життя пересічного українця. І цьому посприяє, серед іншого, популяризація книги, літератури і модернізація бібліотек, переконана ініціаторка створення «Бібліотеки Майдану» Анастасія Макаренко. Рік тому у центрі Києва, в «Українському домі» волонтери організували бібліотеку, яка стала одним з інтелектуальних центрів під час Революції гідності.
Книжки були абсолютно різні, зібрали понад 20 тисяч книг у лютому і березні. Найбільшим попитом і популярністю користувались українські автори, від класиків до сучасних письменниківАнастасія Макаренко
«Книжки були абсолютно різні, зібрали понад 20 тисяч книг у лютому і березні. Найбільшим попитом і популярністю користувались українські автори, від класиків до сучасних письменників. Топ-автором у нас був Василь Шкляр, його роман «Чорний ворон» у нас був найпопулярніший. Нам люди купували цю книгу у книгарнях і приносили по кілька примірників, щоб задовольнити попит майданівців. Потім ми книжки з нашої бібліотеки розіслали у 250 бібліотек по всій Україні», – розповіла Анастасія Макаренко Радіо Свобода.
За книгою «скучили» поранені бійці, тож передаємо літературу в госпіталі і лікарні, у різні містаАнастасія Макаренко
Книги з «Бібліотеки Майдану», серед інших, відправили у ті населені пункти, звідти родом походять бійці Небесної сотні Майдану, зауважила вона. Нещодавно «Бібліотека Майдану» зареєстрована як громадська організація, її волонтери продовжують справу поширення української літератури, української книги, Так, днями «Бібліотека Майдану» отримала замовлення на українську художню літературу від дитячих бібліотек та інтернатів Луганщини, повідомила Макаренко.
«Зараз ми збираємо і відправляємо книги туди, де їх потребують найбільше, тобто у різні регіони, у звільнені міста і села Донбасу. За книгою «скучили» поранені бійці, тож передаємо літературу в госпіталі і лікарні, у різні міста», – каже волонтер.
Нема грошей купити книгу – іди у бібліотеку
Українці, які не в змозі купити книгу, відвідують бібліотеки. Принаймні, коли мова іде про невеликі населені пункти, де бібліотеки перетворились на центри, де можна і книжку чи газету почитати, і через інтернет отримати потрібну інформацію. Так, за даними Української бібліотечної асоціації, для багатьох населених пунктів бібліотека – це комунікаційний центр, а не лише «будинок-читальня», як за радянських часів.
Ще одна тенденція, яку відзначили бібліотекарі і продавці книгарень, – це так зване «родинне читання». Радіо Свобода поцікавилось у відвідувачки однієї з київських книгарень – Олени, що вона любить читати.
«Тато нам різні книги читає. Любимо Астрід Ліндгрен, багато прочитали Всеволода Нестайка, українські казки читаємо і дуже багато. У молодшої дитини улюблена книжка – це «Івасик-Телесик», – відповіла молода жінка.
«Я ще люблю букви вчити! А сюди прийшла книжку обрати на подаруночок приятельці», – підхопила розмову маленька Соломія.
Як визначили фахівці, українці найчастіше обирають для читання дитячу художню літературу, друге місце посіли історичні романи і прикладна література. Ще чимало українців читають пригодницьку, любовну і детективну літературу. Фантастику, містику та жахи, енциклопедія і довідкова література нині особливим попитом не користується, відзначають фахівці.
