Київ – Львів – Львівський театральний фестиваль Drama.UA відкрив Першу сцену сучасної драматургії. Це поки що єдина постійна українська платформа для інсценізації нової драми – як української, так й іноземної. Такі тексти вже мають свою аудиторію в Україні, кажуть куратори. Якщо ще кілька років тому брутальність і відвертість на сцені сприймали як провокацію, то тепер глядачі відчувають: така мова театру якнайточніше відтворює проблеми сучасних суспільств.
«У цій виставі є сцени насильства, у тому числі – сексуального, ненормативна лексика та гучні звуки. Будь ласка, не лякайтесь!» – так директорка Drama.UA Вікторія Швидко представляє «Підірваних» – п’єсу британської драматургині Сари Кейн, що відкриває Першу сцену сучасної драматургії. Дія відбувається у готельному номері в епіцентрі громадянської війни. Героїв усього троє: дівчина, журналіст і солдат, а сюжет складається переважно із зазначених сцен.
П’ять років тому «Підірваних» вже читали в рамках фестивалю Drama.UA, розповідає режисер постановки Павло Ар’є.
«Її сильно критикували. Казали: це не про нас, це європейцям нудно, і вони хочуть таке дивитись, а українці – ні. Але ця п’єса цілком перевернула мій погляд на театр», – каже він.
Герої «підірвані» війною, і це нагадує наше майбутнє – Ар’є
«Підірвані» стали першою прем’єрою Сцени сучасної драматургії невипадково – про що ще говорити у театрі зараз, як не про війну? Утім, п’єса не є прямою алегорією на ситуацію на Сході. Її навіть дещо адаптовано – наприклад, імена героїв і локації, що згадуються у тексті, стали українськими. Павло Ар’є каже, що ця п’єса радше проектує майбутнє.
«Герої «підірвані» війною, тим жахом, в якому живуть. Думаю, це також і наше майбутнє, і нам треба думати і говорити про це вже зараз», – каже режисер.
«Пять років тому цей текст був «примхою Заходу». Тепер він став про нас», – вважає львівський актор Олег Стефан. Він грає журналіста – цинічного мізантропа середнього віку, що пише переважно про вбивства і зґвалтування.
«Коли ми вперше читали цей текст, я не бачив людину у цьому матеріалі, – розповідає Стефан. – Я бачив купу провокацій. Але коли підбираєшся до «Підірваних» через конкретного персонажа, починаєш розуміти, що це не просто розмова про людські комплекси, а розмова про кожного живого».
У планах – «Зерносховище» Ворожбит та європейські копродукції
Як актор, так і режисер стверджують: в українському театральному середовищі й досі існує опір до нової, інакшої драматургії. Однак серед глядачів попит на сучасні тексти є, каже кураторка програми Сцени Оксана Дудко.
«У нас як у фестивалю давно була ідея робити постійні проекти. Цього разу ініціатива виникла, як не дивно, в управлінні культури Львівської міськради. Там дуже хотіли відкрити новий театральний майданчик, оскільки у Львові вже є певна традиція сучасної драматургії. Ми б хотіли створити простір для відкритого критичного театру. Адже Львів – це мільйонне місто, однак постійних сцен тут насправді дуже мало. Але, як нам здається, є глядач, готовий до нового театру», – розповідає вона.
«Підірваних» інсценізували на малій сцені Театру Лесі Українки, однак нею не обмежаться. Наприклад, там само на великій сцені вже готують масштабну постановку п’єси «Зерносховище» української драматургині Наталії Ворожбит. Наступна постановка з’явиться у листопаді – це буде моновистава «Лондон» за текстом білоруського драматурга Максима Доська. Організатори планують запрошувати до роботи іноземних та українських режисерів з інших міст, а також представляти вистави на європейських театральних майданчиках.
