Світова преса пише про плани НАТО щодо створення сил «прискореного» реагування, які мають бути готовими моментально вирушити до східних членів НАТО в разі загрози з боку Росії. Ці надзвичайно мобільні сили, які називають «вістрям спису» НАТО, однак, будуть малочисельними. Преса пише і про крихке припинення вогню на Донбасі і його перспективу утриматись довший час, а також про плани Росії врятувати свою найбільшу нафтову компанію «Роснефть», яка може потрапити під нові, сильніші санкції з боку ЄС.
Газета Wall Street Journal Europe вміщує статтю про плани НАТО щодо розміщення додаткових сил на території своїх східноєвропейських членів. Москва зосередила 50 тисяч вояків поблизу України, а НАТО планує передислокувати лише жменьку військовослужбовців у відповідь. А тепер візьміть до уваги відмову НАТО та Америки озброїти Україну, додайте переконаність західних лідерів, що не може бути воєнного вирішення конфлікту (окрім російського) – і ось звідки ця пересторога, зауважує газета, додаючи, що НАТО у відповідь розмістить лише пару сотень вояків на ротаційній основі у Польщі, Естонії, Литві та Латвії. Це так звані сили «прискореного реагування», але їхня чисельність вказує радше на політику жестів із боку НАТО. Росія сприйме цей крок за слабкість альянсу замість того, щоб розглядати це як запобіжник проти нової агресії з її боку, зауважує газета. А ось що могли б зробити США і НАТО, але не зробили: перемістити 8-тисячний американський контингент із Німеччини, який без діла, на територію Польщі. Раніше війська США на території Німеччини відігравали важливу роль перед перемогою Заходу в Холодній війні. Сьогодні ж Польща та країни Балтії хотіли б таку велику базу на своїй території, пише газета, додаючи, що не лише німецький канцлер Меркель була проти цього, вважаючи такий крок «провокацією», але й самі американці розділилися в підходах до питання про створення такої бази. Відтак усього так зване «вістря спису» НАТО становитиме до чотирьох тисяч вояків, які будуть здатні передислокуватися на Схід Європи за пару днів. Але насправді мова йде про постійну присутність лише кількох сотень, зауважує газета. Ще однією проблемою є часова: для створення такого підрозділу НАТО потребує рік, а можливе застосування таких сил потребуватиме згоди усіх 28 членів альянсу.
Видання National Interest пише, що перемир’я на Донбасі може зазнати поразки або буде кульгати й далі – в будь-якому разі мир на Сході України, як виглядає, все ще у віддаленій перспективі. Називаючи протокол про припинення вогню, підписаний у Мінську, значною поразкою уряду в Києві, видання зазначає, що президент Петро Порошенко, виявляючи готовність надати право російській мові та дати Сходу більше повноважень, все ж був рішучим у намірі не визнавати у будь-якій формі сепаратистів як легітимних представників. Довірившись розрахункові, що західні санкції відіб’ють у Росії бажання надавати подальшу допомогу сепаратистам, і повіривши, що незабаром Україна отримає суттєву допомогу від Заходу, Порошенко та прем’єр Арсеній Яценюк, пише видання, думали, що один рішучий наступ зламає хребет сепаратистам і поновить контроль Києва над східними регіонами. Але намір Порошенка, одначе, зіштовхнувся з геополітичними розрахунками Путіна. З метою утримати на плаву «народні республіки» Росія погодилась жити з болісними санкціями і зіпсувала свої відносини з Францією та Німеччиною, не припинивши надання допомоги сепаратистам. Важливим моментом, на думку видання, було й те, що за останній місяць стало ясно, що так звані «ДНР» та «ЛНР» є справжніми маріонетками, ниточки яких смикає Росія – що раніше вона затято заперечувала.
Аналітичний бюлетень Stratfor пише, що на тлі того, як ЄС очікує практичного запровадження нових санкцій проти Москви, очікуючи, чи втримається припинення вогню на Донбасі, чи ні, Росія намагається захистити один зі своїх найважливіших стратегічних активів – державну нафтову компанію «Роснефть». Кремль розуміє, що має захистити компанію від фінансових ударів, навіть коли це буде означати фінансову допомогу з бюджету безпрецедентних масштабів. Досі санкції ЄС проти Росії були, як називає видання, «необразливими», хоча й понизили рівень довіри з боку інвесторів. І все ж Кремлю довелося використати кошти з резервного фонду для фінансової підтримки компаній, які потрапили під санкції. Наприклад, Кремль дав 6,6 мільярда доларів на підтримку банку «ВТБ» та «Россільгоспбанку», проти яких діють західні санкції. Наразі Кремль має в запасі 664 мільярди доларів, однак взяття з цього фонду таких великих коштів, що їх потребуватиме «Роснефть», є все ж дуже значних масштабів. Але й компанія не є пересічною, зауважує видання. Енергоносії дають російському бюджетові половину надходжень. З цієї половини 80 відсотків надходять від нафтового сектору, а «Роснефть» є найбільшою нафтовою компанією Росії. Проте вона має боргів на 40 мільярдів доларів, із яких майже половину треба сплатити в наступні 7 місяців, а кредиторами є американські, європейські та японські фірми. У серпні «Роснефть» попросила Кремль дати їй 42 мільярди доларів для покриття боргів. Держава ніби погоджується, але не готова надати повну суму. Щоправда, прем’єр Дмитро Медведєв сказав, що уряд надасть 40,6 мільярда з Фонду національного добробуту – хоча й не назвав конкретних часових рамок. Це захистило б «Роснефть» перед санкціями ЄС на певний час, але у довшій перспективі ситуація складна, допоки буде існуватиме заборона на експорт нафтових технологій до Росії.
