«З одного боку народ України, з іншого – криміналітет і силові структури!» – військовий експерт

(Розмову було записано до заяви «Правого сектору», що він не складе зброю, допоки Янукович не піде у відставку, а також інших подібних заяв з вимогою негайної відставки Януковича з посади президента)

Хоча ситуацію в Україні вдалося стабілізувати, поновлення активної фази протистояння виключати не можна. Особливо, якщо ситуацію в Україні спробують дестабілізувати ззовні, а підстави для таких побоювань є. При цьому Харків зараз став вразливішим за Крим, припускає військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Ігор Козій.

­– 20-21 лютого Верховна Рада ухвалила низку дуже резонансних рішень – про повернення до Конституції в редакції 2004 року, про амністію учасникам акцій протесту, про відсторонення в.о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, про декриміналізацію статті, за якою засуджена Юлія Тимошенко… Чи достатньо цього для нормалізації ситуації?

– Зробили, як висловились у Верховній Раді, перший крок. Однак, не забувайте, що президент України – це ще й верховнокомандувач. Як верховнокомандувач, він має дуже серйозний інструмент – це Збройні сили України, Службу безпеки України. Ми бачили, що відбувалося під час цих подій на Майдані, коли дуже просто вбивали людей. Тому Верховна Рада повинна не тільки перезавантажити політичну складову цієї кризи, але й подумати про перезавантаження системи безпеки і оборони, звернути на це дуже серйозну увагу. На жаль, цього не відбувалося ні за часів попереднього президентства, ні за часів прем’єрства Юлії Тимошенко.

– Перезавантаження системи безпеки – як це має відбуватися?

– Ми вже зараз бачимо, що вже пішли якісь шалені заяви по регіонах відносно того, що вони розглядають питання створення фронту, відділення чи приєднання до Росії…

– Але ж ці заяви роблять не силовики…

– Абсолютно правильно – це роблять політики. Але повинна працювати система захисту України, система захисту наших цінностей. Тобто, насамперед, повинна бути проведена серйозна робота такої структури, як Служба безпеки України, щодо попередження. Для того, щоб це провести, ми повинні розглянути питання щодо її спроможності в цьому плані. Тому що останні роки ми бачили, що, фактично, на всі ключові позиції чомусь призначались громадяни Російської Федерації. Це і в СБУ, це і попервах було в Міністерстві оборони України. Такий підхід зовсім не зрозумілий з точки зору національної безпеки і оборони.

– Очевидно, ці люди мають українські паспорти.

– Якщо Ви кажете, що вони мають українські паспорти, то в мене виникає питання: а чи не мають вони тоді подвійного громадянства? Подвійне громадянство заборонене в Україні, наскільки я знаю. Не заборонене, але, м’яко кажучи, не передбачене.

– Залишається відкритим питання дочасних президентських виборів. І остання інформація з цього приводу була про те, що вибори мають відбутися у грудні. Але далеко не всі впевнені, враховуючи настрої Майдану. Майдан зараз хоч і мирний, але дуже напружений. Чи ці люди збережуть такий вичікувальний настрій аж до грудня? З цього приводу 21 лютого увечері ми говорили із комендантом Майдану Андрієм Парубієм.

Андрій Парубій: Я вважаю, що вибори мають бути чим швидше, наскільки це дозволяє закон. Я кажу Вам свою позицію.

– Якщо із вирішенням цього питання зволікати – а політики вміють питання заговорювати, і багато у кого є інструменти для того, щоб затягувати це питання, – то чи не загрожує знову ескалація конфлікту?

– Це не виключено. Тому, що ми вже бачили як, вибачте, Конституцію 2004 року просто зламали об коліно. І я не виключаю, що наступним політичним інструментом, який може зламати знову ж цю саму Конституцію буде не Конституційний суд, а якийсь силовий варіант. З допомогою ззовні чи без такої допомоги, використовуючи знову ж ту саму п’яту колону, яка сформована у 2010-2013 роках. Це питання серйозне, і тут можна погодитись з Парубієм, що зволікати не можна.

– Наскільки ймовірним є поновлення силового протистояння?

– Воно завжди є, бо ми маємо дуже серйозних сусідів, і виключати цих сусідів із серйозної гри ми не можемо.

– То Ви пов’язуєте можливість поновлення силового протистояння лише із зовнішнім втручанням? Внутрішніх факторів уже немає?

– Давайте розберемося, що означали заяви прем’єр-міністра відносно, вибачте, того, що наш президент не здатний навести порядок? Навіщо взагалі такі заяви робити?

– Коли це? У нас зараз немає прем’єр-міністра просто…

– Не наш прем’єр-міністр, а Російської Федерації. Що це означає? Він хоче його підбити до якогось силового сценарію? Він хоче його спровокувати?.. Тут є багато незрозумілих питань. Ми бачимо, що на такі заяви наше Міністерство закордонних справ не спроможне дати нормальну дипломатичну відповідь. І це теж виклик. Ми бачимо, що в цьому складі, при цьому головуванні МЗС не захищає наших національних інтересів, у даному випадку – нашого президента теж.

– У контексті зовнішнього втручання, про яке Ви говорили, хотів би зазначити дві таких показових точки – це Крим і Харків. Зараз звідти пішла така інформаційна хвиля про федералізацію, про російський захист. Як Ви вважаєте, де зараз найбільша небезпека територіальній цілісності?

– Ну, знову ж таки, це питання залежить від наших парламентарів. Необхідно перезавантажити структури, які повинні опікуватися питанням територіальної цілісності.

Якщо ми беремо Крим, то давайте відверто дивитися: чи Російська Федерація дійсно хоче отримати певний конфлікт, який пов’язаний буде із населенням, яке там проживає? Я маю на увазі кримських татар. Чи вона дійсно хоче в цей конфлікт втягнути Туреччину, яка традиційно це населення підтримує? А Туреччина, як ми знаємо, член НАТО. Не думаю, що на сьогоднішній день Російська Федерація готова на це.

Якщо ж ми візьмемо Харків, то складається враження, ніби на поводу у не зовсім зрозумілих людей, не зовсім адекватних людей іде вся Харківська область. Це мені зовсім не зрозуміло… І виникає питання: а де тоді МВС, яке повинно протидіяти криміналітету? Де буде СБУ, яка повинна передбачати й запобігати тим явищам, які ведуть до розколу?

– Зараз взагалі наскільки ситуація МВС є контрольованою? 21 лютого внутрішні війська навіть не пішли, а можна сказати тікали з урядового кварталу. Дуже вони поспіхом вантажилися в автобуси. Чому так відбувалося?

– А дуже просто. Тому що, коли люди зрозуміли, що їх втягнули у щось таке, що називається братовбивство, то вони просто на просто перелякані. І тут знову необхідно підійти правильно – не огульно наказувати всіх підряд, а прокуратура повинна розібратися. Хочу нагадати, що внутрішні війська – це війська, які повинні виконувати статут Збройних сил України. І це є закон.

Те, що вбивали людей і це відбувалося на очах військовослужбовців внутрішніх військ, це вже саме по собі ганебний факт.

– Було протистояння, і люди гинуло з обох боків…

– Вибачте, а у нас що, громадянська війна чи що у нас? Ми бачимо з одного боку народ України, з іншого боку ми бачимо криміналітет і силові структури!

– Ви кажете, що прокуратура повинна розібратися. А як це повинно виглядати? Військові прокурори в регіонах мають зі власної ініціативи порушити справи, провадження?

– Військова прокуратура має певні механізми. Якщо скоєно військовий злочин, то він повинен розслідуватися. Якщо взяти, наприклад, Хмельницький, де вбили жінку, то там начальник управління СБУ фактично взяв на себе відповідальність. Він сказав: «Я віддав наказ». Цей наказ є злочинний, тому що він порушує статут, то його підлеглий повинен був його не виконати. Якщо підлеглий виконав злочинний наказ, то він теж підпадає під розгляд.

Зараз прокурор має розібратися, що відбулося. Той, хто стріляв, повинен був попередити голосом, повинен був зробити контрольний постріл вгору, після цього знову попередити і після цього тільки застосувати зброю. А що ми бачили на екрані? Що реально пройшла черга по низу скла, внаслідок чого вбили людину.

– Коли з урядового кварталу пішли внутрішні війська і «Беркут», то з’явилася заява про спільне патрулювання столичної міліції та загонів Самооборони. Як Ви вважаєте, наскільки це дієво і наскільки це дозволить втримати ситуацію під контролем?

– На мій погляд, цей крок є необхідним. По-перше, треба зараз якось відновлювати довіру до правоохоронних органів. І це нормальний перший крок.

– А наскільки це потенційно безпечно, що Самооборона разом з міліцією будуть діяти?

– На першому етапі це може бути потенційно конфліктно. Однак, завжди є питання: а що ви пропонуєте? Сьогодні нічого іншого запропонувати не можемо. Молодих хлопців призначати робити нову міліцію чи що? Це на порядку денному, звісно, треба буде якусь ротацію робити.

– Якими б мали бути кроки для забезпечення прозорої діяльності силових структур?

– Перш за все, поновити серйозний парламентський контроль. Це присвоєння вищих військових звань, які стосуються до системи військової служби і до системи правоохоронних органів. Думаю, що призначення на певні посади повинні погоджуватись обов’язково у парламенті. Тим самим ми запобігаємо те, що президент України залишається фактично тою персоною, яка по військовому напрямку, по правоохоронному напрямку вирішує все. І крім нього ніхто більше не вирішує. Це небезпечно. Я взагалі вважаю, що з цього приводу нам необхідно провести декілька круглих столів, куди запросити серйозних людей. В Україні у Збройних силах є 5 генералів армії України.

– Ну, не тільки власне в армії. У нас генерали армії України були і в інших силових структурах.

– Так, у СБУ принаймні двоє, у внутрішніх військах принаймні один. Треба людей зводити, треба розбирати сильні і слабкі сторони цього питання. Те, що в парламенті повинен бути контроль серйозний за сектором безпеки і оборони – це однозначно.

Зараз на Збройні сили витрачається невиправдано мало, а що стосується міліції, то тут, навпаки, перегин в іншу сторону: зробили нашу державу поліцейською.

(ВІДЕОФАКТ: силовики, втікаючи, стріляли з автоматів Калашникова)