Київ – У Києві триває підготовка до шостого «Гогольфесту». Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва вже вдруге відбудеться на території Видубицької промзони. Як і торік, влада відмовилася фінансувати «Гогольфест». Однак, незважаючи на брак коштів, його програма лише розширилася – участь у ньому візьмуть близько тисячі учасників із 15 країн. Режисер Владислав Троїцький, організатор та ідеолог фестивалю, після його завершення збирається продовжити створення культурного центру на Видубичах.
В одному із цехів київської промзони художники розписують вікна, а актори поряд репетирують виставу. Зараз це приміщення найменше нагадує арт-центр, однак за кілька днів його буде не впізнати. Для Владислава Троїцького, режисера театру «Дах» та засновника фестивалю сучасного мистецтва «Гогольфест», цей завод на Видубичах – місце, в якому має сформуватися нове українське культурне середовище. Будуючи «Гогольфест», ми будуємо храм вільної людини, каже він. Фестиваль розпочинається театральною постановкою «Ні Бог, ні Цар, ні Герой», основна ідея якої у тому, що ми живемо тим життям, яке самі створили, роі зповідає Троїцький.
«Коли повертаєшся у цю країну, охоплює зневіра. А потім розумієш, що нам бракує почуття власної гідності. «Гогольфест» – це простір, в якому ми скажемо, що ми – це Україна, що ми готові відповідати одне за одного, творити свою територію і захищати її. Так з’явився лозунг «Привласни «Гогольфест». Але не в значенні «вкради», а у значенні «привласни і захищай». Треба перестати виправдовувати свою бездіяльність тим, що у тебе щось не склалося з владою», – каже він.
Театр як міжнародна мова
Сьогодні «Гогольфест» – це чи не єдиний фестиваль в Україні, що поєднав у собі таку кількість мистецьких напрямків: від театру (з якого він починався) до освітніх програм. Його команда, як і минулого року, робить усе «своїми руками» – меценатська підтримка є, але на зарплати її не вистачає, каже Троїцький. Тим не менше програма шостого «Гогольфесту» насиченіша, ніж торік. На фестиваль привезуть вистави з Польщі, Росії, Норвегії, Іспанії та Америки. А перша театральна прем’єра відбулася ще до початку «Гогольфесту». Французький режисер Стефан Рікордель презентував виставу «Станція» – про жінок з позиції чоловіка.
Постановка поєднує у собі драму, танець та цирк і є копродукцією київського театру «Дах» та паризького Театру Сильвії Монфор. Саме Стефан Рікордель свого часу познайомив Владислава Троїцього з продюсером швейцарського театру «Віді Лозанна» – результатом цього знайомства стала спільна вистава «Вій». Стефан Рікордель каже, що в Україну приїхав, бо захоплюється виставами «Даху».
«Мова театру – універсальна. Я працюю тут з фантастичними людьми, це прекрасні актори. Це короткий, але дуже важливий досвід для мене», – каже він.
Вони ще не до кінця розуміють, де виступатимуть – куратор
На фестивалі також працюватиме кінотеатр, а на відкритті вже традиційно відбудеться показ української кінокласики – цього року це буде «Хліб» Миколи Шпиковського у музичному супроводі білоруського гурту Port Mone.
Музична програма, у свою чергу, потішить прихильників академічної музики. Куратор фестивалю Ірина Плехова розповідає, що цього року до «Гогольфесту» долучилися навіть «занадто традиційні колективи», які ще «не до кінця розуміють, де будуть виступати».
«Це національна хорова капела «Думка», хор Національної радіокомпанії України, державний естрадно-симфонічний оркестр при диригуванні Миколи Лисенка. Один із найбільших проектів – це співпраця із російським композитором Едуардом Артєм’євим, який перший почав використовувати електронну музику в академічній. Також буде спільний проект Валентина Сильвестрова і сестер Тельнюк. Дуже багато народжень, і це означає, що академічна музика сьогодні не затиснута в рамки філармоній та оперних театрів», – зазначає вона.
Мистецтво залишається у промзоні
Вітражні розписи вікон – це головна частина візуальної програми, каже куратор Людмила Скринникова. За її словами, це була ідея Владислава Троїцького – на його думку, розписи повторюють ідею храму.
«Також буде група білоруських художників, які приїдуть з серією своїх перформансів. Окрім того, є цікавий французько-німецько-український проект – графіті площею понад 450 квадратних метрів. Художники працюватимуть над розписом прямо під час фестивалю», – розповідає вона.
Цього року на «Гогольфесті» відкриваються також творчі майстерні з мобільною типографією та 3D-лабораторією. У майбутньому вони мають стати підрозділом мистецького кластеру, створення якого вже анонсував Владислав Троїцький.
«Зараз ми набираємо команду «відповідальних орендаторів», щоб налагодити діалог між власником простору і креативними індустріями. Потрібно якось навчитися спілкуватися, адже зрозуміло, що у бізнесмена інше уявлення про те, що і як тут має працювати. Арт-кластер – це не торговий центр. І я думаю, що до кінця «Гогольфесту» ми зможемо запропонувати власнику цього місця концепцію того, як воно буде розвиватися», – каже він.
«Гогольфест» стартує 13 вересня. Детальну програму можна знайти на сайті фестивалю.
В одному із цехів київської промзони художники розписують вікна, а актори поряд репетирують виставу. Зараз це приміщення найменше нагадує арт-центр, однак за кілька днів його буде не впізнати. Для Владислава Троїцького, режисера театру «Дах» та засновника фестивалю сучасного мистецтва «Гогольфест», цей завод на Видубичах – місце, в якому має сформуватися нове українське культурне середовище. Будуючи «Гогольфест», ми будуємо храм вільної людини, каже він. Фестиваль розпочинається театральною постановкою «Ні Бог, ні Цар, ні Герой», основна ідея якої у тому, що ми живемо тим життям, яке самі створили, роі зповідає Троїцький.
«Коли повертаєшся у цю країну, охоплює зневіра. А потім розумієш, що нам бракує почуття власної гідності. «Гогольфест» – це простір, в якому ми скажемо, що ми – це Україна, що ми готові відповідати одне за одного, творити свою територію і захищати її. Так з’явився лозунг «Привласни «Гогольфест». Але не в значенні «вкради», а у значенні «привласни і захищай». Треба перестати виправдовувати свою бездіяльність тим, що у тебе щось не склалося з владою», – каже він.
Театр як міжнародна мова
Сьогодні «Гогольфест» – це чи не єдиний фестиваль в Україні, що поєднав у собі таку кількість мистецьких напрямків: від театру (з якого він починався) до освітніх програм. Його команда, як і минулого року, робить усе «своїми руками» – меценатська підтримка є, але на зарплати її не вистачає, каже Троїцький. Тим не менше програма шостого «Гогольфесту» насиченіша, ніж торік. На фестиваль привезуть вистави з Польщі, Росії, Норвегії, Іспанії та Америки. А перша театральна прем’єра відбулася ще до початку «Гогольфесту». Французький режисер Стефан Рікордель презентував виставу «Станція» – про жінок з позиції чоловіка.
Постановка поєднує у собі драму, танець та цирк і є копродукцією київського театру «Дах» та паризького Театру Сильвії Монфор. Саме Стефан Рікордель свого часу познайомив Владислава Троїцього з продюсером швейцарського театру «Віді Лозанна» – результатом цього знайомства стала спільна вистава «Вій». Стефан Рікордель каже, що в Україну приїхав, бо захоплюється виставами «Даху».
«Мова театру – універсальна. Я працюю тут з фантастичними людьми, це прекрасні актори. Це короткий, але дуже важливий досвід для мене», – каже він.
Вони ще не до кінця розуміють, де виступатимуть – куратор
На фестивалі також працюватиме кінотеатр, а на відкритті вже традиційно відбудеться показ української кінокласики – цього року це буде «Хліб» Миколи Шпиковського у музичному супроводі білоруського гурту Port Mone.
Музична програма, у свою чергу, потішить прихильників академічної музики. Куратор фестивалю Ірина Плехова розповідає, що цього року до «Гогольфесту» долучилися навіть «занадто традиційні колективи», які ще «не до кінця розуміють, де будуть виступати».
«Це національна хорова капела «Думка», хор Національної радіокомпанії України, державний естрадно-симфонічний оркестр при диригуванні Миколи Лисенка. Один із найбільших проектів – це співпраця із російським композитором Едуардом Артєм’євим, який перший почав використовувати електронну музику в академічній. Також буде спільний проект Валентина Сильвестрова і сестер Тельнюк. Дуже багато народжень, і це означає, що академічна музика сьогодні не затиснута в рамки філармоній та оперних театрів», – зазначає вона.
Мистецтво залишається у промзоні
Вітражні розписи вікон – це головна частина візуальної програми, каже куратор Людмила Скринникова. За її словами, це була ідея Владислава Троїцького – на його думку, розписи повторюють ідею храму.
«Також буде група білоруських художників, які приїдуть з серією своїх перформансів. Окрім того, є цікавий французько-німецько-український проект – графіті площею понад 450 квадратних метрів. Художники працюватимуть над розписом прямо під час фестивалю», – розповідає вона.
Цього року на «Гогольфесті» відкриваються також творчі майстерні з мобільною типографією та 3D-лабораторією. У майбутньому вони мають стати підрозділом мистецького кластеру, створення якого вже анонсував Владислав Троїцький.
«Зараз ми набираємо команду «відповідальних орендаторів», щоб налагодити діалог між власником простору і креативними індустріями. Потрібно якось навчитися спілкуватися, адже зрозуміло, що у бізнесмена інше уявлення про те, що і як тут має працювати. Арт-кластер – це не торговий центр. І я думаю, що до кінця «Гогольфесту» ми зможемо запропонувати власнику цього місця концепцію того, як воно буде розвиватися», – каже він.
«Гогольфест» стартує 13 вересня. Детальну програму можна знайти на сайті фестивалю.