У Вашингтоні знову заговорили про в’язницю Ґвантанамо, де з 2002 року тримають осіб запідозрених у тероризмі. Привернути увагу до себе в’язням вдялося оголосивши масове голодування. Приблизно сто зі 166 осіб у в’язниці відмовляються їсти, поки не буде визначена їх доля.
Щодня у в’язниці Ґвантанамо військові, разом з медпрацівниками перевіряють, хто їсть а хто голодує. Для людей, які слідкують за ув’язненими та їх здоров’ям, насильно через ніс годувати в’язнів, чітко виписана процедура.
«Коли в’язні відмовляються їсти і пропускають 9 годувань поспіль, даючи нам зрозуміти, що хочуть оголосити голодування, ми ставимо їх на облік і починаємо слідкувати за їх здоров’ям. І якщо вони втрачають вагу до того рівня, коли це вже починає загрожувати їх здоров’ю, тобто близько 15 відсотків від нормальної ваги свого тіла, тоді група наших медичних працівників рекомендують командуванню розпочати примусове годування таких утримуваних», – роз’яснює процедуру речник в’язниці Ґвантанамо Роберт Дюранд.
Голодування у в’язниці почалося ще у лютому. Затримані вимагають провести суд над ними і відпустити 86 осіб, вина яких не була доведена. Президент Барак Обама, прийшовши до влади у 2009 році, підписав наказ закрити Ґвантанамо. Однак, цього не вдалося зробити, оскільки Конгрес вимагає гарантій, що уряди країн куди відправлять в’язнів забезпечать їх утримання. Нещодавно Обама знову підтвердив намір закрити в’язницю. Втім, слів недостатньо для адвокатів, які вимагають у міністра оборони відпустити тих, кому не висунули обвинувачення. Дейвид Ремес представляє 17 таких осіб.
«Я раджу Чаку Гейґелу провести переговори з Адміністрацією, та почати підписувати укази про переведення утримуваних у Ґвантанамо. Цим правом президента наділив Конгрес. Адміністрація не може все життя вказувати пальцем на Конгрес», – говорить адвокат в'язнів Ґвантанамо.
У самій в’язниці кажуть, що поки чекають наказу згори, забезпечують відповідні умови утримання.
«Наше завдання гарантувати безпечні умови утримання та людське ставлення до в’язнів. А коли настане час їх переводити чи звільняти, ми це зробимо. А поки що, можете бути впевненими, ми сумлінно і людяно виконуватимемо свою роботу», – каже речник в’язниці Ґвантанамо Роберт Дюранд.
Ще кілька місяців тому проблема в’язнів Ґвантанамо була забута американською пресою. І лише, голодування і примусове годування знову привернули увагу суспільства та офіційного Вашингтона до цієї проблеми.
Щодня у в’язниці Ґвантанамо військові, разом з медпрацівниками перевіряють, хто їсть а хто голодує. Для людей, які слідкують за ув’язненими та їх здоров’ям, насильно через ніс годувати в’язнів, чітко виписана процедура.
Коли в’язні відмовляються їсти і пропускають 9 годувань поспіль, даючи нам зрозуміти, що хочуть оголосити голодування, ми ставимо їх на облік і починаємо слідкувати за їх здоров’ямРоберт Дюранд
Голодування у в’язниці почалося ще у лютому. Затримані вимагають провести суд над ними і відпустити 86 осіб, вина яких не була доведена. Президент Барак Обама, прийшовши до влади у 2009 році, підписав наказ закрити Ґвантанамо. Однак, цього не вдалося зробити, оскільки Конгрес вимагає гарантій, що уряди країн куди відправлять в’язнів забезпечать їх утримання. Нещодавно Обама знову підтвердив намір закрити в’язницю. Втім, слів недостатньо для адвокатів, які вимагають у міністра оборони відпустити тих, кому не висунули обвинувачення. Дейвид Ремес представляє 17 таких осіб.
Я раджу Чаку Гейґелу провести переговори з Адміністрацією, та почати підписувати укази про переведення утримуваних у ҐвантанамоДейвид Ремес
У самій в’язниці кажуть, що поки чекають наказу згори, забезпечують відповідні умови утримання.
«Наше завдання гарантувати безпечні умови утримання та людське ставлення до в’язнів. А коли настане час їх переводити чи звільняти, ми це зробимо. А поки що, можете бути впевненими, ми сумлінно і людяно виконуватимемо свою роботу», – каже речник в’язниці Ґвантанамо Роберт Дюранд.
Ще кілька місяців тому проблема в’язнів Ґвантанамо була забута американською пресою. І лише, голодування і примусове годування знову привернули увагу суспільства та офіційного Вашингтона до цієї проблеми.
