Київ – В Україні почалася 11-та «Французька весна». Організатори відмовилися від традиційного святкового відкриття фестивалю і сконцентрувалися на його основній темі – обміні ідеями. Окрім кінопоказів, концертів та виставок, відбудуться профільні зустрічі фахівців у сфері вищої освіти та театру. Зокрема, презентують дві франко-українські прем’єри: сценічне читання п’єси «Проїздом» у постановці Стефана Рікорделя та виставу «На друзки» Венсана Гійома.
Програма і територія «Французької весни» щороку розширюються. Нинішній фестиваль проходитиме, окрім Києва, у 8 українських містах: Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запоріжжі, Одесі, Харкові та Рівному. Заходи в Криму довелося скасувати, каже директор Французького інституту в Україні Ерік Тозатті. Утім, організатори кажуть, що події в Україні зумовили новий формат фестивалю.
«Ми вирішили зробити акцент на співпраці наших країн, яка допоможе нам вести діалог у майбутньому. Ми вирішили, що зараз дуже сприятливий момент для обміну новими ідеями в інтелектуальній та культурній сфері», – каже Тозатті.
Тож цього року Франція стане почесним гостем «Книжквого Арсеналу», а поза мистецькою програмою в рамках «Французької весни» відбудуться профільні зустрічі експертів у галузях освіти та театру. На фестивалі представлять дві театральні прем’єри українських акторів та французьких режисерів – читку п’єси «Проїздом» та спектакль «На друзки». Обидва режисери цих проектів, до речі, вже працювали в Україні раніше – Стефан Рікордель разом з Владиславом Троїцьким ставив «Станцію» минулої осені на «Гогольфесті», а для Венсана Гійома це вже третя вистава, яку він робить у київському Центрі Курбаса.
Про сучасну Росію – словами Хлєбнікова і Шекспіра
«Проїздом» – це текст французького актора Дені Лавана, який з’явився після його подорожі містами Росії. У Києві його читатимуть сам Лаван та актор київського театру «Дах» Дмитро Ярошенко.
«Я побачив щось спільне у ставленні до гри у цих двох акторів і вирішив, що вони мають працювати разом, – розповідає режисер Стефан Рікордель, – Невдовзі ідея перетворилася на проект. Дмитро провів у Франції три місяці. У нас вийшло щось середнє між читанням та театральною постановкою, але ми робимо усе, щоб перетворити це на повноцінну виставу».
У п’єсі, окрім мандрівних нотаток Дені Лавана, також є уривки текстів Шекспіра та російських класиків. Дмитро Ярошенко, який грає то альтер-его головного героя, то представника слов’янського світу, розповідає: ця п’єса не політична, а, радше, про подорож по життю. Однак несподівано для акторів та режисера вона виявилася актуальнішою, ніж здавалася.
«Драматургію ми складали у грудні, і про Крим тоді ще навіть не йшлося. А коли прочитав готову п’єсу на початку березня, то побачив, що усе збігається. Адже Лаван описує, наприклад, танки на постаментах або велетенські пам’ятники радянським солдатам і розмірковує на цю тему, згадує про війну в Чечні. А потім з’являються криваві тексти З «Гамлета» або поезії Хлєбнікова про «Ні, ніколи не буду правителем», – каже актор.
«У виставі немає слів – і це також вплив Майдану» – Гійом
Венсан Гійом в Україні працює вже чотири роки. Він визнає, що робити театр тут складно, однак питання «Чому саме Україна?» його дивує. «А чому ні?» – каже Гійом і пояснює: він шукає не комфортних умов, а можливості створити щось нове. «Одна з проблем українського театру не в тому, що бракує талановитих митців, а у тій структурі самого культурного виробництва, яка змушує людей постійно робити одне й те саме», – вважає режисер.
Венсан Гійом працює із так званим «тілесним театром». Разом з українською перформативною групою I.T.REP він поставив вистави «Жити» та «Обережно: крихке». «На друзки» стала завершальною частиною театрального триптиху, поєднаного ідеєю цінності та вразливості людського життя. Працювати над виставою актори та режисер почали восени, однак згодом змушені були зупинити репетиції.
«Події останніх місяців я переживав разом з усіма у Києві, – розповідає Гійом. – Ми не могли продовжувати роботу так, наче нічого не відбувається, більшість учасників були на Майдані. Наприкінці лютого я дізнався, що загинув наш технік Андрій Мовчан. Цю роботу ми присвятили йому. У цій виставі немає слів – і це також вплив Майдану».
Серед спільних з Україною проектів «Французької весни» – продовження проекту «Меморандум» Павла Гудімова, вечір пам’яті хореографа Сержа Лифаря. А у Львові відбудеться виставка фотографа Ферранте Ферранті, присвячена Пінзелю. «Французька весна» триватиме до кінця квітня. Детальну програму можна переглянути на сайті фестивалю.
Програма і територія «Французької весни» щороку розширюються. Нинішній фестиваль проходитиме, окрім Києва, у 8 українських містах: Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запоріжжі, Одесі, Харкові та Рівному. Заходи в Криму довелося скасувати, каже директор Французького інституту в Україні Ерік Тозатті. Утім, організатори кажуть, що події в Україні зумовили новий формат фестивалю.
«Ми вирішили зробити акцент на співпраці наших країн, яка допоможе нам вести діалог у майбутньому. Ми вирішили, що зараз дуже сприятливий момент для обміну новими ідеями в інтелектуальній та культурній сфері», – каже Тозатті.
Тож цього року Франція стане почесним гостем «Книжквого Арсеналу», а поза мистецькою програмою в рамках «Французької весни» відбудуться профільні зустрічі експертів у галузях освіти та театру. На фестивалі представлять дві театральні прем’єри українських акторів та французьких режисерів – читку п’єси «Проїздом» та спектакль «На друзки». Обидва режисери цих проектів, до речі, вже працювали в Україні раніше – Стефан Рікордель разом з Владиславом Троїцьким ставив «Станцію» минулої осені на «Гогольфесті», а для Венсана Гійома це вже третя вистава, яку він робить у київському Центрі Курбаса.
Про сучасну Росію – словами Хлєбнікова і Шекспіра
«Проїздом» – це текст французького актора Дені Лавана, який з’явився після його подорожі містами Росії. У Києві його читатимуть сам Лаван та актор київського театру «Дах» Дмитро Ярошенко.
«Я побачив щось спільне у ставленні до гри у цих двох акторів і вирішив, що вони мають працювати разом, – розповідає режисер Стефан Рікордель, – Невдовзі ідея перетворилася на проект. Дмитро провів у Франції три місяці. У нас вийшло щось середнє між читанням та театральною постановкою, але ми робимо усе, щоб перетворити це на повноцінну виставу».
У п’єсі, окрім мандрівних нотаток Дені Лавана, також є уривки текстів Шекспіра та російських класиків. Дмитро Ярошенко, який грає то альтер-его головного героя, то представника слов’янського світу, розповідає: ця п’єса не політична, а, радше, про подорож по життю. Однак несподівано для акторів та режисера вона виявилася актуальнішою, ніж здавалася.
«Драматургію ми складали у грудні, і про Крим тоді ще навіть не йшлося. А коли прочитав готову п’єсу на початку березня, то побачив, що усе збігається. Адже Лаван описує, наприклад, танки на постаментах або велетенські пам’ятники радянським солдатам і розмірковує на цю тему, згадує про війну в Чечні. А потім з’являються криваві тексти З «Гамлета» або поезії Хлєбнікова про «Ні, ніколи не буду правителем», – каже актор.
«У виставі немає слів – і це також вплив Майдану» – Гійом
Венсан Гійом в Україні працює вже чотири роки. Він визнає, що робити театр тут складно, однак питання «Чому саме Україна?» його дивує. «А чому ні?» – каже Гійом і пояснює: він шукає не комфортних умов, а можливості створити щось нове. «Одна з проблем українського театру не в тому, що бракує талановитих митців, а у тій структурі самого культурного виробництва, яка змушує людей постійно робити одне й те саме», – вважає режисер.
Венсан Гійом працює із так званим «тілесним театром». Разом з українською перформативною групою I.T.REP він поставив вистави «Жити» та «Обережно: крихке». «На друзки» стала завершальною частиною театрального триптиху, поєднаного ідеєю цінності та вразливості людського життя. Працювати над виставою актори та режисер почали восени, однак згодом змушені були зупинити репетиції.
«Події останніх місяців я переживав разом з усіма у Києві, – розповідає Гійом. – Ми не могли продовжувати роботу так, наче нічого не відбувається, більшість учасників були на Майдані. Наприкінці лютого я дізнався, що загинув наш технік Андрій Мовчан. Цю роботу ми присвятили йому. У цій виставі немає слів – і це також вплив Майдану».
Серед спільних з Україною проектів «Французької весни» – продовження проекту «Меморандум» Павла Гудімова, вечір пам’яті хореографа Сержа Лифаря. А у Львові відбудеться виставка фотографа Ферранте Ферранті, присвячена Пінзелю. «Французька весна» триватиме до кінця квітня. Детальну програму можна переглянути на сайті фестивалю.
