Рига – Комуністична партія Латвії була заборонена в 1991 році. Тоді латвійці дуже схвально віднеслися до припинення діяльності в країні політичної сили, з якою пов’язували окупацію Латвії. Наразі за 20 років ця тема втратила гостроту в латвійському суспільстві. Місцеві політики та пересічні латвійці, які до цього періоду були комуністами, особливо не афішують цей факт свого життя, але й не вважають ганебним.
Людмила Бєлинцева за часів радянської влади у Латвії працювала головою місцевих профспілок державних організацій і була членом компартії, однак з набуттям незалежності країни вийшла з лав цієї організації.
За її словами, комуністичне минуле не заважало в подальшій діяльності в державних латвійських установах, а також на відповідальній роботі в приватній фінансовій структурі, де вона працювала керівником департаменту з запобігання відмивання коштів.
Людмила Белинцева не соромиться цього факту своєї біографії.
«Є люди, які мене знають усі 45 років проживання в Латвії, що ж я буду приховувати. Я не соромлюся, тому, що, перебуваючи у лавах комуністичної партії, я не зробила нічого такого, за щоб мені сьогодні було соромно й такого, щоб хтось мене сьогодні зустрів і докоряв, що я щось зробила погане», – зауважила Людмила Белинцева.
У Латвії колишній комуніст може стати депутатом парламенту
Голова комісії Саейми Латвійської Республіки з етики, мандатів і заяв Віталій Орлов поінформував, що членство в компартії до 1991 року не є перепоною для того, щоб стати депутатом. Зараз у Латвії на виборах у парламент та органи місцевого самоврядування не можуть балотуватися особи, які були чи є працівниками служб безпеки, розвідки, контррозвідки колишнього СРСР чи іноземних держав або після 13 січня 1991 року діяли в комуністичній партії, інтерфронті, та інших організаціях подібної ідеології.
«А те, що в Саеймі Латвії перших двох скликань після відновлення незалежності кожний другий був комуністом, це навіть не підлягає сумніву. І зараз фракцією політичного об’єднання «Зелених і селян» керує колишній перший секретар Салдусского райкому партії Аугуст Брігманіс. Обмеження у нас можуть бути лише у зв’язку з законом й участю в організаціях, які протистояли відновленню незалежності Латвії», – зазначив Радіо Свобода депутат.
Політолог Івар Іябр наголосив, що значна частина латвійців, які в 1988–1991 роках боролися за відновлення незалежності Латвії, були комуністами, зокрема 8 жовтня 1988 року головою Народного фронту Латвії був обраний молодий комуніст Дайніс Іванс. Також комуністами були й інші чинні латвійські посадовці високого рівня.
«Значна частина нинішньої латвійської еліти були членами КПРС. Зокрема наш нинішній президент (Андріс Берзиньш) був одним з депутатів Верховної ради, які голосували за незалежність Латвії 4 травня 1990 року, але ніхто не збирається відхиляти той факт, що він був членом комуністичної партії й робив досить серйозну кар’єру по цій лінії», – зазначив політолог.
За словами Івара Іябса, питання про комуністичне минуле активізується лише у тому випадку, коли якийсь латвійський політик, що був свого часу членом компартії, починає досить активно пропагувати радикальні націоналістичні ідеї. Тоді опоненти нагадують йому про це.
«У латвійському контексті слід говорити про комсомольське минуле»
Івар Іябс повідомив Радіо Свобода, що архів комуністичної партії Латвії відкритий і кожний бажаючий може отримати необхідну інформацію.
«Я вважаю, що в латвійському контексті, можна говорити не про комуністичне, а про комсомольське минуле. Якщо подивитися на тих людей, які прийшли у нинішню політику і, яким зараз близько 45-50 років, що для політика не є віком, то тут таких досить багато. Й вони зараз є досить впливовими», – зауважив політолог.
Член лівої партії «Центр злагоди» Віталій Орлов розповів, що він не був комуністом, однак перебував у лавах комсомолу. Його колеги-депутати, які зараз є членами праворадикальних партій, при нагадуванні про їхнє комуністичне чи комсомольське минуле зазначають, що вони таким чином намагалися з середини запобігти русифікації Латвії.
«Думаю, що ця проблема характерна для тих країн, де люди були якимось чином пов’язані з існуючим у той час ладом, але вони чомусь не хочуть про це говорити. При цьому добре розуміють, що знайдуться люди, зокрема журналісти, які про це скажуть. Тому, якщо людина не соромиться про це говорити, то це означає, що вона жодним чином не вважає ганебним своє минуле, в якому жила, виходячи зі своїх переконань на той момент», – вважає голова комісії Саейми Латвії з етики, мандатів і заяв Віталій Орлов.
У Латвії були засуджені за комуністичну діяльність
Наразі у Латвії були прецеденти, коли колишні члени компартії були засуджені.
Зокрема у 1995 році був засуджений на спробу державного перевороту й перебував в ув’язненні шість років колишній член політбюро ЦК КПРС, перший секретар центрального комітету комуністичної партії Латвії Альфред Рубікс. Зараз він очолює Соціалістичну партію Латвії і є депутатом Європейського парламенту.
Ще один чинний, обраний від Латвії депутат Європарламенту Тетяна Жданок у 1999 році була позбавлена мандату депутата Ризької думи на підставі рішення суду. Їй інкримінували діяльність в компартії Латвії після 13 січня 1991 року, коли це вже було заборонено законом. Рішення Латвії Тетяна Жданок оскаржила в Європейському суді з прав людини, довівши, що вона лише була присутньою на зборах забороненої вже компартії влітку 1991 року.
Людмила Бєлинцева за часів радянської влади у Латвії працювала головою місцевих профспілок державних організацій і була членом компартії, однак з набуттям незалежності країни вийшла з лав цієї організації.
За її словами, комуністичне минуле не заважало в подальшій діяльності в державних латвійських установах, а також на відповідальній роботі в приватній фінансовій структурі, де вона працювала керівником департаменту з запобігання відмивання коштів.
Людмила Белинцева не соромиться цього факту своєї біографії.
«Є люди, які мене знають усі 45 років проживання в Латвії, що ж я буду приховувати. Я не соромлюся, тому, що, перебуваючи у лавах комуністичної партії, я не зробила нічого такого, за щоб мені сьогодні було соромно й такого, щоб хтось мене сьогодні зустрів і докоряв, що я щось зробила погане», – зауважила Людмила Белинцева.
У Латвії колишній комуніст може стати депутатом парламенту
Голова комісії Саейми Латвійської Республіки з етики, мандатів і заяв Віталій Орлов поінформував, що членство в компартії до 1991 року не є перепоною для того, щоб стати депутатом. Зараз у Латвії на виборах у парламент та органи місцевого самоврядування не можуть балотуватися особи, які були чи є працівниками служб безпеки, розвідки, контррозвідки колишнього СРСР чи іноземних держав або після 13 січня 1991 року діяли в комуністичній партії, інтерфронті, та інших організаціях подібної ідеології.
«А те, що в Саеймі Латвії перших двох скликань після відновлення незалежності кожний другий був комуністом, це навіть не підлягає сумніву. І зараз фракцією політичного об’єднання «Зелених і селян» керує колишній перший секретар Салдусского райкому партії Аугуст Брігманіс. Обмеження у нас можуть бути лише у зв’язку з законом й участю в організаціях, які протистояли відновленню незалежності Латвії», – зазначив Радіо Свобода депутат.
Політолог Івар Іябр наголосив, що значна частина латвійців, які в 1988–1991 роках боролися за відновлення незалежності Латвії, були комуністами, зокрема 8 жовтня 1988 року головою Народного фронту Латвії був обраний молодий комуніст Дайніс Іванс. Також комуністами були й інші чинні латвійські посадовці високого рівня.
Значна частина нинішньої латвійської еліти були членами КПРСІвар Іябр
За словами Івара Іябса, питання про комуністичне минуле активізується лише у тому випадку, коли якийсь латвійський політик, що був свого часу членом компартії, починає досить активно пропагувати радикальні націоналістичні ідеї. Тоді опоненти нагадують йому про це.
«У латвійському контексті слід говорити про комсомольське минуле»
Івар Іябс повідомив Радіо Свобода, що архів комуністичної партії Латвії відкритий і кожний бажаючий може отримати необхідну інформацію.
«Я вважаю, що в латвійському контексті, можна говорити не про комуністичне, а про комсомольське минуле. Якщо подивитися на тих людей, які прийшли у нинішню політику і, яким зараз близько 45-50 років, що для політика не є віком, то тут таких досить багато. Й вони зараз є досить впливовими», – зауважив політолог.
Член лівої партії «Центр злагоди» Віталій Орлов розповів, що він не був комуністом, однак перебував у лавах комсомолу. Його колеги-депутати, які зараз є членами праворадикальних партій, при нагадуванні про їхнє комуністичне чи комсомольське минуле зазначають, що вони таким чином намагалися з середини запобігти русифікації Латвії.
«Думаю, що ця проблема характерна для тих країн, де люди були якимось чином пов’язані з існуючим у той час ладом, але вони чомусь не хочуть про це говорити. При цьому добре розуміють, що знайдуться люди, зокрема журналісти, які про це скажуть. Тому, якщо людина не соромиться про це говорити, то це означає, що вона жодним чином не вважає ганебним своє минуле, в якому жила, виходячи зі своїх переконань на той момент», – вважає голова комісії Саейми Латвії з етики, мандатів і заяв Віталій Орлов.
У Латвії були засуджені за комуністичну діяльність
Наразі у Латвії були прецеденти, коли колишні члени компартії були засуджені.
Зокрема у 1995 році був засуджений на спробу державного перевороту й перебував в ув’язненні шість років колишній член політбюро ЦК КПРС, перший секретар центрального комітету комуністичної партії Латвії Альфред Рубікс. Зараз він очолює Соціалістичну партію Латвії і є депутатом Європейського парламенту.
Ще один чинний, обраний від Латвії депутат Європарламенту Тетяна Жданок у 1999 році була позбавлена мандату депутата Ризької думи на підставі рішення суду. Їй інкримінували діяльність в компартії Латвії після 13 січня 1991 року, коли це вже було заборонено законом. Рішення Латвії Тетяна Жданок оскаржила в Європейському суді з прав людини, довівши, що вона лише була присутньою на зборах забороненої вже компартії влітку 1991 року.
