Із коаліційних переговорів видно, що робота парламенту буде непростою – Рябчин

Партія «Батьківщина» під час коаліційних переговорів не вимагає для себе портфелі в новому уряді, але готова запропонувати фахівців на очолення тієї чи іншої сфери. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав кандидат у народні депутати, 9-й номер у списку «Батьківщини» Олексій Рябчин. За словами молодого політика, партія згодна з більшістю положень проекту коаліційної угоди, але наполягає на кількох принципових пунктах. Про майбутню коаліцію, ситуацію на Донбасі та справу Надії Савченко – у Суботньому інтерв’ю Радіо Свобода.

– Ви вже маєте нагоду на практиці відчути відповідальність, яку на Вас поклали Ваші виборці, – Ви берете участь у коаліційних переговорах. Розкажіть, будь ласка, в складі яких груп і як узагалі ці переговори тривають? Коли нам очікувати на результат?

– Дійсно, я брав участь в декількох переговорах, я був у складі підгрупи з енергетики і підгрупи з економічного розвитку, дерегуляції та інших економічних питань. Дуже жваві переговори, дуже багато пропозицій, рішення ухвалюють консенсусом, сперечаються з багатьох питань. Але позиція моя і позиція партії «Батьківщина» в тому, що потрібно якомога швидше закінчити коаліційні переговори, підписати угоду, приходити до Верховної Ради, засучувати рукава, займатися реформами. Вся ця коаліціада… Щодня росте курс долара, і щодня ми не вирішуємо економічні проблеми, соціальні, воєнні. Тому потрібно якомога швидше закінчувати з цими переговорами та йти працювати під купол.

– А в чому зараз полягають основні суперечності, що гальмує завершення роботи?

– Виборці довірили формування коаліції двом політичним силам – прем’єра і президента. Мені здається, що вони повинні якомога швидше домовитися між собою щодо принципів формування коаліції, інші партії долучаються до того, що вони роблять – і починаємо працювати.

– Як партія «Батьківщина» хоче бути представлена у новому уряді?

– Ми вже заявили, що не претендуємо на міністерські крісла, ми спрощуємо роботу коаліції. Практично ми згодні з більшістю питань, які розглядаються (на переговорах щодо коаліційної угоди – ред.), прибираємо відверто лобістські моменти. У нас є принципові позиції щодо Надії Савченко, є принципові позиції щодо ринку землі, якого не має бути, тощо. Щодо решти – ми, грубо кажучи, чистимо лобістські моменти, які не мають потрапляти до коаліційної угоди. Ми розуміємо, що це – така собі широка рамка, framework, що має працювати. А є колеги, які намагаються запхнути туди якісь такі вузенькі-вузенькі моменти, які ми, я думаю, розглядатимемо в комітетах. Це не має заважати швидкому підписанню коаліційної угоди.

– Але, все-таки, ймовірно, хтось із представників «Батьківщини» має бути в уряді. Який напрямок ви хотіли б зайняти?

– Якщо нам запропонують міністерські портфелі й посади замміністрів, звісно, в нас є чудові фахівці, які можуть очолювати різні галузі, від сільського господарства до економічного блоку. За нашими списками пройшли два генерали СБУ, у нас чудові дипломати, в нас є молода команда, яка може займатися юридичними питаннями, економічними, наукою. В «Батьківщині» є професіонали, і нам не буде важко закрити найважчі напрями.

– Я вже назвала Вас представником нової генерації в Верховній Раді восьмого скликання, на Вас справді покладають великі надії, це не перебільшення, – так само, як і на Ваших молодих колег з інших фракцій. Чим Ви особисто плануєте займатись у Верховній Раді, на якому напрямку хочете зосередитись, у якому комітеті працювати?

– Я написав заяви на три комітети: пов’язані з податковою й митною політикою, економічним розвитком, енергетикою. Будемо бачити. Оскільки «Батьківщина» не буде представлена в усіх комітетах, ми будемо дивитися тактично, як ми маємо бути представлені. Це – питання тактики і стратегії.

За фахом я – кандидат економічних наук, закінчив магістратуру у Великобританії за напрямком «інноваційний стійкий міжнародний розвиток». Можу охоплювати питання енергетики, моя спеціалізація – альтернативна енергетика. Наука, освіта, екологія – можу сказати, що будував свою кар’єру як багатофункціональний фахівець: я можу займатися різними питаннями. І комбінуючи, в цих питаннях можна отримувати інноваційний розвиток.

– Партія «Батьківщина» на цих парламентських виборах насправді продемонструвала безпрецедентне оновлення, Ви особисто потрапили до першої десятки. Виходить, що зараз в «Батьківщині» є «нова гвардія», є «стара гвардія». Наприклад, у списку випереджаєте таких поважних членів партії як Сергій Власенко, Олександра Кужель, Іван Кириленко… Чи немає в партії якихось суперечок між старою і новою «гвардіями»? І чи не було суперечок тоді, коли визначалося місце в списку?

– Коли це місце в списку визначалося, я не брав у цьому участі. Я потрапив у список за відкритим конкурсом, разом зі своєю колегою Оленою Шкрум, яка номер п’ять у списку. Ми представляємо організацію, яка називається «Професійний уряд», – це спільнота чисельністю понад 3000 випускників закордонних вишів, які повернулися в Україну. У «Батьківщині» був відкритий конкурс, ми подали свої анкети, пройшли кілька турів, співбесід. Я дізнався про те, що мене включили у список під дев’ятим номером тільки на самому з’їзді. Для мене це був шок, це було здивування.

Я не відчув жодного разу за той час, який проводив, наприклад, на нарадах, що щодо мене є якась упередженість. Навпаки: до мене підходять члени партії, кажуть, мовляв, ось мої закони, продивіться свіжим поглядом, діліться досвідом. Абсолютний консенсус, і я дуже радий, що є така досвідчена команда, яка допомагає нам, тобто молоді, розкривати наші таланти.

– А наскільки у Вас налагоджений контакт з Юлею Тимошенко?

– Я до Вас приїхав одразу після наради, яка була присвячена питанням коаліції. Контакт абсолютний: якщо потрібно зустрітися, зустрічаємося протягом двох-трьох днів, або ж в той самий день. Ніяких проблем щодо контакту з Юлією Володимирівною немає. Вона дуже допомагає та радить. Навіть більше: ми розвиваємо зараз програму, яка називається «Майбутні урядовці», у нашій партії. Ми набираємо талановитих молодих людей з найкращою українською та закордонною освітою, досвідом роботи. Це буде такий собі інкубатор, де ми будемо готувати людей до того, щоб бути політиками, готувати їх до виконавчої влади, допомагати їм, цим експертам. Вони будуть експертами в ухваленні рішень у фракції. І цьому питанню присвячена більшість наших зустрічей. Ми обговорюємо кандидатури, показуємо, що вже зробили. У Юлії Володимирівни є одна дуже велика ідея – оновити владу, привести туди дійсно професіоналів, не за квотним принципом, а за професійним.

– Ваша колега, Олена Шкрум, про яку Ви згадували, минулої п’ятниці була у нас у гостях. Вона сказала про те, що вважає цей парламент восьмого скликання таким собі перехідним. На Вашу думку, наскільки вдасться налагодити конструктивну роботу цього парламенту? Зокрема зважаючи на те, що у парламент цього скликання потрапили люди, які голосували за закони 16 січня, декого взагалі пов’язують із підтримкою сепаратистів на Сході. На Вашу думку, як вдасться налагодити роботу?

– Дійсно, я вже з коаліційних переговорів бачу, що робота парламенту буде непростою. Але я дивлюся з оптимізмом, тому що парламент оновився на 56 відсотків, у його складі, за нашими підрахунками, буде 17 людей, яким менше ніж 30 років. Тобто ми бачимо цей сплав молодості й досвіду, який дійсно може змінити цю країну за наявності політичної волі.

Поки в мене є надія, що ця політичні воля є і цей парламент може проіснувати довго й ефективно. Щодо колег, які пройшли, які голосували за закони 16 січня, – їх обрали, вони представляють якусь частину населення, відповідно, має бути і якась конструктивна робота з ними. Але ми як молоді політики зробили заяву два тижні тому про те, що ці депутати не повинні бути суб’єктами формування коаліції.

– Ви самі з Донецька. Як цей факт позначиться на Вашій парламентській діяльності? Чи плануєте відстоювати інтереси людей, які залишилися на Донбасі, як у зоні бойових дій, так і тих, хто звідти виїхав?

– Звичайно. Це для мене дуже принципове питання. Ще навесні я брав участь у багатьох проукраїнських рухах, як науковець аналізував, що спільного між проукраїнським і проросійським рухом. На той момент, поки ще не було воєнного конфлікту, я намагався знайти, що є спільного, дуже багато питань об’єднували ці рухи. З цією доповіддю я поїхав до Європарламенту і давав такі консультації.

Зараз вже – після того, як я переїхав до Києва, – я неодноразово допомагав переселенцям. У нас був проект, метою якою була протидія негативним враженням щодо переселенців. Ми робили відеотвіти: людина давала велике інтерв’ю, ми його нарізали на півтори-дві хвилини. Це були емоції простої людини, простого донеччанина, луганчанина, який розповідав про якісь свої проблеми. Адже був запущений такий вірус ненависті до жителів Донбасу.

У четверт на коаліційних переговорах з енергетики були пропозиції у вугільній галузі, ми намагалися переформулювати деякі пункти, щоб подати чіткий сигнал на ті території, де можливо, будуть проблеми з шахтами чи проблеми з субсидуванням, але уряд хоче допомагати соціальними виплатами тим шахтарям, які не будуть працювати. Тобто займатися проблемою Донецька і донеччан для мене – принципова позиція.

– Ви – людина, яка знається на інформаційній політиці. Як, на Вашу думку, керівництво України (чи, можливо, це завдання для громадських організацій) має працювати з тими людьми, в яких є якась, можливо, образа на центральну владу в Києві? Я маю на увазі людей з Донбасу, можливо, також людей із Криму, які зараз опинилися у складній ситуації і не можна приписати їм якісь дуже проукраїнські погляди.

– Чудове запитання, це, мабуть, моя найулюбленіша тема. Ще в березні, коли були хвилювання на Донбасі, люди там переживали, боялися того, що відбулося на Майдані. Люди не хотіли приєднання до Росії, вони просто переживали з приводу того, що відбулося у Києві. Не спрацьовувала комунікація, що дійсно відбулося, які зміни.

Сформувався уряд, в якому регіон не представляла жодна людина, не було жодної людини з Донецька. Люди переживали, що немає їхнього представника. І ніхто з Києва не приїхав протягом березня-квітня поспілкуватися з людьми. Коли я приїжджав до Києва в той момент і спілкувався з депутатами, я казав: поїдьте, давайте поспілкуємося людьми, які стоять там на площі і хвилюються про те, що відбувається в країні. Мені відповідали: «Це – не моє електоральне поле». Ось тоді, мабуть, і відбулося моє зародження як політика, який представляє проукраїнський Донецьк, який приїжджав і казав: «Ну давайте щось робити!», коли ще можна було все владнати переговорами. Зараз уже, напевно, той, хто вирішить ситуацію в Донецьку, отримає Нобелівську премію миру, тому що дуже непроста ситуація.

Проблеми з комунікацією є. Навіть той факт, що уряд Великобританії виділив грант у 2 чи 3 мільйони фунтів стерлінгів для «збільшення можливостей уряду України комунікувати зі своїм народом», – якщо навіть міжнародна організація розуміє, що з цим є проблеми, а з цим дійсно є проблеми, я як людина, яка працювала в інформаційному полі, бачу, що просто потрібно спілкуватися зі своїм народом і не вважати, що ті чи інші - якісь не такі.

– Але, на Вашу думку, це несприйняття подій Євромайдану частиною населення на сході України – це саме нерозуміння, відсутність цього контакту чи це якийсь розріз у світоглядах?

– І ту, й інше. Візьмімо, наприклад. Північну і Південну Італію – промисловий регіон і аграрний. Візьмімо Британію – там теж розподіл на Північ і Південь. Візьмімо Німеччину – розподіл на Схід і Захід. Ми бачимо, що ці країни не гомогенні, і це різноманіття – в ньому немає нічого страшного. Я б не казав тут про якісь розмежування та неможливість співіснування. Так, дійсно, були різні погляди. Наприклад, якщо в Києві був Євромайдан, то в Донецьку, як на мене, об’єднувальним фактором стала ідея «Донецьк – це Україна»: під українські прапори виходили люди, які з недовірою ставилися до того, що відбувалося на Євромайдані, але вони хотіли бути в Україні. Я думаю, що тут потрібен звичайний людський діалог.

– 11 листопада Ви були у Москві, Ви з колегами приїхали на засідання суду у справі першого номера у списку партії «Батьківщина» - українського офіцера Надії Савченко. Чи Ви мали змогу з нею якось контактувати? Чи можете розказати, як зараз вона тримається? Як розвивається її справа? У якому вона настрої?

– Дійсно, ми прилетіли групою з п’яти депутатів, ми очікували, що нас, можливо, не пустять на кордоні, але ми пройшли. У нас була інформація, що як тільки хтось із депутатів «Батьківщини» прилітає в Москву, Надію Савченко не приводять на засідання. Ми дуже хвилювалися, що це відбудеться знову, але коли ми вже прийшли до суду і побачили камеру ОРТ, було дуже багато журналістів, ми зрозуміли, що дійсно щось буде.

Коли ми прийшли під кімнату, де мало відбутися засідання, там були представники американського посольства, європейських організацій, українці, росіяни, які підтримують. Ми довго чекали на Надію, зрештою вона приїхала, ми побачили її на секунд 10-15, вона зайшла, побачила, що стоїть велика кількість людей, які підтримують її, усміхнулася, сказала: «Слава Україні!». Хором їй відповіли: «Героям слава!». Вона сказала: «Це дуже гарно, що тут є так багато українців». Зайшла в зал судового засідання, ми її більше не бачили, лише на оголошенні рішення. Але я бачив, що це людина з незламним духом, я бачив цю усмішку – вона дійсно вдячна за цю підтримку. Її не зламати.

– Ви згадали про те, що в коаліційній угоді ви відстоюєте спеціальний пункт стосовно Надії Савченко. Про що йдеться?

– Для нас принциповим моментом є те, щоб було рішення Верховної Ради про включення Надії Савченко у делегацію ПАРЄ – для того, щоб вона отримала інший, дипломатичний статус, що збільшує її шанси на дипломатичні преференції. Це вже буде інший рівень міжнародного тиску, хоча ми прекрасно бачимо, і вдячні міжнародному співтовариству, за той тиск, який воно чинить на Кремль. Адже всі прекрасно розуміють, що це – політичний процес, і жодного юридичного підгрунтя тут немає.

– У якому ще вигляді партія надає Надії Савченко допомогу? Можливо, це допомога в юридичному захисті?

– Так, і юридичний захист, і також ми допомагаємо її сестрі та матері. Мама прилітала до Москви зустрічатись із нею. Тобто все, чого потребує Надія, партія допомагає. Й оцей тиск міжнародної спільноти, постійне порушення теми Надії Савченко… Ми вдячні президенту, прем’єр-міністру та іншим партіям за те, що вони розуміють проблематику нашої Надії, нашого героя, і допомагають нам в цьому.

– Але Ви, об’єктивно оцінюючи цю ситуацію, бачите шанси на її звільнення найближчим часом?

– Ви прекрасно розумієте, що все в Росії залежить від рішення однієї людини. Я думаю, що той тиск міжнародної спільноти, який на неї (цю людину – ред.) чиниться, матиме результат. Це – єдиний спосіб, щоб звільнити Надію. Ми пам’ятаємо ситуацію з Greenpeace в Росії, коли теж під якимись надуманими причинами затримали ціле судно міжнародної організації, і рішення теж було політичне. Було вчинено безпрецедентний тиск, зрештою, судно й екіпаж відпустили. Я пам’ятаю, кілька моїх знайомих екологів тоді теж брали участь, їх заарештували. По суті, історія повторюється.

– Як сама Надія Савченко ставиться до того, що вона очолює список політичної партії? Наскільки вона бачить себе в політиці?

– Більше того: вона – член партії, на відміну від мене, вона подала заявку на вступ у партію. Це було її рішення. Я не брав участі у переговорах (про похід Надії Савченко у політику – ред.), я не можу казати про якісь деталі, але я знаю, що це було саме її рішення – пов’язати свою долю з партією «Батьківщина». Вона вірить, що завдяки нам вона вийде на свободу і продовжить свою політичну кар’єру.

– Підсумовуючи і повертаючись до того, що вже незабаром Ви почнете роботу у новому складі Верховної Ради, якими є перші законопроекти, до розробки яких Ви хотіли б долучитися?

– Всі ставлять це запитання. Я раніше називав якісь закони, напрямки, але зараз, аналізуючи склад коаліційної угоди, є такі моменти, коли парламентарів намагаються підпорядкувати якійсь загальній стратегії, загальній ідеї. Кажуть: мовляв, якщо ви не робитимете так, як ми скажемо, то вас виключать із коаліції. Тому після того, як я сьогодні прочитав кілька змін у цю коаліційну угоду, мені складно відповісти на це запитання.

Я хотів би займатися питаннями розвитку бізнесу, дерегуляцією бізнесу, хотів би займатися антикорупційними питаннями, бо вірю, що економіку можна підняти лише після перемоги над цим «корупційним податком», який у нас є. Мені цікава тема інноваційного розвитку, тобто комбінування факторів в економіці, енергетиці, екології, наприклад, які можуть дати поштовх розвитку нових технологій, розвиток машинобудування. Моя сфера, я назвав, – економіка, енергетика, екологія, наука.

– Чи буде ваша партія наполягати на якнайшвидшому підписанні закону про тимчасових переселенців й ухваленні у парламенті дотичних до цієї теми законодавчих актів?

– Звісно. Моя колега Олена Шкрум ще до того, як вона стала депутатом, була співавтором цього закону про переселенців, вона співпарцювала з ООН із цього питання. Це проблема, що закон не підписаний. Ми консультуємося з приводу того, що робити, якщо спікер не підписує, не йде нагору. Фактично немає політичної волі виконувати цей законопроект, а там навіть немає корупційної складової, там просто треба брати і парцювати. Проблема, наприклад, у тому, що міжнародні організації не можуть навіть гуманітарну допомогу завести, бо вона оподатковується. Доходить до того, що люди кажуть: ми хочемо допомогти, але не хочемо платити з цього податок. Навіть щодо цього ми не бачимо якоїсь підтримки. Тож, думаю, за це ми боротимемося дуже сильно.