Севастополь – Цього року український флот відзначив ювілей – 20-річчя свого відродження. Експерти ж кажуть, що наступної ювілейної дати може просто не бути. За кілька років від ВМС України може залишиться лише кілька кораблів, що здатні виходити із Севастопольської бухти.
Перед українським флотом керівництво держави ставить нові завдання – уже найближчим часом вийти в Середземне море і на Дунай. Про це днями на засіданні Військової ради Військово-морських сил України заявив їхній командувач віце-адмірал Юрій Іл’їн. За його словами, планується, що наступного року фрегат «Гетьман Сагайдачний» із вертольотом і спецпідрозділом на борту в рамках міжнародної операції по боротьбі з морським піратством «Океанський щит» виконуватиме завдання в районі Африканського рогу.
Військовий експерт із севастопольського Центру «Номос» Павло Лакійчук каже, що «Гетьман Сагайдачний» є кораблем океанського класу і здатен виконувати завдання у дальній морській зоні. Але, найважливіше, що українські моряки мають достатньо високий рівень підготовки і досвід бойової служби, отриманий під час міжнародних операцій у Середземному морі, тож експерт не сумнівається, що вони професійно і гідно виконають поставлені завдання у складі багатонаціональної антипіратської коаліції.
Водночас Павло Лакійчук каже, що лише частина сил флоту має високу бойову підготовку. «Кадрова підготовка обмежена вже років 8-10 лише бойовим ядром флоту. Це невелика група кораблів, які включені в Об’єднані сили швидкого реагування», – зазначає експерт.
Але найбільшою проблемою ВМС України, яка загрожує самому їхньому існуванню, є вкрай низьке фінансування, насамперед, програм переоснащення і модернізації флоту. Павло Лакійчук процитував слова нинішнього командувача, віце-адмірала Іл’їна про те, що українські моряки фактично повністю використали потенціал колишнього радянського флоту, що дістався Україні. «За тих умов фінансування, які були і залишаються, через 5-6 років чисельність кораблів ВМС України зменшиться до 5 одиниць. Це навіть не флотилія, а тактична група», – зауважує експерт.
До порятунку флоту долучається громада
Нещодавно мас-медіа повідомили про виведення зі складу ВМС України шести плавзасобів, із яких чотири – бойові кораблі і катери. Експерти кажуть, що цей процес утилізації флоту ближчим часом прискориться. Ситуацію не рятує ремонтна програма, хоча цього року в ній, справді, відбулися зрушення. Щойно прийшли з ремонту три судна забезпечення – морський буксир «Корець», водолазний катер «Токмак» і судно розмагнічування «Балта». Завершується ремонт великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський», ракетного корвета «Придніпров’я» та малого розвідувального корабля «Переяслав». Триває завершальний етап ремонтних робіт на підводному човні «Запоріжжя», який нещодавно вперше за два десятиліття вийшов у море і здійснив занурення у воду.
Втім, цього недостатньо, щоб врятувати українську присутність на морі, каже капітан 1 рангу запасу Мирослав Мамчак. На його думку, уряд мав би скоригувати своє ставлення до потреб армії і флоту. Зокрема, потребує серйозної уваги кораблебудівна програма.
Цього року на заводі «Ленінська кузня» в Києві були закладені два броньованих артилерійських катери «Гюрза-М», а в Миколаєві розпочалося спорудження корпусу важкого корвету «Володимир Великий». Однак, фінансується все це вкрай мало і неритмічно.
«Попри заявлені в бюджеті 433 мільйони на будівництво «Володимира Великого» у 2012 році, насправді було виділено неповних 11 мільйонів. І ті ще всі не поступили на завод. Якщо і далі йтиме таке фінансування, то ця кораблебудівна програма триватиме кількасот років», – зазначає Мирослав Мамчак.
Щоб сприяти будівництву першого українського корвета «Володимир Великий» ветерани ВМС створили «Фонд відродження українського флоту», який за три місяці свого існування зібрав дві сотні тисяч гривень, які, через затримки у фінансуванні підуть на оплату технічної документації фрегату.
Крім кораблів – потрібне житло і мова
Мирослав Мамчак каже, що загалом українські військові моряки відзначають сьогоднішнє свято з високим рівнем морально-психологічної підготовки. По-перше, цього року справді суттєво зросли темпи ремонту техніки, а по-друге, удвічі виросла зарплата військових. Експерт каже, що до повного задоволення соціальних потреб ще далеко, особливо це стосується забезпечення житлом. Цього року, зауважує Мирослав Мамчак, ця програма для моряків була повністю зупинена.
Не додала оптимізму і відверто ворожа, на його думку, заява голови севастопольської міськдержадміністрації Володимира Яцуби про те, що земля для спорудження житла для українських (на відміну від російських) моряків виділятиметься лише після ухвалення закону про статус Севастополя, який уже багато років лежить у Верховній Раді.
А ще моряків турбує, що з українського флоту поволі витискується українська мова й український дух. Все більше виховна патріотична робота серед особового складу ведеться не на українській, а на радянсько-російській історії та традиціях. Мирослав Мамчак вважає, що саме патріотизм моряків дозволив українському флотові вистояти у ці непрості два десятиліття його відродження.
Перед українським флотом керівництво держави ставить нові завдання – уже найближчим часом вийти в Середземне море і на Дунай. Про це днями на засіданні Військової ради Військово-морських сил України заявив їхній командувач віце-адмірал Юрій Іл’їн. За його словами, планується, що наступного року фрегат «Гетьман Сагайдачний» із вертольотом і спецпідрозділом на борту в рамках міжнародної операції по боротьбі з морським піратством «Океанський щит» виконуватиме завдання в районі Африканського рогу.
Військовий експерт із севастопольського Центру «Номос» Павло Лакійчук каже, що «Гетьман Сагайдачний» є кораблем океанського класу і здатен виконувати завдання у дальній морській зоні. Але, найважливіше, що українські моряки мають достатньо високий рівень підготовки і досвід бойової служби, отриманий під час міжнародних операцій у Середземному морі, тож експерт не сумнівається, що вони професійно і гідно виконають поставлені завдання у складі багатонаціональної антипіратської коаліції.
Водночас Павло Лакійчук каже, що лише частина сил флоту має високу бойову підготовку. «Кадрова підготовка обмежена вже років 8-10 лише бойовим ядром флоту. Це невелика група кораблів, які включені в Об’єднані сили швидкого реагування», – зазначає експерт.
Але найбільшою проблемою ВМС України, яка загрожує самому їхньому існуванню, є вкрай низьке фінансування, насамперед, програм переоснащення і модернізації флоту. Павло Лакійчук процитував слова нинішнього командувача, віце-адмірала Іл’їна про те, що українські моряки фактично повністю використали потенціал колишнього радянського флоту, що дістався Україні. «За тих умов фінансування, які були і залишаються, через 5-6 років чисельність кораблів ВМС України зменшиться до 5 одиниць. Це навіть не флотилія, а тактична група», – зауважує експерт.
До порятунку флоту долучається громада
Нещодавно мас-медіа повідомили про виведення зі складу ВМС України шести плавзасобів, із яких чотири – бойові кораблі і катери. Експерти кажуть, що цей процес утилізації флоту ближчим часом прискориться. Ситуацію не рятує ремонтна програма, хоча цього року в ній, справді, відбулися зрушення. Щойно прийшли з ремонту три судна забезпечення – морський буксир «Корець», водолазний катер «Токмак» і судно розмагнічування «Балта». Завершується ремонт великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський», ракетного корвета «Придніпров’я» та малого розвідувального корабля «Переяслав». Триває завершальний етап ремонтних робіт на підводному човні «Запоріжжя», який нещодавно вперше за два десятиліття вийшов у море і здійснив занурення у воду.
Втім, цього недостатньо, щоб врятувати українську присутність на морі, каже капітан 1 рангу запасу Мирослав Мамчак. На його думку, уряд мав би скоригувати своє ставлення до потреб армії і флоту. Зокрема, потребує серйозної уваги кораблебудівна програма.
Цього року на заводі «Ленінська кузня» в Києві були закладені два броньованих артилерійських катери «Гюрза-М», а в Миколаєві розпочалося спорудження корпусу важкого корвету «Володимир Великий». Однак, фінансується все це вкрай мало і неритмічно.
«Попри заявлені в бюджеті 433 мільйони на будівництво «Володимира Великого» у 2012 році, насправді було виділено неповних 11 мільйонів. І ті ще всі не поступили на завод. Якщо і далі йтиме таке фінансування, то ця кораблебудівна програма триватиме кількасот років», – зазначає Мирослав Мамчак.
Щоб сприяти будівництву першого українського корвета «Володимир Великий» ветерани ВМС створили «Фонд відродження українського флоту», який за три місяці свого існування зібрав дві сотні тисяч гривень, які, через затримки у фінансуванні підуть на оплату технічної документації фрегату.
Крім кораблів – потрібне житло і мова
Мирослав Мамчак каже, що загалом українські військові моряки відзначають сьогоднішнє свято з високим рівнем морально-психологічної підготовки. По-перше, цього року справді суттєво зросли темпи ремонту техніки, а по-друге, удвічі виросла зарплата військових. Експерт каже, що до повного задоволення соціальних потреб ще далеко, особливо це стосується забезпечення житлом. Цього року, зауважує Мирослав Мамчак, ця програма для моряків була повністю зупинена.
Не додала оптимізму і відверто ворожа, на його думку, заява голови севастопольської міськдержадміністрації Володимира Яцуби про те, що земля для спорудження житла для українських (на відміну від російських) моряків виділятиметься лише після ухвалення закону про статус Севастополя, який уже багато років лежить у Верховній Раді.
А ще моряків турбує, що з українського флоту поволі витискується українська мова й український дух. Все більше виховна патріотична робота серед особового складу ведеться не на українській, а на радянсько-російській історії та традиціях. Мирослав Мамчак вважає, що саме патріотизм моряків дозволив українському флотові вистояти у ці непрості два десятиліття його відродження.
