Західна преса скептично оцінює результати візиту до США президента Петра Порошенка, який отримав там оплески, але не зброю, якої просив, і майже нічого більше. А відкладення з тимчасовим застосуванням головної частини Угоди про асоціацію України і ЄС – зони вільної торгівлі – розцінюють як програш Києва й перемогу Москви.
«Передчасне святкування для Порошенка» – під таким заголовком коментує у виданні ForeignPolicy візит президента України до США директор російських досліджень Американського інституту підприємництва Леон Арон. За його словами, президент Росії Володимир Путін далі визначає умови для України. То ж чому Вашингтон згоден із цим, запитує автор. Він звертає увагу, що державний візит Петра Порошенка до Вашингтона, без сумніву, планувався як святкування стійкості його молодої демократії проти ворожості потужного авторитарного сусіда. Тепер же він виглядає більше як свідчення солідарності США з тяжко пораненою й скривавленою країною, прохання про допомогу якої Захід проігнорував. Як пише автор, від моменту тріумфу української революції на Майдані метою Путіна було покарати, принизити, дестабілізувати, розірвати на шматки і врешті підкорити нову країну. І за сім місяців від втечі з Києва Віктора Януковича Путін ні на хвилю не відхилився від цих цілей. І не ясно, чи нині апетит Путіна до знищення проєвропейської України задоволений. Ясно лише, що він досяг практично всього, на що тільки міг сподіватися, коли розпалював конфлікт сім місяців тому. На думку автора, Захід, не надавши Україні військової допомоги – а це єдине, що могло б змінити думку Путіна, надавши Києву шанс звернути на свою користь події на полі бою, – тим самим зробив великий внесок у рішення Порошенка погодитися з дуже поганою домовленістю. І ніякі оплески, навіть стоячи, під час виступу Порошенка на спільній сесії палат Конгресу США не можуть затінити цієї сумної реальності, мовиться у статті.
Про візит українського керівника до США пише і європейське видання щоденника WallStreetJournal під заголовком «Україні оплески, але не зброю». Як мовиться в редакційній статті, Порошенко отримав від Обами можливість сфотографуватися поруч – і майже нічого більше. Український керівник, попри всю помпу з його зустріччю, поїхав додому з порожніми руками: Білий дім оголосив надання семи мільйонів (не мільярдів) доларів нової гуманітарної допомоги для розірваного війною Сходу України. Газета наводить слова Порошенка, що наданими Україні ковдрами війни не виграти. І Обама, і європейці непокояться, що справжня зброя для України спровокує Путіна – ніби йому потрібні якісь виправдання для вторгнення, мовиться у статті, в якій далі нагадано: але ж Україна просить не бомбардувальників чи солдатів НАТО, а такого елементарного, як засоби зв’язку, розвідувальні безпілотники, протитанкові засоби чи дані американських супутникових знімків.
А видання Economist, теж у редакційній статті, аналізує умови запровадження ратифікованої в Києві Угоди про асоціацію з Європейським союзом під заголовком «Виграти трохи, програти більше». Попри всі святкування в Києві через цю ратифікацію, саме росіяни здобули найбільше з того, що хотіли, пише видання. Воно звертає увагу, що похмура війна Росії проти України не має офіційного початку і кінця: Росія ніколи не визнавала себе частиною конфлікту, який розпалила та здійснила і прямо, і через підставних осіб, і тому не святкує перемоги, як то було після анексії Криму; Україна ж ніколи офіційно не визнавала, що на неї напали, тому не може офіційно визнати поразку. Але від цього поразка не стає менш реальною, мовиться у статті. Згадуючи, що до воєнної поразки додалося відкладення терміну запровадження головної частини угоди про асоціацію з ЄС, стаття пригадує порівняння в Європі цієї ситуації з «Мюнхеном-1938», коли провідні європейські країни погодилися на окупацію Гітлером частини Чехословаччини. Це відкладення – саме те, чого й хотіла Росія перед початком української кризи, тільки тоді їй сказали не втручатися, мовиться у статті. Згадуючи про нестійке перемир’я на Сході України, видання пише, що найбільшою небезпекою тепер можуть стати звичні політичні суперечки в Києві і нова апатія України до Заходу. Єдиний шлях, яким Україна може втілити свої європейські прагнення, – це довгими роками розбудовувати економічно й політично стійку державу. Це потребуватиме терпіння, грошей і часу з боку Заходу і витривалості з боку України. Але, застерігає видання, не піти на це означатиме остаточну поразку України і зраду тих, хто загинув за її суверенітет.
