Брюссель – Перспективу вступу України до ЄС слід якщо не надати, то, принаймні, розпочати серйозно обмірковувати. До цього спонукають події останніх місяців, перед якими чимало великих країн співдружності про українців майже ніколи не згадували. З іншого боку, слабкість європейської політики сусідства пояснюють тим, що на Заході довго недооцінювали Росію. Тому, нині лунають заклики розробити справжню й дієву стратегію стримування російських апетитів щодо країн на східних кордонах ЄС.
Наскільки успішною донині була європейська співдружність у своєму прагненні дружити та зближуватися із сусідами на своїх східних кордонах? Події, що розгорнулися в Україні після невдалого Вільнюського саміту «Східного партнерства» засвідчили: ЄС припустився у своїх розрахунках грубих помилок. Це, аналізуючи політику сусідства, визнає керівник комітету із закордонних справ, німець Ельмар Брок.
«ЄС отримав урок, що зближення із деякими сусідніми державами неможливе без справжньої, доброї та об’єднаної політики щодо Росії. Тут нам треба бути досконалішими. З іншого боку, слід розвивати політику сусідства з багатьох сторін і ми вже зробили чимало, фінансуючи низку програм. Однак, нам бракує спільного стратегічного підходу», – каже голова парламентського комітету.
А от щодо України, то суттєвих змін європейської політики щодо неї місцеві політичні аналітики не спостерігають, хоча й зазначають: цю державу тут починають сприймати по-особливому й все частіше в ЄС лунають заклики надати українцям перспективу членства.
На це ж вказує Аркадій Мошес, директор дослідницької програми по східному сусідству та Росії Фінського інституту міжнародних відносин.
«Вже є порух Європейського парламенту на цю тему перспективи членства України в ЄС, – констатує він. – Зрозуміло, що для великих країн-членів ці формулювання будуть залишатися «табу». Однак, залежно від розвитку ситуації в Україні, повністю відкидати, принаймні, дискусії на цю тему не варто».
«Політика вогнегасіння»
А загалом, на думку Аркадія Мошеса, політика об’єднаної Європи щодо нинішньої України буде насамперед «політикою вогнегасіння й заглядати у віддалене майбутнє відносин з нею поки що ніхто з європейських стратегів на буде. Принаймні, до того часу, доки не стабілізується ситуація, відбудуться нормальні вибори й Україною почне керувати повноцінна й загальновизнана влада.
Тим часом, посол Литви до ЄС Раймундас Каробліс зосереджує увагу на тому, що до наступного саміту «Східного партнерства» в Ризі у 2015 році угоди про асоціацію з Молдовою, Грузією та, сподівається він, Україною мають бути підписані. Однак, покласти підпис під документами – це одне, а їхнє втілення, що має призвести до політичного зближення, єдиного ринку та поваги до людських прав, – це інше, наголошує дипломат. І саме тут свою допомогу українцям чи грузинам має надавати Євросоюз. Так само, як у Молдови, яка незабаром планує перейти на безвізовий режим, можливість скасування віз повинна з’явитися і в українців, сподівається Раймундас Каробліс.
Зі свого боку, польський депутат Європарламенту Яцек Сарюш-Вольські вважає, що сама концепція ініціативи «Східного партнерства» є доброю. «Поганим є її втілення», – зауважує він.
«Головним чином через те, що є дехто ззовні й він намагається її знищити. Це – Росія, – каже євродепутат. – Тому нам потрібна справжня запобіжна політика щодо Росії, яка б оберігала від неї європейську стратегію щодо сусідів. Для цього слід об’єднати зусилля ЄС та США, причому, останні мали б скористатися своїм впливом, якого немає у Європи».
Раз Росія тисне на партнерів, то ЄС тиснутиме на Росію?
«Відносини ЄС-Росія повинні ввійти до нової ери, яка мала б називатися: від політики «спершу Росія» – до політики «Росія – після», – додає Сарюш-Вольські.
Це – щодо перспектив на майбутнє. А наразі відповіддю Євросоюзу на ставлення палиць в колеса європейської політики слід давати рівноцінну відповідь і захищати своїх партнерів, вважає Сарюш-Вольські.
«Росія блокує торгівлю Україні та Молдові – ЄС має симетрично зробити те ж щодо росіян. Блокує енергію Молдові чи Україні – Європа має зробити те ж в енергетичній сфері. Якщо ж росіяни заблокують рух людей в ці країни, то ЄС слід відповісти так само, а не лібералізовувати візи з Росією, мов нічого не сталося», – зауважує Сарюш-Вольські.
Натомість, ЄС і на ділі засвідчує свої серйозні наміри щодо східних сусідів: Європейський парламент підтримав скасування візового режиму для короткотермінових подорожей громадян Молдови до країн Шенгенської зони.
Це означає, що громадяни Молдови, які мають біометричні паспорти, вже влітку зможуть без віз відвідувати країни «шенгену» протягом 90 днів.
Європейські уроки Євромайдану
Характерно, що про користь більш активної позиції ЄС щодо сусідів на сході свідчить і ситуація із санкціями щодо режиму Януковича, з якими європейці зволікали до останнього. На цей урок для ЄС вказує й експерт із Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес, коли каже, що «саме тоді, коли оголосили, що ЄС піде на санкції, почалося масове «дезертирство» з боку режиму. Це засвідчило, що реальні санкції можуть бути серйозним інструментом політики ЄС у регіоні».
Експерт додає: ще одним уроком, який дала Євросоюзові українська криза, стало усвідомлення того, що інтерес до України та інших держав-партнерів слід не лише декларувати, а й реально сприймати їх як пріоритетні, «тримати руку на пульсі та прораховувати всі варіанти, залежно від ситуації».
Втім, навіть на тлі кривавої української революції, в Євросоюзу щодо «Східного партнерства» якихось особливих та креативних ідей поки що народжується небагато. Принцип «більше – за більше» успішно діє щодо Молдови, але з якими результатами підійдуть країни до ризького саміту поки що не зрозуміло. Аркадій Мошес резюмує, що «оптимістично глянувши на політику «Східного партнерства», можна сказати тільки, що ця платформа в найближчі рік-півтора ще існуватиме. Адже сумніви щодо цього були величезні після шоку, пережитого на останньому саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі.
Наскільки успішною донині була європейська співдружність у своєму прагненні дружити та зближуватися із сусідами на своїх східних кордонах? Події, що розгорнулися в Україні після невдалого Вільнюського саміту «Східного партнерства» засвідчили: ЄС припустився у своїх розрахунках грубих помилок. Це, аналізуючи політику сусідства, визнає керівник комітету із закордонних справ, німець Ельмар Брок.
«ЄС отримав урок, що зближення із деякими сусідніми державами неможливе без справжньої, доброї та об’єднаної політики щодо Росії. Тут нам треба бути досконалішими. З іншого боку, слід розвивати політику сусідства з багатьох сторін і ми вже зробили чимало, фінансуючи низку програм. Однак, нам бракує спільного стратегічного підходу», – каже голова парламентського комітету.
А от щодо України, то суттєвих змін європейської політики щодо неї місцеві політичні аналітики не спостерігають, хоча й зазначають: цю державу тут починають сприймати по-особливому й все частіше в ЄС лунають заклики надати українцям перспективу членства.
На це ж вказує Аркадій Мошес, директор дослідницької програми по східному сусідству та Росії Фінського інституту міжнародних відносин.
«Вже є порух Європейського парламенту на цю тему перспективи членства України в ЄС, – констатує він. – Зрозуміло, що для великих країн-членів ці формулювання будуть залишатися «табу». Однак, залежно від розвитку ситуації в Україні, повністю відкидати, принаймні, дискусії на цю тему не варто».
«Політика вогнегасіння»
А загалом, на думку Аркадія Мошеса, політика об’єднаної Європи щодо нинішньої України буде насамперед «політикою вогнегасіння й заглядати у віддалене майбутнє відносин з нею поки що ніхто з європейських стратегів на буде. Принаймні, до того часу, доки не стабілізується ситуація, відбудуться нормальні вибори й Україною почне керувати повноцінна й загальновизнана влада.
Тим часом, посол Литви до ЄС Раймундас Каробліс зосереджує увагу на тому, що до наступного саміту «Східного партнерства» в Ризі у 2015 році угоди про асоціацію з Молдовою, Грузією та, сподівається він, Україною мають бути підписані. Однак, покласти підпис під документами – це одне, а їхнє втілення, що має призвести до політичного зближення, єдиного ринку та поваги до людських прав, – це інше, наголошує дипломат. І саме тут свою допомогу українцям чи грузинам має надавати Євросоюз. Так само, як у Молдови, яка незабаром планує перейти на безвізовий режим, можливість скасування віз повинна з’явитися і в українців, сподівається Раймундас Каробліс.
Зі свого боку, польський депутат Європарламенту Яцек Сарюш-Вольські вважає, що сама концепція ініціативи «Східного партнерства» є доброю. «Поганим є її втілення», – зауважує він.
Нам потрібна справжня запобіжна політика щодо Росії, яка б оберігала від неї європейську стратегію щодо сусідівЯцек Сарюш-Вольські
Раз Росія тисне на партнерів, то ЄС тиснутиме на Росію?
«Відносини ЄС-Росія повинні ввійти до нової ери, яка мала б називатися: від політики «спершу Росія» – до політики «Росія – після», – додає Сарюш-Вольські.
Це – щодо перспектив на майбутнє. А наразі відповіддю Євросоюзу на ставлення палиць в колеса європейської політики слід давати рівноцінну відповідь і захищати своїх партнерів, вважає Сарюш-Вольські.
Росія блокує торгівлю Україні та Молдові – ЄС має симетрично зробити те ж щодо росіянЯцек Сарюш-Вольські
Натомість, ЄС і на ділі засвідчує свої серйозні наміри щодо східних сусідів: Європейський парламент підтримав скасування візового режиму для короткотермінових подорожей громадян Молдови до країн Шенгенської зони.
Це означає, що громадяни Молдови, які мають біометричні паспорти, вже влітку зможуть без віз відвідувати країни «шенгену» протягом 90 днів.
Європейські уроки Євромайдану
Характерно, що про користь більш активної позиції ЄС щодо сусідів на сході свідчить і ситуація із санкціями щодо режиму Януковича, з якими європейці зволікали до останнього. На цей урок для ЄС вказує й експерт із Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес, коли каже, що «саме тоді, коли оголосили, що ЄС піде на санкції, почалося масове «дезертирство» з боку режиму. Це засвідчило, що реальні санкції можуть бути серйозним інструментом політики ЄС у регіоні».
Експерт додає: ще одним уроком, який дала Євросоюзові українська криза, стало усвідомлення того, що інтерес до України та інших держав-партнерів слід не лише декларувати, а й реально сприймати їх як пріоритетні, «тримати руку на пульсі та прораховувати всі варіанти, залежно від ситуації».
Втім, навіть на тлі кривавої української революції, в Євросоюзу щодо «Східного партнерства» якихось особливих та креативних ідей поки що народжується небагато. Принцип «більше – за більше» успішно діє щодо Молдови, але з якими результатами підійдуть країни до ризького саміту поки що не зрозуміло. Аркадій Мошес резюмує, що «оптимістично глянувши на політику «Східного партнерства», можна сказати тільки, що ця платформа в найближчі рік-півтора ще існуватиме. Адже сумніви щодо цього були величезні після шоку, пережитого на останньому саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі.
