Світові видання пишуть про те, чому Захід мав би поставити Україні якусь частину зброї, про взаємні політичні симпатії крайніх правих партій країн Євросоюзу та Москви, а також про те, чим є і буде Євразійський економічний союз, який планують створити Росія, Білорусь та Казахстан із січня наступного року.
Видання World Affairs Journal пише, що відмова Заходу надати зброю України може спровокувати партизанську війну в Україні, оскільки в разі повномасштабного вторгнення з боку Росії і неспроможності української армії захистити свою країну, матиме місце «народна війна», наслідком якої будуть надзвичайно великі жертви та мільйони біженців. Українці, як і інші народи-сусіди Росії, знають, що Володимир Путін є загрозою самому їх виживанню як народів. І вони знають, пише видання, що у них немає іншого вибору, аніж відповісти на російську агресію, що триває, народним повстанням. І така партизанська війна за активної участі населення буде дуже дорогою. Але якщо Захід надасть військову допомогу, тоді можна відвернути катастрофу. Існує шість аргументів проти надання Україні зброї Заходом і жоден із них не є переконливим, зазначає видання:
* Озброєння України спровокує Росію до ескалації. Росія постійно вдається до ескалації з березня, незважаючи на непоставки зброї Заходом Україні.
* Поставки зброї Україні призведуть до війни. Росія розпочала війну в кінці серпня (якщо не раніше – незважаючи на неотримання зброї Україною).
* Поставки зброї Україні призведуть до гонки озброєнь з Росією, яку Захід програє. Захід може не втратити інтересу до України та її оснащення, якщо буде вважати це європейською справою. Росія ж може підірвати себе економічно, можуть бути протести в Росії через погіршення ситуації або Путін може відійти.
* Оснащення України погіршать стан її справ. Справи в України не найкращі, не дивлячись на відсутність поставок західних озброєнь. Але ситуація покращиться, коли посилиться здатність України захистити себе.
* Озброєння України втягне Захід у війну з Росією. Це може справдитись, якщо Захід втратить відчуття реальності і буде постачати Україні стільки ж зброї, скільки має Росія, а також надішле свої війська до України. Але Захід навряд чи чинитеме так ірраціонально.
* Постачання зброї Україні створить враження, що російсько-український конфлікт можна вирішити воєнним шляхом. Це твердження мало б сенс, на думку видання, якби Захід хотів оснастити Україну величезною кількістю зброї, щоб українська потуга була нарівні з Росією. Поставки ж мінімально достатньої кількості зброї для стримання створить враження, що конфлікт все ж не може бути вирішений у військовий спосіб.
Видання World Affairs Journal пише про підтримку крайніми правими партіями Європи політики Росії. І хоча це є шлюбом за розрахунком, але також є й ознаки справжньої симпатії. Тісніші зв’язки з партіями, вплив яких зростає в Євросоюзі, дасть Путіну важіль впливу проти НАТО. Зі свого боку, європейські крайні праві бачать у російському президентові захисника національного суверенітету та консервативних цінностей, який кинув виклик США та «Європі» у спосіб, який відбиває їхні власні переконання. Євроскептичні крайні праві, підтримуючи кримський «референдум», бачили в ньому відбиття їхньої власної зневаги до ЄС через його наростаючий вплив на політику всередині держав-членів. Також та підтримка була виявом підтримки націоналізму та соціального консерватизму Путіна, пише видання. Багато крайніх правих Європи вважають ЄС «антидемократичним монстром». Видання додає, що багато європейських радикалів також голосно виступають проти західних санкцій проти Москви.
Аналітичне видання Issue Інституту безпекових студій ЄС пише про Євразійський союз, який має постати з січня наступного року. Недавня історія російських спроб реінтегрувати пострадянський простір переповнена невдалими політичними та економічними ініціативами. Інтеграційні проекти включали створення Союзної держави Росії та Білорусі у 1990-х, Євразійське економічне співтовариство, започатковане в 2000 році, ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан та Молдова), створений у 1997 році. Єдиним проектом, який більш-менш реалізувався, на думку видання, є Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану, який має перетворитися на Євразійський економічний союз від 1 січня 2015 року. На думку видання, структура вже фактично існує, маючи штаб-квартиру в Москві з однією тисячею співробітників. Юридичною підставою цього утворення є договір про створення Євразійського союзу, підписаний у травні цього року. Але, на думку видання, є два Євразійських союзи – економічний та геополітичний. Реальний Євразійський союз є міжнародною організацією, як і інші. А є й інший його бік, підживлюваний геополітичними амбіціями. Президент Путін бачить структуру як цеглину в глобальному розвитку – як аналог ЄС та інших регіональних структур світу. І Євразійський союз мав стати інструментом «підняття Росії з колін», апогеєм реінтеграції пострадянських держав для перетворення його на один із полюсів впливу, переглядаючи таким чином «цивілізоване розлучення» колишніх радянських республік після розпаду СРСР, пише видання.
