Дунай захищатимуть всією Європою

Одеса – 26 вересня у румунському місті Тулча завершується третя Спільна дунайська експедиція, у якій взяли участь десятки вчених із 10 країн регіону. Експедиція, що координується Міжнародною комісією із захисту Дунаю, стала цього року найбільшим у світі річковим науково-дослідним заходом. Її завершальний етап стартував в українському містечку Вилковому, що на півдні Одещини.

Вилкове називають українською Венецією. Воно ж бо так само пронизане мережею каналів, а за основний вид транспорту тут правлять різноманітні човники та катери. Мер придунайського містечка Микола Дзядзін зауважив, що життя людей тут залежить від стану річкового середовище ледь не так само, як існування риби, що мешкає безпосередньо у водах великої європейської ріки. Тож тут на результати міжнародного дослідження Дунаю чекають особливо. Хоча загалом вони становлять неабиякий інтерес для всіх держав, що мають вихід до цієї водної артерії, переконує керівник експедиції, представник Угорщини Бела Чані.

«Ми всі представляємо різні дунайські країни, і ми намагаємося виконати велику наукову програму впродовж усіх цих 2 тисяч чотирьохсот кілометрів вздовж Дунаю. Дослідження вже майже закінчено. За цей час ми назбирали дуже багато цінної інформації, яка дозволить покращити стан на всіх відтинках Дунаю».

Одним із завдань саме третьої експедиції було дослідження дамб та берегозахісних споруд – тема актуальна на тлі цьогорічного паводку на Дунаї. За час мандрівки дослідили 10 тисяч таких об’єктів. Зведений аналіз із цього приводу робитимуть протягом року. У цей же період дійдуть висновків за ще одним важливим напрямом – стосовно вивчення життя риб та інших річкових мешканців.

Чекаємо на смачних прибульців

Вже й зараз Бела Чані може сказати, що проблеми існують на всіх без винятку ділянках Дунаю. У річці стало значно менше притаманних цій річці видів, натомість з’явилися прибульці, котрі добре влаштувалися серед прибитої людським впливом традиційної флори і фауни. Це і китайські мідії, і каспійські молюски, і не властиві річці підвиди окуня. А ще – раки, яких сюди занесло аж із берегів Сполучених Штатів. Згодом, вважає пан Бела Чані, вони додибають і в Україну. Приємним моментом тут є хіба те, що вони – смачні, бо є нащадками втікачів з австрійських риборозплідних ставків.

Координатор експедиції, представник Словаччини Ярослав Слободнік брав участь і у двох попередніх дослідженнях. Нинішня мандрівка, на його думку, вирізняється, передусім, масштабом.

«Більше людей, більше грошей, більше параметрів – більше всього – це найбільша експедиція в світі».


Пан Слободнік по завершенні великої мандрівки каже, що інтернаціональна команда нині має суперечливі почуття – гордість із приводу досягнутих успіхів та сум через недалеке вже розлучення. А українські дослідники переважно сумують. Бо до експедиції приєдналися лише на малесенькому її етапі. Їхню мандрівку від німецького Регенсбурга до румунської Тулчі мала б профінансувати українська держава, та вона цього не зробила. Але згодом, переважно за бортом експедиції, разом з Україною, опинилася не тільки Молдова, але й значно благополучніші Чехія та Німеччина. Втім, на своєму національному відтинку до роботи дослідників долучалися всі без винятку придунайські країни. Ще важливішим є те, що її висновки також стануть спільним надбанням, сподівається національний експерт комісії із захисту ріки Дунай Олексій Ярошевич.

«Ця експедиція – можливість отримати від найкращих спеціалістів, які працюють на найкращому обладнанні, ту інформацію, яку ми не можемо мати. Тому що вартість цієї оцінки, яка буде зроблена (не важливо – з українською участю, без української участі) – сотні тисяч, якщо не більше, грошей», – підрахував Олексій Ярошевич.

Подвійне дно шукати не варто

Олексій Ярошевич вважає безпідставними побоювання очільниці екологічного департаменту Одеської облдержадміністрації Валентини Дацюк, що висновки експедиції можуть виявитися необ’єктивними. Зокрема, через певні політичні мотиви, пов’язані, приміром, із українським глибоководним ходом Дунай-Чорне море, який нібито не подобається сусідній Румунії.

«Це було б актуальним ще років 10 тому, а зараз немає ніякої підстави про це говорити. Я думаю, сьогодні Україна більше цим переймається, ніж вони. Вони цим уже перехворіли, а ми переживаємо, що там десь нас хтось хоче підставити і під час цієї експедиції», – каже фахівець.

Перебіг та підсумки експедиції український експерт схильний розглядати передусім у контексті європейської інтеграції.

«З першого грудня, якщо ми до цього підпишемо угоду про асоціацію, всі 29 директив Європейського Союзу в галузі охорони довкілля набудуть чинності в Україні», – переконаний Олексій Ярошевич.

У цьому переліку – й рамкова водна директива, яка визначає правила гри на Дунаї. України зацікавлена у ній чи не більше інших, бо на неї припадає найнижча ділянка Дунаю, на якій рано чи пізно опиниться будь-який бруд, на якому б відтинку ріки він до неї не потрапив.