Київ – Цього року минає два з половиною століття відтоді, як в Україні було скасовано гетьманат. На початку 1764 року російська імператриця Катерина ІІ змусила гетьмана Кирила Розумовського зректися булави, а невдовзі вийшов указ про скасування самої посади. Показовим є те, що ані сам гетьман, ані козацтво не чинили при цьому спротиву.
Останній козацький гетьман Кирило Розумовський був людиною цілком лояльною до Російською імперії та до особи імператриці Катерини ІІ. Ба більше, він був активно задіяний у палацовому перевороті внаслідок, якого вона скинула свого чоловіка Петра ІІІ з престолу й прийшла до влади. Однак це не допомогло йому втримати гетьманську булаву.
Приводом для наступу на козацьку автономію стало те, що Кирило Розумовський намагався запровадити спадкове гетьманство. Однак ця ідея не знайшла підтримки в частини козацької старшини.
На думку дослідника епохи козаччини, історика Олексія Сокирка, Катерина ІІ була налаштована на скасування всіх автономій, що існували в межах Російської імперії.
«Катерина ІІ, як просвічений політик ХVІІІ століття, мислила категоріями унітарної централізованої держави, де будь-які винятки щодо адміністративного управління чи правового устрою були абсолютно неприйнятними», – зазначає він.
Козацьку автономію руйнували поступово
Тогочасна козацька старшина, хоча й була лояльною російським монархам, проте зберігала та навіть плекала свою окремішність.
«Катерина ІІ була цілком свідома того, що українська козацька старшина із гетьманом Розумовським зберегли відчуття своєї відрубності від Московії. Вони культивували ідею самодостатності гетьманщини із правителем на чолі. Якраз наприкінці існування гетьманщини нова шляхта генерувала концепцію самодостатності, причому ухвалила це діло на своїх загальних зборах. А Розумовський наважився поставити питання про спадковий гетьманат», – розповідає історик Віктор Брехуненко.
Проте козацька старшина виявилася неготовою захищати свою автономію перед імперією. Через півроку після того, як Кирило Розумовський зрікся булави, з’явився імператорський указ про скасування гетьманства. Хоча російські війська розташовані на території гетьманщини готувалися до можливого спротиву, але скасування посади гетьмана не викликало опору ані козацької старшини, ані самих козаків.
«Жодних серйозних не було заворушень після ліквідації посади гетьмана. Тим паче, що Катерина ІІ діяла хитро: вона не руйнувала одразу всі автономні інституції. Цей процес був розтягнутий у часі», – відзначає Віктор Брехуненко.
Обставини, за яких Кирило Розумовський змушений був зректися булави, достеменно невідомі. Однак очевидно, що йти на конфлікт із імператрицею через гетьманський титул він не став. Останній козацький гетьман був занадто інтегрований в імперську верхівку, тож у тій ситуації придворний взяв у ньому гору над козацьким правителем.
Останній козацький гетьман Кирило Розумовський був людиною цілком лояльною до Російською імперії та до особи імператриці Катерини ІІ. Ба більше, він був активно задіяний у палацовому перевороті внаслідок, якого вона скинула свого чоловіка Петра ІІІ з престолу й прийшла до влади. Однак це не допомогло йому втримати гетьманську булаву.
Приводом для наступу на козацьку автономію стало те, що Кирило Розумовський намагався запровадити спадкове гетьманство. Однак ця ідея не знайшла підтримки в частини козацької старшини.
На думку дослідника епохи козаччини, історика Олексія Сокирка, Катерина ІІ була налаштована на скасування всіх автономій, що існували в межах Російської імперії.
Катерина ІІ, як просвічений політик ХVІІІ століття, мислила категоріями унітарної централізованої державиОлексій Сокирко
Козацьку автономію руйнували поступово
Тогочасна козацька старшина, хоча й була лояльною російським монархам, проте зберігала та навіть плекала свою окремішність.
«Катерина ІІ була цілком свідома того, що українська козацька старшина із гетьманом Розумовським зберегли відчуття своєї відрубності від Московії. Вони культивували ідею самодостатності гетьманщини із правителем на чолі. Якраз наприкінці існування гетьманщини нова шляхта генерувала концепцію самодостатності, причому ухвалила це діло на своїх загальних зборах. А Розумовський наважився поставити питання про спадковий гетьманат», – розповідає історик Віктор Брехуненко.
Проте козацька старшина виявилася неготовою захищати свою автономію перед імперією. Через півроку після того, як Кирило Розумовський зрікся булави, з’явився імператорський указ про скасування гетьманства. Хоча російські війська розташовані на території гетьманщини готувалися до можливого спротиву, але скасування посади гетьмана не викликало опору ані козацької старшини, ані самих козаків.
Жодних серйозних не було заворушень після ліквідації посади гетьмана. Тим паче, що Катерина ІІ діяла хитро: вона не руйнувала одразу всі автономні інституціїВіктор Брехуненко
Обставини, за яких Кирило Розумовський змушений був зректися булави, достеменно невідомі. Однак очевидно, що йти на конфлікт із імператрицею через гетьманський титул він не став. Останній козацький гетьман був занадто інтегрований в імперську верхівку, тож у тій ситуації придворний взяв у ньому гору над козацьким правителем.
