Світова преса пише про доволі складну економічну ситуацію в Росії, викликану санкціями Заходу через агресивні дії Москви проти України, про загрозу програмі модернізації російської армії через падіння світових цін нафту, а також про уроки після падіння Берлінського муру для Європи, яке сталося чверть століття тому.
Газета Financial Times вміщує редакційний коментар під заголовком «Володимир Путін веде Росію стежкою ізоляції». У ньому говориться, що перед Путіним стояв вибір, як діяти на тлі західних санкцій через інтервенцію Росії в Україні. Російський президент може послабити свою агресивність і приєднатися до дипломатичного процесу щодо визначення майбутнього України. Він також може триматися свого нинішнього курсу в Україні і намагатися впоратись із санкціями у себе в країні. Наразі, пише газета, він обрав другий шлях з серйозними наслідками для майбутнього Росії. Санкції посилили різке падіння інвестицій у Росію, яке було наявним і до анексії Криму. Економічні негаразди стають нині явними. Олігархічна система, яка домінує в пострадянській Росії, з’їдає саму себе. Домашній арешт минулого місяця Володимира Євтушенкова – олігарха, який ніколи не кидав виклик президентові, – залишило відчуття небезпеки у великому бізнесі. Виглядає на те, що найближче олігархічне оточення президента, по якому вдарили санкції, готове отримати компенсацію за втрати, забираючи активи інших. Це також попередження крупним бізнесменам, що вони навіть не повинні думати про те, аби вийти за визначені рамки. Дехто з олігархів хоче тепер виїхати з Москви куди-інде. Багато хто виводить свої гроші з Росії. Відтік капіталу з Росії може сягнути цього року 120 мільярдів доларів. Інфляція скаче на тлі контрпродуктивної заборони на імпорт західних продуктів харчування. Ціни на нафту занизькі для того, аби збалансувати російський держбюджет. Рубль нині найслабший від часу фінансового обвалу 1998 року. Газета пише, що для відволікання уваги росіян від економічних негараздів Кремль підбурює націоналізм і накручує росіян проти Заходу – насамперед США – до рівня, якого не було від часу завершення Холодної війни. Справжньою загрозою, пише видання, є те, що Путін та його найближче оточення можуть спробувати підвищити його рейтинг з допомогою нового вторгнення в Україну або провокацією проти однієї з балтійських держав, яка є членом НАТО. І для НАТО та його членів важливо абсолютно чітко – словами і справами! – дати зрозуміти, що в разі такої провокації принцип колективної оборони НАТО буде задіяний.
Видання National Interest пише, що амбітна програма військової модернізації Росії, можливо, не буде здійснена через падіння світових цін на нафту. Багато буде залежати, як низько можуть опуститися далі ціни на нафту. Росія може тримати федеральні витрати на нинішньому рівні, якщо світова ціна на нафту не опуститься нижче 85 доларів за барель. Тоді зменшення надходжень до бюджету створять додатковий тиск і призведуть до пошуку коштів на оборонні витрати. Також західні санкції, запроваджені проти Росії через Україну, можуть дорого коштувати, бо технології видобутку на шельфі, а також видобувні платформи, які росіяни збиралася купити на відкритих ринках, нині вже недоступні. А щоб створити власні такі потужності Росії знадобляться час і гроші. Також, пише видання, зросте тиск на російську оборонну промисловість, яка має шукати іноземних покупців, кошти з продажів яким мали би покрити нові розробки, розвиток та виготовлення зразків озброєнь. Індія залишається провідним експортним ринком для російської зброї, але і США поступово входять на той ринок. Інші країни, які набирають ваги – серед них Бразилія – є привабливими для Росії, але на тих ринках також сильна конкуренція із західними компаніями. Країни на кшталт В’єтнаму та Венесуели залишаються надійними покупцями, але вони витрачають на озброєння не так багато, зауважує видання.
Газета New York Times пише про наближення 25-ї річниці від часу падіння Берлінського муру. Чверть століття по тому, пише газета, питання, підняті об’єднанням Німеччини і єдністю Європи, не отримали відповіді. Греція перебуває в кризі, Франція похмура, Європейський союз застопорився. Німеччина домінує в Європі – хоча й не насолоджується цією роллю, хоча часом і ставиться до неї з певним трепетом. З цим домінуванням старі інтелектуальні спокуси з’явилися знову – серед них погляд на Німеччину, як на рівновіддалену потугу від Росії та Сполучених Штатів. Хоча німецька відданість Європейському союзу та НАТО є беззастережною. Але російська війна в Україні, пише газета, а також анексія Криму викрили симпатиків Путіна зліва і справа, підживлюваних модним антиамериканізмом. Але, як сказав колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, українці вмирали (на Майдані) за те, аби «бути частиною Європи». Європа ж, на думку газети, виявилась недостойною їхньої пожертви, перебуваючи в полоні російських енергоносіїв. А більшість українців, додає видання, нині хочуть того ж самого, що і східні німці й поляки у 1989 році.
