Один із блогерів у Фейсбуці (Євген Гендін) написав на своїй сторінці, що, мовляв, те, як формуються списки політичних сил на позачергові парламентські вибори, можна сформувати за принципом: «1. Комбат. 2. Батяня. 3. Батяня 4. Комбат. 5. Чувак. 6-26. Журналисты. 27. І экс-депутат...». Це, звичайно, спрощена схема, яку цитують у соцмережі Фейсбук.
Все ж і справді чи не найбільше привертають увагу у списках імена сучасних фронтовиків, героїв сучасних боїв за Україну. Прокоментувати участь таких славних імен у списках, оприлюднених на з’їздах політичних сил, Радіо Свобода попросило Віктора Замятіна, провідного експерта політико-правових програм Центру Разумкова.
– Ось один із політологів, говорячи про журналістів у списках, назвав їх «вишеньками на торті». А як би Ви назвали фронтовиків і командирів батальйонів у прохідній частині списків?
Віктор Замятін: Я думаю, що взагалі було би некоректно говорити, що і журналісти, і бойові командири виконують роль лише вишеньок на торті. І там, здається, в тому інтерв’ю було сказано, що торт спечений з поганих продуктів, якось приблизно так. Я все таки думаю, що тут головний підхід трохи в іншому і він має кілька аспектів, кілька вимірів. По-перше, дійсно необхідні нові обличчя. І це якраз одна із можливостей знайти ці нові обличчя, при чому ці нові обличчя мають належати людям відомим. Ідеться про те, що ці нові люди, ці нові обличчя ще не брали участі у політичному процесі, вони отримують шанс самим стати, скажімо так, якщо говорити пафосно, творцями нової історії. Другий аспект полягає в тому, що, очевидно, партії, які запропонували журналістам, громадським активістам, командирам батальйонів взяти участь у виборах, все ж таки змагаються між собою не стільки (за те), скільки знакових фігур вони можуть залучити до своїх списків, скільки за те, чию програму ці знакові фігури визнають кращою. Це теж уже позитивний аспект, як на мене.
– Але все ж, на Вашу думку, говорячи про героїв бойових дій, чи ж, як ось полковник Юлій Мамчур – герой березневих подій у Криму, який у списку Блоку Петра Порошенка; чи Семен Семенченко – командир батальйону «Донбас» у списку партії «Самопоміч» Андрія Садового; чи ось, чи не найбільше таких славних імен як Андрій Парубій – екс-секретар РНБО, командир батальйону Дніпро-1 Юрій Береза у списку «Народного фронту»…
– І передусім треба говорити про Надію Савченко!
– Звичайно, Надія Савченко у списку «Батьківщини» – це чи не найбільш обговорювана нині тема у ЗМІ. Сьогодні ми знаємо, що українську льотчицю не звільнили під заставу у Воронежі. А як Ви, власне, гадаєте, чи ім’я Савченко у списку допоможе процесу її звільнення?
– Я думаю, що це може стати одним із моментів, які сприятимуть її звільненню, і тому, що вона зможе використати свої можливості, своє вміння і своє бажання на користь України. Підкреслюю: може! А може і не стати такою допомогою прямо відразу.
– Але це би могло статися вже де-факто після виборів, вже якби її обрали депутатом, чи не так?
– Я думаю, що навіть у цьому випадку це буде не все так просто, оскільки ми з вами не можемо прогнозувати ні дії, ні тим більше думки певних лідерів сусідньої держави.
–А ось з приводу інших відомих імен командирів батальйонів чи бійців нинішніх: чи мали би вони, на Вашу думку, прикрашати списки конкретних політичних сил, чи краще би було їм іти за мажоритарною системою, як от розмірковує сотник Володимир Парасюк, чи ж лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош, який балотуватиметься «за мажоритаркою» у тому окрузі, де він воює, чи ж речник того ж «Правого сектору» Борислав Береза, який також іде на вибори як мажоритарник?
Якщо політичні лідери і політичні партії не беруть участі у виборах – тоді незрозуміло, для чого вони взагалі називаються політиками
– Я думаю, що спочатку треба трошечки розділити, тому що і Дмитро Ярош, і Борислав Береза – це все таки професійні політики. Так, Ярош зараз бере безпосередню участь у бойових діях, Береза працює переважно на інформаційному фронті, проте вони політики. І тому їхнє бажання брати участь – воно цілком природнє. Якщо політичні лідери і політичні партії не беруть участі у виборах – тоді незрозуміло, для чого вони взагалі називаються політиками.
Для людей, принаймні для багатьох, зараз знакові фігури – це не артисти театру і кіно
Зовсім інша справа – це люди, які зараз командують батальйонами, які воюють у цих батальйонах. Я думаю, що їхня наявність у списках свідчить про те, що трошки змінилися пріоритети суспільства, що для людей, принаймні для багатьох, зараз знакові фігури – це не артисти театру і кіно...
– ...Чи футболісти, скажімо, як свого часу Андрій Шевченко...
Знаковими є люди, які безпосередньо сьогодні забезпечують саме існування держави Україна у боях
– Так-так, чи футболісти. А (знаковими є) люди, які безпосередньо сьогодні забезпечують саме існування держави Україна у боях. І як оцінювати цю ситуацію? Я насправді не так, щоб був дуже готовий сказати однозначно, тому що з одного боку – перше, що можна сказати, що військові повинні виконувати передусім свою основну справу, вірно? З іншого боку, якщо вони впевнені, що вони можуть реалізуватись як політики, ну я думаю, що не можна їм відмовляти у такій можливості.
– На що тоді розраховувати, на Вашу думку, «Опозиційному блокові», до якого об’єдналися 6 політичних сил, включно з колишньою Партією регіонів, і в списку якого відсутні герої фронту? Які шанси в цієї опозиції?
– Я не вважав би все ж таки цих людей взагалі якоюсь опозицією, це швидше, м’яко кажучи, не український фронт, місцями навіть антиукраїнський, по-перше. А по-друге, ці люди мали всі шанси для того, щоб реалізуватися на користь своїй державі, і як вони їх використали, ми бачимо. Тому всі коментарі з цього приводу, як на мене, будуть просто зайві.
