Табачника назвали «святим» за лобіювання ним російської мови

Російськомовний культурний простір – це єдине, що об’єднує колишні республіки Радянського Союзу – такої думки дійшли учасники першого міжнародного форуму «Пострадянський світ 2020 – виклики, ризики, сценарії», що вже другий день триває у Харкові. Соціологи, економісти та політики країн колишнього Радянського Союзу обговорювали такі теми, як демографічна ситуація в країнах колишнього СРСР та енергетичний фактор впливу на політико-економічну ситуацію на пострадянському просторі.

Учасники аналізували тенденції спадкоємності влади у пострадянських країнах і гаряче сперечалися з культурно-мовних питань в Україні. Ну і трохи поговорили про російську мову в країнах Балтії.

На думку експертів, країни колишнього Радянського Союзу переживають своєрідний мутаційний період, де поєдналися риси радянськості, побудова західних інституцій, а також тих традицій, які існували до часів СРСР.

«За різними оцінками, від 15% до 18% людей через 20 років здобуття Україною незалежності продовжують називати себе радянськими людьми. Вони ідентифікують себе як «совєтські». У нас є радянський спадок, разом з тим багато інституцій адаптувалися або трансформувалися», – змальовує шлях України від розпаду Радянського Союзу і до сьогодні політолог, керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко. На погляд експерта, більшість українських політиків мають радянську формацію.
«Пострадянську поведінку, пострадянське мислення. Сьогодні, коли колеги згадували про мародерство, про еліти, які прагнуть викачувати ресурси своїх економік, спільнот та держав – оце одна з рис пострадянськості. Коли люди вихваляються статусними речами: літаки, резиденція, вартісні годинники – це теж прояв пострадянськості», – наголосив Володимир Фесенко.

Подібна ситуація притаманна багатьом країнам колишнього СРСР. Позбутися цього намагався грузинський президент Міхеїл Саакашвілі, але, сповідуванні ним європейські цінності не знайшли розуміння в тамтешніх конкуруючих політичних колах, які вивели в прем’єри Бідзіну Іванішвілі, вважають експерти.

За словами директора Інституту країн східної Європи та СНД, що працює в Ізраїлі, Олександра Цинкера, кожна з пострадянських держав за 20 років пройшла свій певний шлях. І тепер вони перебувають на різних стадіях політичного та економічного розвитку.

«Десь залишилися керувати отці-засновники країн, як-то Узбекистану, подекуди у нас пройшли революції або перевороти, як дехто називає ці події, а в деяких країнах за допомогою нормальних виборів приходять нові люди до влади», – каже експерт Олександр Цинкер.
Під час панельної дискусії, присвяченої особливостям спадкоємної передачі влади в країнах пострадянського простору, політологів цікавило питання: що очікує Росію після президенства Володимира Путіна, яке може тривати близько двох десятків років. Чи можливо, що і після його «царювання» залишиться принцип спадковості у передачі влади.

«Сьогодні найбільше ризиків, або невпевненостей спостерігається у тих країнах, де батьки-засновники країн, що утворилися по розвалі Радянського Союзу, перебувають і досі при владі. Це Білорусь, Казахстан, Узбекистан. Де майже нічого не змінилося. І сьогодні нам незрозуміло, що буде завтра. В Росії діє не просто спадковість при передачі влади, тут діє спадкоємництво. Там один президент приводить наступного», – сказав Радіо Свобода Олександр Цинкер.

За словами політолога Володимира Фесенка, в українського президента Віктора Януковича теж є схильність до спадковості, але цьому стоять на заваді конкуруючі бізнесові та політичні групи.

Майбутнє – за національними державами

Під час відкриття першого міжнародного форуму «Пострадянський світ 2020 – виклики, ризики, сценарії» прихильники міцної дружби України з Росією, як-то міністр освіти та науки України Дмитро Табачник, а також голова Харківської облдержадміністрації, регіонал Михайло Добкін, як і годиться, бажали учасникам пошуку ефективних інтеграційних механізмів.

На думку політолога Вадима Карасьова, в реаліях, де Росія має імперські амбіції, не може йтися про рівноцінне партнерство.

«Рівний партнерський інтеграційний процес неможливий. Нехай Віктор Медведчук активізується. Це добре для того, щоб зробити крок до Європи більш виваженим. На мій погляд, у пострадянського простору немає ніяких перспектив. Він скоро закінчиться. Скільки можна красти трофеї радянського минулого. Потрібно створювати, щось нове, Не тільки перерозподіляти та красти», – висловив свою позицію Радіо Свобода Вадим Карасьов.

Розпочинаючи дискусію, присвячену культурно-мовним проблемам пострадянського простору, віце-президент «Центру дослідження корпоративних відносин» Ростислав Івченко констатував, що російська мова – це єдиний і головний чинник, що об’єднує держави неіснуючого Радянського Союзу.

«Ні політичні, ні економічні фактори… нас більше нічого не об’єднує. Більш того, ми є вже політичними та економічними конкурентами. Єдине, що нас об’єднує це російськомовне культурне середовище. Завдяки цьому виникає політична дефініція, яка наразі є нестабільною, бо будь-які нові політичні режими у нових створених державах, так чи інакше, легітимізуються як національні», – сказав під час доповіді Ростислав Івченко.

Ні в кого з експертів немає сумнівів, що просування російської мови в український простір – це політичне питання. Але, як зауважила головний редактор газети «Ізвєстія в Україні» Яніна Соколовська, східний сусід не наважується поширювати російську мову в міста, де більшість говорить українською.

«Ситуація з російською мовою ніяк не розвивається в містах, де ми втрачаємо цю мову. Росія не працює зі Львовом, називаючи його злидарським, «бандерівським» містом, та іншими неприємними для людей словами. У підсумку ми бачимо, що мова великого політичного брата, за умови, що ми будемо виголошувати ідеї «Руського світу», а не російськомовного простору, який об’єднує нас, – призведе до того, що люди, які говорять російською, збиратимуться лише за вузькими профілями, в окремих приміщеннях і вирішуватимуть російські завдання», – зауважила журналіст Янина Соколовська.

Для радника президента Росії, політика Сергія Маркова, статус російської мови на території України є в площині захисту прав людини.

«Ми ніколи не заспокоїмося, поки російська мова не отримає офіційного статусу в Європейському союзі і державного – в Україні», – емоційно виголосив «єдинорос» Сергій Марков. Він вважає ворожими аргументи колег стосовно необхідності виведення мовного питання з політичного ракурсу. За словами Сергія Маркова, Дмитро Табачник є «святою людиною» оскільки гідно лобіює російськомовну освіту та культуру.
«Ситуація з російськомовними школами, дитсадками та навчальними програмами скоректована після того як міністром освіти була призначена просто свята людина – Дмитро Табачник. Він рятує честь української інтелігенції, відтягуючи від ідеї «одна нація – одна мова», – зазначив Сергій Марков.

Загалом, експерти вважають помилковим ставлення до мови, як до засобу політичного впливу, що пропагує Росія. В багатьох країнах колишнього Радянського Союзу люди, які і не думали долучатися до інтеграційних процесів, розмовляють російською мовою, при цьому вільно спілкуються і навчаються мовами своєї нації, і їхній вибір треба поважати.

Проведення першого міжнародного форуму соціологів та політологів проходить за ініціативою Ліги експертів пострадянського простору. Передбачають, що цей захід стане щорічним.