У Дніпропетровську вимагали перейменувати проспект Маркса на Олександра Поля

Близько трьохсот жителів Дніпропетровська зібрались у суботу біля пам’ятника почесному громадянинові міста Олександрові Полю з нагоди річниці з дня його народження і зажадали від влади перейменувати центральний проспект міста імені Карла Маркса на честь Олександра Поля – відомого вченого XIX століття, першовідкривача Криворізького залізорудного басейну, дослідника і мецената.

Мітинг, ініційований громадською організацією «Самозахист підприємців», підтримали інші громадські об’єднання міста, письменники, історики, краєзнавці, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.

«Кожне місто має свою «родзинку». У нас головний проспект носить ім’я Карла Маркса, який ніколи тут не бував. Проспектів і вулиць із такою назвою по всьому світі дуже багато. А наше місто унікальне, тому проспект має бути названий ім’ям Олександра Поля. Ця людина «зробила» наше місто, зародила у ньому бурхливе життя», – зазначає кандидат історичних наук Ігор Кочергін.

Крім того, учасники зібрання виступили з ініціативою встановити меморіальну дошку на честь Олександра Поля на фасаді заснованого ним Дніпропетровського національного історичного музею, і повернути місту будинок, у якому мешкала родина Поля, задля заснування музею, а також щорічно вшановувати Олександра Поля в день його народження – 1 вересня.

«Олександр Поль прославив наше місто і зробив для нього дуже багато. Ми вважаємо, що нам треба прославляти своїх героїв. Тому ми виступили з такою ініціативою. Ми хочемо, щоб якомога більше городян дізналися про цю велику людину», – вважає голова громадської організації «Самозахист підприємців» Віктор Боровинський.

Олександр Поль (1832–1890) – український дослідник-археолог, краєзнавець, підприємець, меценат, активний громадський діяч, 15 років віддав детальному вивченню залізних руд Кривого Рогу і доведенню їхнього промислового значення.

Родина Олександра Поля жила в Катеринославі, в будинку на нинішній Жовтневій площі, 10. Після його смерті споруду заповідали місту для облаштування притулку, пізніше будинок належав взуттєвій фабриці, а потім перейшов у власність приватних осіб.