Київ – На території київської фабрики «Юність», що на Андріївському узвозі, побудують культурний центр. Там само днями відбулася презентація проекту «Архітектура можливостей», де його організатори розповіли про концепцію майбутнього майданчику. Вони переконані, що містянам бракує простору для культурних дискусій та освіти. Тим часом, це не єдина така платформа, що невдовзі з’явиться у Києві – над створенням арт-кластеру (тобто, місця, що об’єднає різні види мистецтва) у промзоні на Видубичах працює також театральний режисер Владислав Троїцький. Тим часом у Європі перші спроби перетворити заводи на центри сучасного мистецтва відбулися ще у 90-х роках.
Ідея використовувати занедбані індустріальні зони як альтернативу концертним залам та музеям вперше виникла у митців, які шукали дешевих приміщень, і вже потім переосмислювати цей простір взялися урбаністи. У Європі промзони на культурні центри перетворюють вже давно, розповідає Ольга Єфімова, менеджер із комунікацій культурного фонду «Ізоляція», розташованого на території колишньої фабрики ізоляційних матеріалів в Донецьку.
«Існує навіть асоціація культурних інституцій на базі індустріальних майданчиків – Trans Europe Halles. Вона об’єднує понад 50 учасників у 30 країнах світу. Так от, багато з цих центрів були створені ще 15-20 років тому», – зауважує вона.
У виробничих територіях є величезний потенціал для міста, однак, на глибоке переконання урбаністів, усі перетворення мають бути спрямовані на те, щоб простір ставав місцем спілкування людей, а не перетворювався на черговий торговий центр. Саме так ледь не сталося із «Юністю» на Андріївському узвозі. Навесні 2012 року приміщення фабрики знесли, а на їхньому місці мав з’явитися бізнес-центр. Це викликало хвилю протестів, і забудовник погодився створити на цій території культурний майданчик під контролем громадськості.
У квітні цього року митці, активісти та куратори зустрілися, щоб продумати концепцію майбутнього центру, яку презентували у проекті «Архітектура можливостей». Один із авторів проекту, український художник Юрій Кручак розповідає, що суспільство потребує такої платформи, де могли б співпрацювати художники та активістські групи. Мистецтво часто є інструментом для акцій протесту, і водночас самі митці вкладають у свої роботи політичний підтекст. Однак це не викликає потрібного резонансу в суспільстві, адже між художнім та соціальним рухом немає прямого зв’язку. Тим часом, виставки закривають, але наявні в соціумі проблеми залишаються нерозкритими, зазначає Юрій Кручак.
«У моєму баченні цей центр мав би бути місцем, де можна було б їх обговорити. Тому що «Українське тіло» закрили, а відкрита дискусія якщо і відбулася, то десь на периферії – в інтернеті», – каже він.
Постійного культурно-урбаністичного середовища у Києві немає – Троїцький
Про іншу, освітню, функцію такої установи говорить театральний режисер Владислав Троїцький. Минулого року він організував черговий «Гогольфест» на території Видубицької промзони. І тоді ж оголосив про створення там культурного центру, на території якого працювали б театральні студії, музичні проекти та виставки візуального мистецтва. Основна перевага цієї локації – простір для експериментів та співпраці. Якого, між іншим, на «Юності» бракуватиме, зазначає Троїцький. За його словами, Pinchuk Art Centre або «Мистецький Арсенал» – це, перш за все, презентаційні майданчики, куди люди приходять лише з нагоди нової виставки. Постійного культурно-урбаністичного середовища у Києві немає, каже режисер.
«Те, що буде на Видубичах – це виробництво культури, освіта. Це дещо інший формат. У нас немає універсальних арт-кластерів, постійного місця, куди молода людина, що цікавиться сучасним мистецтвом, могла б прийти і чогось навчитися, побачити або послухати щось нове», – каже він.
Культура на околицях
Центр на Видубичах планують запустити на початку наступного року. Подібний до нього кластер існує, наприклад, у Москві – це «Винзавод». Нині на території Московсього комбінату виноградних та десертних вин, побудованого у 1889 році, діють одночасно десятки різних культурних та освітніх проектів. А на сайті центру навіть є можливість спланувати свій візит, обравши для себе найцікавіші події. В Україні, окрім «Ізоляції» у Донецьку, працює також «Чайна фабрика» в Одесі – майстерня та виставковий центр. А у Львові зараз реконструюють колишній народний дім в одному з виробничих районів.
Культурна «експансія» індустріальних районів свідчить про позитивну тенденцію децентралізації культури в місті. А те, що такі проекти виникають по країні, означає, що культура перестає концентруватися у столиці, кажуть активісти таких центрів. Окрім цього, усі ці проекти – недержавні. Здебільшого вони тримаються на грантах та благодійності.
Ідея використовувати занедбані індустріальні зони як альтернативу концертним залам та музеям вперше виникла у митців, які шукали дешевих приміщень, і вже потім переосмислювати цей простір взялися урбаністи. У Європі промзони на культурні центри перетворюють вже давно, розповідає Ольга Єфімова, менеджер із комунікацій культурного фонду «Ізоляція», розташованого на території колишньої фабрики ізоляційних матеріалів в Донецьку.
«Існує навіть асоціація культурних інституцій на базі індустріальних майданчиків – Trans Europe Halles. Вона об’єднує понад 50 учасників у 30 країнах світу. Так от, багато з цих центрів були створені ще 15-20 років тому», – зауважує вона.
У виробничих територіях є величезний потенціал для міста, однак, на глибоке переконання урбаністів, усі перетворення мають бути спрямовані на те, щоб простір ставав місцем спілкування людей, а не перетворювався на черговий торговий центр. Саме так ледь не сталося із «Юністю» на Андріївському узвозі. Навесні 2012 року приміщення фабрики знесли, а на їхньому місці мав з’явитися бізнес-центр. Це викликало хвилю протестів, і забудовник погодився створити на цій території культурний майданчик під контролем громадськості.
У квітні цього року митці, активісти та куратори зустрілися, щоб продумати концепцію майбутнього центру, яку презентували у проекті «Архітектура можливостей». Один із авторів проекту, український художник Юрій Кручак розповідає, що суспільство потребує такої платформи, де могли б співпрацювати художники та активістські групи. Мистецтво часто є інструментом для акцій протесту, і водночас самі митці вкладають у свої роботи політичний підтекст. Однак це не викликає потрібного резонансу в суспільстві, адже між художнім та соціальним рухом немає прямого зв’язку. Тим часом, виставки закривають, але наявні в соціумі проблеми залишаються нерозкритими, зазначає Юрій Кручак.
«У моєму баченні цей центр мав би бути місцем, де можна було б їх обговорити. Тому що «Українське тіло» закрили, а відкрита дискусія якщо і відбулася, то десь на периферії – в інтернеті», – каже він.
Постійного культурно-урбаністичного середовища у Києві немає – Троїцький
Про іншу, освітню, функцію такої установи говорить театральний режисер Владислав Троїцький. Минулого року він організував черговий «Гогольфест» на території Видубицької промзони. І тоді ж оголосив про створення там культурного центру, на території якого працювали б театральні студії, музичні проекти та виставки візуального мистецтва. Основна перевага цієї локації – простір для експериментів та співпраці. Якого, між іншим, на «Юності» бракуватиме, зазначає Троїцький. За його словами, Pinchuk Art Centre або «Мистецький Арсенал» – це, перш за все, презентаційні майданчики, куди люди приходять лише з нагоди нової виставки. Постійного культурно-урбаністичного середовища у Києві немає, каже режисер.
«Те, що буде на Видубичах – це виробництво культури, освіта. Це дещо інший формат. У нас немає універсальних арт-кластерів, постійного місця, куди молода людина, що цікавиться сучасним мистецтвом, могла б прийти і чогось навчитися, побачити або послухати щось нове», – каже він.
Культура на околицях
Центр на Видубичах планують запустити на початку наступного року. Подібний до нього кластер існує, наприклад, у Москві – це «Винзавод». Нині на території Московсього комбінату виноградних та десертних вин, побудованого у 1889 році, діють одночасно десятки різних культурних та освітніх проектів. А на сайті центру навіть є можливість спланувати свій візит, обравши для себе найцікавіші події. В Україні, окрім «Ізоляції» у Донецьку, працює також «Чайна фабрика» в Одесі – майстерня та виставковий центр. А у Львові зараз реконструюють колишній народний дім в одному з виробничих районів.
Культурна «експансія» індустріальних районів свідчить про позитивну тенденцію децентралізації культури в місті. А те, що такі проекти виникають по країні, означає, що культура перестає концентруватися у столиці, кажуть активісти таких центрів. Окрім цього, усі ці проекти – недержавні. Здебільшого вони тримаються на грантах та благодійності.
