Київ – У київській промзоні на Видубичах всьоме стартував фестиваль сучасного мистецтва «Гогольфест». Його відкрив перформанс «Зараз та тут» за участі французького гібридного оркестру «Оркестроніка» та українського кабаре-бенду Dakh Daughters. Цього року програма заходу на 95 відсотків складається з українського продукту, а сам фестиваль змінив формат. Тепер він не просто представляє художні, театральні та музичні проекти, а радше є лабораторією, у якій твориться нове мистецтво. Директор «Гогольфесту» Максим Демський розповів Радіо Свобода про те, чого бракує українській культурі і навіщо потрібен фестиваль під час війни.
– Цього року «Гогольфест» – це колабораційна ініціатива. За місяць до початку фестивалю ми відкрили резиденції для співпраці художників, музикантів, театралів та поетів. Весь цей час вони створювали свої нові проекти. Немає нічого, що повторювало б минулий рік. З нами працюють близько 10 різних країн світу, і фактично кожен день відбуваються якісь унікальні події. Ми маємо 14 різних програм: від мистецьких перформансів і кінопоказів до шкіл та лекцій. «Гогольфесту» такого масштабу ще не було.
– Наскільки складно було зробити «Гогольфест – 2014»?
– Це однаково складно кожного року. Адже фестиваль, в принципі, не є популярним. Наша головна ідея – альтруїзм, а мета – створити нові кадри і новий український контент. Нам бракує якісних внутрішніх творчих продуктів. Тому на цьому «Гогольфесті» ми мали зустрітися з хаотичністю. Тут усе відбувається стихійно. І в цьому головна особливість фестивалю, з цього може вийти щось нове.
– Хто підтримав фестиваль цього року?
– Нас підтримали комерційні структури, а також Держкіно та Міністерство культури. Щоправда, в Мінкульт ми запізно подали документи, і вони не змогли виділити більше коштів. Але наступного року вони готові дуже сильно допомогти нам. Окрім того, в останній момент, десь за декілька тижнів до початку фестивалю, вперше за сім років до організації долучилася Київська держадміністрація. У співпраці з державними службами багато бюрократії, але, принаймні, почався якийсь рух у цьому напрямку.
– Навіщо потрібен «Гогольфест» під час війни?
– Розумієте, тут зібрались мрійники, люди, які хочуть щось змінювати в цій країні. Якщо зараз не організовувати фестивалі, не зробити гуманітарну активізацію суспільства, і якщо воно саме не почне адекватно реагувати на запити сьогодення, то ми просто програємо те, що виграли нещодавно. А люди, які повернуться зі сходу, знову опиняться у комуністичному минулому. Тому ми відчуваємо на собі серйозну відповідальність. Ми хочемо, щоб ті, хто приходять з фронту, могли побачити трохи іншу країну, жити у трохи менш бюрократичній системі, ніж тій, якою вона була усі ці 23 роки.
