Костусєв пішов у відставку, щоб не розділити долю Маркова – політолог

Київ – Олексій Костусєв змушений був піти із посади мера Одеси, оскільки надто тісно співпрацював із опальним екс-депутатом Ігорем Марковим, а до того ж невдало керував містом, говорять спостерігачі. Більше про причини політичних пертурбацій в Одесі Радіо Свобода розповіли народний депутат Володимир Курінний (фракція УДАР) та одеський політолог Євген Попов.
– Днями міський голова Одеси Олексій Костусєв написав заяву про відставку. До цього Ігоря Маркова, який був обраний в одному з одномандатних округів Одеси, позбавили депутатства, а потім він опинився за ґратами. Чим зумовлений такий розвиток подій в Одесі?

Володимир Курінний: З одного боку, ситуація в Одесі є відображенням загальної ситуації в країні, ситуації достатньо кризової та екстремальної, я б сказав критичної для влади. Нестача ресурсів, яка не дозволяє владі робити те, що вона хотіла б робити напередодні президентської виборчої кампанії. Це починає нервувати всіх гравців.

– Який ресурс, фінансовий?

Володимир Курінний: Так, перш за все, фінансовий. Тобто, так чи інакше, ми завжди стикаємося з питанням фінансування, особливо перед виборами президента України. Щодо Одеси, то ця специфіка в особі Ігоря Маркова – людини, яка була тривалий час депутатом Одеської міської ради, яка створила свою «кишенькову» регіональну партію «Родіна» з відверто проросійською орієнтацію. Але з плином часу Ігор Марков зблизився з керівництвом Партії регіонів…

– І це логічно, погодьтеся.

Володимир Курінний: Так, політично це була така «сестринська» структура. І тому було логічно, коли Ігор Марков був затверджений як один із основних кандидатів, у неформальному списку, від партії влади. І хоча там і був висунутий представник Партії регіонів – це був, до речі, син тепер уже екс-мера Одеси Олексія Костусєва, Олексій Гончаренко. Але всі розуміли, що Олексія Гончаренко не буде підтримувати керівництво регіону: ні мер, ні губернатор кандидата від Партії регіонів у цьому окрузі не підтримували. Де-факто, кандидатом від влади був Ігор Марков. І ці тісні зв’язки Ігоря Маркова з губернатором і мером насправді привели до тієї кризової, з точки зору формування чиновницького істеблішменту Одеси, ситуації. Де-факто, та кадрова революція, яка зараз є в Одесі, – наслідок того, що Ігор Марков був настільки пов’язаний з Одеською владою, що після того, як він пішов війною на президента та на першого віце-прем’єра і відверто почав створювати опозицію всередині Партії регіонів у парламенті, «атомна бомба» під назвою «справа Маркова» вибухнула, а навколо цього почали страждати всі.

– Виникла «зона ураження».

Володимир Курінний: Саме так.

– Пане Попов, Ви написали, за два тижні до відставки Костусєва, статтю про дострокові вибори одеського міського голови. Як довго і чому ця ситуація назрівала?

Євген Попов: Протягом цього року Олексій Костусєв мав великий конфлікт з іншими елітами Одеси – це такі відомі регіонали, як Сергій Ківалов, як Геннадій Труханов… Коли Ігоря Маркова лишали мандата – це була своєрідна перспектива на те, щоб Олексій Костусєв залишив своє крісло.

– А Ви погоджуєтеся з думкою про те, що Олексій Костусєв став жертвою протистояння Ігоря Маркова із центральною владою?

Євген Попов: Думаю, що так. Але справа не лише в центральній владі. У Ігоря Маркова та Олексія Костусєва були дуже серйозні конфлікти в одеському істеблішменті.

– Мало не з моменту обрання Олексія Костусєва постійно виникала більш чи менш підтверджена інформація про те, що його відправляють у відставку. Логічно, якби проблеми виникали у мера, який не належить до Партії регіонів. А тут у мера-регіонала постійно виникають проблеми. Чим би Ви це пояснили?

Володимир Курінний: Коментуючи те, що сказав Євген Попов, підкреслю, що, на мій погляд, ніякого відношення до відставки Олексія Костусєва та Ігоря Маркова не мають конфлікти всередині обласних еліт. По-перше, треба сказати, що одеська еліта чи псевдоеліта не сформувалася як єдине ціле. Існують «донецькі», існують «дніпропетровські», але не існує такого поняття, як «одеський клан». Там є лише маленькі групки зі своїми інтересами. І жодне з одеських угрупувань не має такого впливу на президента і на політику взагалі, щоб вирішити питання про позбавлення народного депутата мандата і його арешт, а також про відставку міського голови, і без п’яти хвилин відставку губернатора! Можливо, цього разу губернатор і затримається на своїй посаді, але він вже висів на волосині. Таким чином, мова йде виключно про конфлікт між одіозною особою, яка вийшла із Одеси, та «сім’єю» президента.

– А чому ж Олексій Костусєв весь час конфліктував, він же однопартієць?

Володимир Курінний: Насправді, Олексій Костусєв не конфліктував. Всі ці маленькі «побутові» чвари насправді базуються на високому рівні непрофесійності самого Олексія Костусєва. Вже з другого дня його роботи на цій посаді всі зрозуміли, що прийшла випадкова людина, яка жодним чином не розуміє як управляти містом, яка не має жодного досвіду управління людьми. Тобто, і як менеджер кадровий, і як менеджер господарський ця людина не могла, на мою думку, претендувати навіть на управління маленьким селищем, а про Одесу – мільйонне місто зі своєї історією і традиціями – годі й казати. І, до речі, першим, хто зрозумів, що була зроблена величезна помилка, була Партія регіонів. Бо в результаті такого «правління», всередині одеського осередку Партії регіонів почалися чвари.

– Пане Попов, відстежуючи ситуацію в Одесі, що Ви можете сказати про думку одеситів щодо Костусєва-мера?

Євген Попов: Соціологічні опитування показували різні дані. Під час конфлікту Олексія Костусєва із Сергієм Ківаловим на весні цього року кожного тижня публікувалися соціологічні опитування: одні показували, що в Олексія Костусєва є прихильники серед одеситів, а інші – що немає. Хотів би сказати, що Олексій Костусєв не належав до жодних угрупувань у Партії регіонів, я маю на увазі – всеукраїнського рівня, і в цій слабкості була його сила. Тобто, Костусєв міг маневрувати між різними групами. А в цьому конфлікті він змушений був заступитися за Маркова, адже той дуже допоміг йому стати мером Одеси.

Володимир Курінний: Марков був головним спонсором і донором Костусєва. Він фактично привів Костусєва в кабінет мера Одеси, якщо говорити відверто.

– Пане Попов, так яка думка одеситів про цю ситуацію?

Євген Попов: Ми можемо оцінювати Олексія Костусєва з двох сторін. Якщо говорити про управлінця, то, дійсно, не все гаразд у місті. Але подивіться, за чоловіка проголосувало 50 відсотків одеситів. А він просто, без пояснень, пише заяву про те, що йде з посади. Фактично, це політична смерть, коли політик без пояснень йде у відставку з такої посади. Але я думаю, що Олексій Костусєв невдовзі отримає якусь посаду на державній службі. Я не знаю, яка у нього політична кар’єра далі, але кар’єра держслужбовця – це єдиний вихід для нього.

– Тобто тут не буде таких проблем, які виникли в Ігоря Маркова?

Євген Попов: Я думаю, що не буде. Думаю, що ця відставка, насамперед, була продиктована тою темою, яка виникла з Ігорем Марковим. Думаю, що на прикладі Маркова Костусєву показали, як може статися із будь-ким. Тому і в Партії регіонів не буде зараз явних конфліктів. Бо доля Ігоря Маркова служить іншим прикладом того, як не треба робити.

– З одного боку, приклад Маркова, з іншого ­– приклад Костусєва. Пане Курінний, Ви працювали в Одесі за часів мера Едуарда Гурвіца. Зараз ми бачимо ситуацію із Костусєвим, а за часів президентства Кучми виникла конфліктна ситуація з тодішнім мером Гурвіцем. Причому, Гурвіц підтримував Кучму на президентських виборах 1994 року. Після цього невдовзі виникає конфлікт, були перевибори мера, потім перевибори, на які Гурвіца не допустили, мало не пряме президентське правління в Одесі. Чому виникають такі нетипові конфліктні ситуації в Одесі, причому із владою, яка нібито «своя»?

Володимир Курінний: Насправді, ці підвалини такої вже суто одеської традиції створив сам Едуард Гурвіц. Він – сильна політична фігура, важковаговик у політиці, особливо у регіональній. Навіть коли він вперше прийшов – це був перший голова райради в центрі Одеси, який не був комуністом ще наприкінці 1980-х. Він першим повісив жовто-блакитний прапор у місті, коли ще працювали комуністи.

І коли настав час Леоніда Кучми, і перед тим останні часи президентства Леоніда Кравчука – вже тоді було зрозуміло, що Гурвіц серйозний гравець на регіональному рівні. У нього своєрідний стиль управління і його не цікавить ситуація в регіоні. До речі, йому багато разів пропонували різні президенти очолити обласну державну адміністрацію, а він ніколи не погоджувався на це. Він пропонував кандидатури когось зі своїх заступників. Гурвіц завжди хотів вести самостійну гру, самостійну роль в Одесі. І він фактично піднімав рівень Одеси до так би мовити вільного міста, щоб це був своєрідний Сінгапур.

Першою була бюджетна війна між Гурвіцем і губернатором Одеської області Боделаном. До речі, вона закінчилася поразкою Гурвіца після того, як президент Кучма взяв сторону Боделана. Якраз після того, як президент прийняв антиконституційний указ про наведення конституційного ладу в Одесі, недопущення Гурвіца до виборів – і тоді Боделан став мером.

З цього часу традиція в Одесі така, що мер – це, можливо, і не перша особа в регіоні, але й не друга. І навіть Олексій Костусєв, з такою дуже скромною особистою харизмою, з невеликим досвідом управлінської роботи успішної, також спочатку спробував грати на цій моделі: він – мер Одеси і не підпорядкований губернатору. Адже в інших регіонах мери обласних центрів вже давно ходять під губернаторами.

– Пане Попов, Ви писали про дострокові вибори одеського міського голови. А чи йде підготовка до цих виборів? Чи, можливо, ситуація буде як у Києві, де є голова міської адміністрації, а мера немає. Тобто в Одесі будуть вибори чи буде виконувач обов’язків?

Євген Попов: Коли я писав свою статтю, то мені здавалося, що буде інший сценарій того, як Костусєв піде у відставку. Здається, з 2010 року одеська опозиція готувала референдум про відставку Олексія Костусєва. І навіть усі документи вже готові. Це був один із сценаріїв легітимної відставки.

– Сценарій спрацював інший.

Євген Попов: Інший. І тепер, здається, що виборів найближчим часом не буде. На мою думку, до весни їх не буде точно. Можливо, восени наступного року, а можливо – у 2015-му. Зараз ще дуже важливий момент, хто буде виконувачем обов’язків міського голови Одеси.

– Пане Курінний, у Верховній Раді є сили, які б хотіли виборів мера Одеси. Та чи вдасться їм це рішення ухвалити найближчим часом? Бо ми бачимо епопею з виборами мера в Києві і поки що нічого не вдається.

Володимир Курінний: Є негласна концепція Партії регіонів про те, що ніяких виборів мерів міст, особливо великих міст – не проводити. Бо Партія регіонів розуміє, що може програти ці вибори. Перш за все, це Київ, а далі Миколаїв, Чернівці, Черкаси, Херсон, а тепер і Одеса. Я впевнений, що Партія регіонів буде і надалі протидіяти призначенню виборів у цих містах. Фактично, це означає, що місцеве самоврядування в Україні помирає.

Але, з іншого боку, в парламенті є достатньо сил, які можуть це питання піднімати. Це перш за все опозиція. Опозиція і, зокрема, фракція УДАР наполягатимуть на проведенні виборів в усіх перерахованих мною містах, у тому числі і в Одесі. Проте, думаю, що Партія регіонів буде торпедувати це питання. Найближчий термін, коли в Одесі з’явиться легітимний міський голова – це, скоріш за все, 2015 рік.

– Після президентських виборів?

Володимир Курінний: Так