Київ – Київський окружний адмінсуд розгляне сьогодні позов громадянина Горбатого до ЦВК, у якому він просить скасувати визнання Юрія Одарченка народним депутатом від «Батьківщини». Опозиціонера звинувачують у сумісництві: нібито на момент обрання він також був членом керівництва одного з донецьких підприємств. Експерти вказують на те, що депутати-опозиціонери залишаються потенційними кандидатами на позбавлення мандату. Мовляв, претензії є як до представників більшості, так і для представників меншості, однак перших навряд чи чіпатимуть.
Опитані Радіо Свобода експерти погоджуються, що на Юрієві Одарченку – у разі, якщо суд ухвалить рішення не на його користь – справи з позбавленням депутатських мандатів не завершаться. У зоні ризику, кажуть політологи, потенційно залишаються «незручні» депутати від опозиції: занадто гучні, занадто впливові, а також ті, чиї економічні інтереси можуть перетинатися з інтересами когось із більшості. Мандату можуть позбавити і когось із регіоналів, але тут, вважають політологи, мова йтиме про певні домовленості: у Партії регіонів, мовляв, можуть пожертвувати кимось із колег, щоб продемонструвати загалові, що політичний колір у питаннях верховенства права для них не має ніякого значення.
Найшвидший спосіб залишити без мандату (як свідчить досвід у справах Сергія Власенка від «Батьківщини» та Андрія Веревського із Партії регіонів) – знайти факт суміщення депутатської діяльності з іще якоюсь активністю, яка суперечить закону про статус народного депутата. Наприклад, поєднання парламентської роботи з очільництвом в агрохолдингу (як у випадку Веревського) або з адвокатством (як у випадку з Власенком).
Сумісників немає ані у владі, ані в опозиції?
Натякали, що у сумісництві можна запідозрити, наприклад, регіонала Володимира Олійника, який практикував адвокатську діяльність. Сам він у коментарі Радіо Свобода наголосив, що наразі його місце роботи – лише у Верховній Раді, і що заяву про зупинення адвокатської діяльності зареєстрував вчасно.
«Коли ви не написали заяву, не зупинили дію ліцензії, вас не позбавлять депутатських повноважень, але можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності. А якщо ви не просто не зупинили, а й далі займалися адвокатською діяльністю, тоді виникає питання сумісництва», – розповів він.
Володимир Олійник каже, що серед його однопартійців сумісників (а, відповідно, і кандидатів на позбавлення депутатства) немає, а от колег із меншості довелося попереджати, щоб не були одночасно і депутатами, і бізнесменами.
Радіо Свобода звернулося за коментарем і до опозиційного табору. Юрій Стець, народний депутат від «Батьківщини» і генеральний продюсер «5 каналу», у своїй професійній діяльності сумісництва не вбачає. За свою творчу діяльність (а саме під неї підпадає продюсування на «5 каналі»), згідно з декларацією за минулий рік, Юрій Стець коштів не отримував. Каже: усе за законом.
«Виходячи з обставин у сьогоднішній Україні, можна будь-кого звинуватити у будь-чому, навіть у тому, що людина переходила на червоне світло дорогу у місці, де немає світлофору. Якщо говорити за законом, то я не порушую ані закон про статус народного депутата, ані закон про корупцію», – наголошує він.
«Антимандатні» справи просувають ідею референдуму
Політолог Ігор Рейтерович каже, що якщо діяти за тим самим принципом, за яким позбавили депутатства Сергія Власенка і можуть позбавити Юрія Одарченка, то у зоні ризику – кілька сотень парламентарів. «Якщо брати за основу ці критерії (про сумісництво – ред.), то, власне кажучи, із Верховної Ради треба прибирати 300–350 осіб, тому що вони всі так чи інакше займаються бізнесом», – вважає він.
Натомість політичний експерт Сергій Таран вказує на те, що суб’єктами «антимандатних» справ найчастіше стають саме опозиціонери, оскільки в цьому зацікавлена влада. Таран називає ці справи політичною провокацією, що підштовхує опозицію на блокування парламенту і додає владі важелів для дискредитації опонентів.
«Все це робиться для того, щоб показати недієздатність партій і парламенту, що такий недієздатний парламент не потрібний, а треба, щоб головну роль у законодавчій діяльності відігравав президент через механізм референдуму. Власне, для того, щоб підготувати громадську думку до того, що всі депутати погані, а потрібен референдум, який скасовує не лише парламент, а й демократію в Україні, і робляться постійні провокації», – каже Таран.
Щодо справи Одарченка, то політологи вказують на те, що позовна заява, навіть попри фактологічні неточності, виписана таким чином, що опозиціонера можуть позбавити мандату одним судовим вердиктом – хоч Окружний адмінсуд, до якого звернувся позивач, загалом такі рішення не ухвалює. Ще один варіант: суд може передати справу Вищому адмінсуду – органу, який позбавив депутатських мандатів уже згаданих Власенка і Веревського.
Опитані Радіо Свобода експерти погоджуються, що на Юрієві Одарченку – у разі, якщо суд ухвалить рішення не на його користь – справи з позбавленням депутатських мандатів не завершаться. У зоні ризику, кажуть політологи, потенційно залишаються «незручні» депутати від опозиції: занадто гучні, занадто впливові, а також ті, чиї економічні інтереси можуть перетинатися з інтересами когось із більшості. Мандату можуть позбавити і когось із регіоналів, але тут, вважають політологи, мова йтиме про певні домовленості: у Партії регіонів, мовляв, можуть пожертвувати кимось із колег, щоб продемонструвати загалові, що політичний колір у питаннях верховенства права для них не має ніякого значення.
Найшвидший спосіб залишити без мандату (як свідчить досвід у справах Сергія Власенка від «Батьківщини» та Андрія Веревського із Партії регіонів) – знайти факт суміщення депутатської діяльності з іще якоюсь активністю, яка суперечить закону про статус народного депутата. Наприклад, поєднання парламентської роботи з очільництвом в агрохолдингу (як у випадку Веревського) або з адвокатством (як у випадку з Власенком).
Сумісників немає ані у владі, ані в опозиції?
Натякали, що у сумісництві можна запідозрити, наприклад, регіонала Володимира Олійника, який практикував адвокатську діяльність. Сам він у коментарі Радіо Свобода наголосив, що наразі його місце роботи – лише у Верховній Раді, і що заяву про зупинення адвокатської діяльності зареєстрував вчасно.
«Коли ви не написали заяву, не зупинили дію ліцензії, вас не позбавлять депутатських повноважень, але можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності. А якщо ви не просто не зупинили, а й далі займалися адвокатською діяльністю, тоді виникає питання сумісництва», – розповів він.
Володимир Олійник каже, що серед його однопартійців сумісників (а, відповідно, і кандидатів на позбавлення депутатства) немає, а от колег із меншості довелося попереджати, щоб не були одночасно і депутатами, і бізнесменами.
Радіо Свобода звернулося за коментарем і до опозиційного табору. Юрій Стець, народний депутат від «Батьківщини» і генеральний продюсер «5 каналу», у своїй професійній діяльності сумісництва не вбачає. За свою творчу діяльність (а саме під неї підпадає продюсування на «5 каналі»), згідно з декларацією за минулий рік, Юрій Стець коштів не отримував. Каже: усе за законом.
«Виходячи з обставин у сьогоднішній Україні, можна будь-кого звинуватити у будь-чому, навіть у тому, що людина переходила на червоне світло дорогу у місці, де немає світлофору. Якщо говорити за законом, то я не порушую ані закон про статус народного депутата, ані закон про корупцію», – наголошує він.
«Антимандатні» справи просувають ідею референдуму
Політолог Ігор Рейтерович каже, що якщо діяти за тим самим принципом, за яким позбавили депутатства Сергія Власенка і можуть позбавити Юрія Одарченка, то у зоні ризику – кілька сотень парламентарів. «Якщо брати за основу ці критерії (про сумісництво – ред.), то, власне кажучи, із Верховної Ради треба прибирати 300–350 осіб, тому що вони всі так чи інакше займаються бізнесом», – вважає він.
Натомість політичний експерт Сергій Таран вказує на те, що суб’єктами «антимандатних» справ найчастіше стають саме опозиціонери, оскільки в цьому зацікавлена влада. Таран називає ці справи політичною провокацією, що підштовхує опозицію на блокування парламенту і додає владі важелів для дискредитації опонентів.
«Все це робиться для того, щоб показати недієздатність партій і парламенту, що такий недієздатний парламент не потрібний, а треба, щоб головну роль у законодавчій діяльності відігравав президент через механізм референдуму. Власне, для того, щоб підготувати громадську думку до того, що всі депутати погані, а потрібен референдум, який скасовує не лише парламент, а й демократію в Україні, і робляться постійні провокації», – каже Таран.
Щодо справи Одарченка, то політологи вказують на те, що позовна заява, навіть попри фактологічні неточності, виписана таким чином, що опозиціонера можуть позбавити мандату одним судовим вердиктом – хоч Окружний адмінсуд, до якого звернувся позивач, загалом такі рішення не ухвалює. Ще один варіант: суд може передати справу Вищому адмінсуду – органу, який позбавив депутатських мандатів уже згаданих Власенка і Веревського.
