(Рубрика «Точка зору»)
До саміту, на саміті, а за інерцією й опісля, Євросоюз годився підписати Угоду про асоціаціюз президентом Януковичем тільки ціною його політичного самогубства.
Розумію, увійти в його становище без понятих нелегко, аби уяснити, що для нього вибір не так між Росією і ЄС, як між владою і тюрмою. Ніж пропонувати йому ризикнути владою в обмін на Угоду, краще одразу здати її в макулатуру.
Але ж загалом ЄС за асоціацію. Для розумової гімнастики угод обсягом 2200 сторінок не готують, а для дипломатичної розминки – роками їх не узгоджують.
Складаємо два та два: ЄС укласти Угоду про асоціацію з Україною хоче. ЄС підписувати Угоду з Януковичем не хоче. Акції «Україна без Кучми!» наслідує акція «Європа без Януковича!».
Відтак, чільники ЄС водночас є й українськими опозиціонерами. У перемовинах із українською владою вони у двох іпостасях: як міжнародні партнери, і як парламентери опозиції. І додаткові вимоги для підписання Угоди опозиція та ЄС ставили однакові.
Показовий і новий синхрон:
«Опозиції потрібне найвище керівництво ЄС для переговорів із Януковичем».
«Опозиція вимагає залучення для переговорів із президентом Януковичем європейських посередників».
«Європарламент закликає до негайного посередництва ЄС в Україні».
«Європарламент висловлює повну солідарність із демонстрантами за європейське майбутнє».
І гравець, і арбітр, і уболівальник.
З такою логікою посередниками можуть бути і Путін з Глазьєвим.
Пропозиції ЄС до українського президента у сухому залишку зводяться до шляхів передачі влади опозиціонерам. Може, їх надихає пам’ять 2004-го, коли європосередники, на чолі з Хав’єром Соланою, уламали Кучму здати Януковича.
Наразі вони домагаються, аби Януковича здав сам Янукович. На це може повестись хіба що персонаж «95-го кварталу». Схоже у ЄС сформували його образ саме за цим коміксом.
Відмова української влади від таких посередників логічна: уряд розглядатиме лише офіційні заяви ЄС щодо переговорів про асоціацію.
Це – гудбай посередникам. Сюжет завів у глухий кут. Що й констатував єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле: переговори з Києвом щодо угоди про асоціацію зупинені.
Насправді, це усього лиш глухий кут політики Фюле: пропоную компроміс – здавайся!
Що ж до основних гравців, то у відповідь на стурбованість сенаторів США заявою Фюле, в ЄС заспокоїли – двері відкриті.
Й уряд України рішуче налаштований на продовження переговорів з Європейським союзом щодо угоди про асоціацію.
Буквально вірити таким заявам марно, але тренд чіткий – двері прочинені.
Компроміс рівний перемозі
А чим власне погана позиція керівників ЄС? Чом погано в Білорусі, Росії, Україні, де інде підтримувати не диктатора, а опозицію? Не будь-яку, звісно.
Та не позиція ЄС хибна, а пропозиції! Формула: спочатку усунути Януковича, а потім підписати Угоду – це глухий кут. Переговорний.
Чи можна його дотиснути до безумовної капітуляції? Можна.
Але не перед «Батьківщиною» і Євросоюзом, а перед Путіним та імперією. А це глухий кут цивілізаційний.
Захід руку Кремля ігнорував до самого саміту. Мовляв, угода між Україною і ЄС справа суто двостороння. Ніби того, чого за протоколом не повинно бути, і у житті не буває. Воістину, дехто помічає руку Москви лише тоді, як вона дасть йому по морді.
Вихід із глухого кута шукати не треба, він там же, де і вхід: курс незмінний – хід задній. І формулу міняти не треба, лише доданки переставити: спочатку Асоціація, а потім…
Це в арифметиці від перестановки доданків результат не змінюється, у житті – інакше, життя задача неточна.
Адекватною реакцією на ситуацію є офіційна заява ЄС про готовність негайно підписати парафовану Угоду.
Щоправда, залишаються зустрічні вимоги Януковича. Та коли непідписант залишиться на самоті, то вже буде ризик персональний, навряд чи прийнятний.
Та й вимоги ті до змісту, а не до персоналій, він же не вимагає відставки керівників ЄС. Залагодження таких питань – справа техніки. Зрештою, згода на Асоціацію, це і буде його поступка. Його, а не йому.
Про стратегічну вигоду Асоціації і для Євросоюзу, і для України повторюватись зайве, вже й Азаров не заперечує. Але події обернулись так, що наразі підписання Угоди це й тактичний інструмент.
Уявіть: Угода підписана. Хіба далі буде ескалація протистояння? Ні – ескалація євроінтеграції.
Залишається моральний імператив: чи можна укладати угоду з поганцем? Можна, коли угода хороша. Це не шлюбний контракт.
Соковижималка
Моя особиста думка про режим є дуже низькою Це ще високо сказано.
Тип влади – авторитарна диктатура, внутрішня політика – антинародна, зовнішня – антиукраїнська.
Однак, 30 років тому режим був ще гіршим – «імперія зла» Юрія Андропова. Та як би назвали того, хто б закликав тоді на барикади?
Є такий футбольний стиль: бий – біжи. Є він і в політиці. Але й зараз кавалерійська атака не проходить. Довибори і відсутність владних тушок показали це зайвий раз.
Теорія шукає ідеальне рішення – політика оптимальне. Переможна боротьба має вестись оптимальними засобами, цілити у слабку ланку. Яка різниця, де порветься ланцюг диктатури? Все буде, але не все одразу.
Коли у 1986-му, після Чорнобиля, Горбачов проголосив гласність, він підпилив слабку ланку совдепії. П’ять років потому її не стало. А то була не рівня нашому автократові.
Тепер слабка ланка – геополітика. Поки режиму відступати є куди, позаду Москва. Асоціація з ЄС – це геть від Москви.
Антей, відірваний від опори, ставав безсилим, даруйте, Янукович не Антей. Може хто вважає, що в умовах Асоціації з ЄС режим має шанси?
Іще. Від свого Горбачова розвал КПРС і СРСР їхні багатомільйонні прихильники прийняли спокійніше, ніж від патентованих антикомуністів і антирадянщиків.
Як не парадоксально, те що незалежну Україну очолив Кравчук, її соборності сприяло: зросійщені регіони свого Кравчука сприйняли легше.
Асоціація від свого Януковича півднем і сходом сприйметься легше, як від помаранчевих. Зрештою, майже половина українців прихильники Митного союзу. Маємо завернути їх у зворотному напрямі. Куди ж іще? Сибіру в нас немає.
Цілком пристойний варіант: витиснути з Януковича європейський вибір наче сік з лимона. До слова, що там залишається з віджатого лимона?
Для багатьох Євромайдан то їхній зоряний час. А час швидкоплинний. Від того, як скористаємось шансом зараз, залежить, чи залишиться Євромайдан ще однією зоряною миттю нашої історії, чи на усі часи засяє зоряне небо над Україною.
Борис Беcпалий – народний депутат України 3, 4 і 5-го скликань
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
