Олег Романчук пропонує у своїй новій книзі «перезаснувати Україну»

Львів – «Перезаснування України» – під такою назвою вийшла у Львові книжка письменника, редактора журналу «Універсум» Олега Романчука. З якими пріоритетами, цінностями і принципами має визначитись Україна і чому цього не зроблено за останні двадцять років? «Совєтські», імперські, європейські – які цінності сьогодні прийнятні для української держави? Як подолати загрози державності? Відповіді на ці запитання у книжці львівського публіциста.

Статті, публіцистика, прогнози і дослідження автора – це понад півтисячі сторінок книжки «Перезаснування України». Зокрема, у рубриці «У дзеркалі Свободи» розміщені публікації Олега Романчука на сайті Радіо Свобода. Назва як і самої книжки, так і статей звучить провокаційно.

«Це знову ж таки публіцистичний прийом, щоб привернути увагу читача. Я з жахом знову пересвідчився, гортаючи цю книжку, що вже двадцять років ми товчемось на місці. А причиною є те, що все упирається в неукраїнську владу. «Хто є хто, або що є що?» – назва публікації на Радіо Свобода. Хто є у нашій владі, що робиться за кулісами, нібито про те, що за кулісами, ми здогадуємось, а дещо просто на поверхні. Мені було цікаво поспостерігати за відгуками читачів на Радіо Свобода. Було мало інтернет-тролів, один із відгуків був особливо мені приємний, що вдалося потрапити в десятку з викладом теми, а ці тролі, які працюють на антиукраїнську систему, просто не могли нічого не сказати», – каже автор книжки Олег Романчук.

Потрібна патріотична влада

Де криються причини невдач української держави? Це запитання головне у книжці. Власне, минулорічні події, а це фальшування парламентських виборів, згортання свободи слова і демократії в Україні, розквіт корупції, втягнення держави у Митний союз і «русский мир», каже Олег Романчук, і спонукали його видати збірку «Перезаснування України». Публіцист вважає, що без зміни суспільно-політичного ладу Україна приречена.

За його словами, українці чимскоріш повинні реалізувати проект «перезаснування держави», який би згуртував націю, виробив би для неї спільне бачення майбутнього. Але для цього має бути лідер нації, патріотична влада.

«Я себе позиціоную з похмурим оптимістом. Треба змінити владу, вона має бути українська. Як навчити їх бути проукраїнськими? Це питання навіть не риторичне. Мова йде про патріотизм, любов до країни, землі, яка тебе народила. Мова не про національність, а про те, ким ти себе позиціонуєш», – наголосив автор.

Україна потребує радикального «перезавантаження», якщо говорити мовою сучасних технологій. Пріоритет України – європейський, не євразійський, і це треба визнати. Відтак необхідна якісна політична, соціальна, культурна, економічна альтернатива.

Україна тупцює на місці

Чимало відповідей про розвиток країни і шляхи цього можна отримати у книзі «Перезаснування України» у рубриці, де опубліковані розмови Олега Романчука з відомими українськими діячами від 1994 до 2012 року. Слова Євгена Сверстюка, Івана Дзюби, Костянтина Морозова, Юрія Щербака, Юрка Покальчука не втрачають своєї актуальності десятиліттями. Це ще одне свідчення, каже актор книжки, що Україна тупцює на місці, не робить поступів у розвитку. А це шлях до деградації.

«Я вірю, що ми подолаємо всі труднощі і Україна вийде переможницею з цього скрутного економічного становища, в якому перебуває, а разом з українським народом, який захищає українське військо, воно також подолає всі негаразди»
(генерал Морозов, 1993 р.).

«Щоб оздоровити наше хворе суспільство, немає на те одного-єдиного чудодійного рецепту. На мій погляд, мусять бути обрані чіткі стратегічні пріоритети, повинна існувати загальнонаціональна програма виходу з кризи і напрямки розвитку, принаймні до 2010 року. Одним із дійсно чудодійних заходів міг би стати розвиток малого бізнесу»… ( Юрій Щербак, 1997 р.).

«З державою не все гаразд, держава ще не доросла. Наша держава удає, ніби ми живемо в прекрасному суспільстві» (Юрко Покальчук, 2006 р.).

«У добрих суспільствах на верхи вибивались люди честі, чиї батьки кістьми лягали за правду, а тут вибивались на верхи ті, які тримали ніс «за вітром», пристосованці, донощики, люди, які легко розмінювали принципи і легко пристосовувались до будь-якого вождя. Через те ми маємо страшенно зіпсутий людський матеріал на всіх рівнях. І цей зіпсутий матеріал спливає на поверхню в наш час і засмічує цю поверхню (Євген Сверстюк, 2006 р.).