Від двох до семи мільйонів українців працюють за кордоном. Маючи паспорт громадянина України, тим не менш, вони позбавлені соціального захисту, прав і свобод, якими володіють українці, що живуть в межах країни. Ситуацію планує змінити законопроект «Про зовнішню трудову міграцію», який надасть поняттям «трудовий мігрант», «член сім’ї трудового мігранта» правовий статус.
Сьогодні українських заробітчан захищають двосторонні угоди та багатосторонні міжнародні договірні документи, які підписала Україна. Національного законодавства, яке б регулювало процеси зовнішньої трудової міграції в країні, немає. Хоча самі мігранти є, як і є їх досить значний внесок в економіку країни. Так, за даними НБУ, тільки за третій квартал 2012 року заробітчани переслали в Україну 941 мільйон доларів.
Тим не менш, ті, хто були вимушені вирушити на заробітки за кордон, без визнання державою стають «напівгромадянами, майже громадянами». Голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький говорить в коментарі Голосу Америки, що, наприклад, в Італії дуже важко отримати визнання українських водійських прав. Українська міліція може відтягувати відповідь до 9-ти місяців.
«Де в Україні ще є затверджена така дискримінація, що є пани і наймити. Є громадяни, а є напівгромадяни, майже громадяни. Це якийсь апартеїд. Держава не може допускати дискримінацію до громадян, які знаходяться за кордоном», – каже Олесь Городецький.
Проект закону «Про зовнішню трудову міграцію» покликаний прибрати існуючу дискримінацію. Зокрема, він визначає терміни, яких в українському правовому полі раніше не існувало, пояснює Голосу Америки депутат від ВО «Свобода», заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції Олег Панькевич.
«Закон, який запропонований, на мою думку, є революційний у тому, що він пропонує ряд термінів, яких раніше в принципі не існувало в законодавстві. Ця нова термінологія може бути в майбутньому застосована в інших нормативних актах», – говорить Олег Панькевич.
Так, «трудовий мігрант» визначається законопроектом як «громадянин України, який займався, займається або збирається займатися оплачуваною трудовою діяльністю у країні працевлаштування». Сам документ визначає право трудового мігранта на свободу пересування і вільно обрану зайнятість, на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, забезпечує захист прав трудових мігрантів та членів їх сімей тощо.
Появу такої законодавчої ініціативи нардеп Олег Панькевич пояснює активною діяльністю громадських організацій. «Ми бачимо один із небагатьох прикладів, коли ініціатива громадськості реально має свої результати», – говорить він. Але додає, що дуже важливо крім усіх декларацій, вказаних у законопроекті, забезпечити реалізацію положень документа. Тому для цього треба доопрацювання законопроекту, а також політична воля, щоб його ухвалили.
На думку ж голови Християнського товариства українців в Італії Олеся Городецького, позитив перспективи існування такого закону не тільки в офіційному визнанні міграції, але й у появі «майданчика для діалогу між громадськістю та владою».
«Ідея законопроекту добра, хоча він, навіть за словами його представників, має декларативний характер, не відображає усіх питань. Але сам факт, що створений майданчик, на якому буде відбуватися діалог між громадськими організаціями та державними органами влади, – дуже позитивний», – каже Олесь Городецький.
Зокрема, в разі ухвалення законопроекту «Про зовнішню трудову міграцію» в Україні повинні бути визначені органи, установи та організації, які займатимуться питаннями захисту прав трудових мігрантів.
(Передрук з «Голосу Америки»)
Сьогодні українських заробітчан захищають двосторонні угоди та багатосторонні міжнародні договірні документи, які підписала Україна. Національного законодавства, яке б регулювало процеси зовнішньої трудової міграції в країні, немає. Хоча самі мігранти є, як і є їх досить значний внесок в економіку країни. Так, за даними НБУ, тільки за третій квартал 2012 року заробітчани переслали в Україну 941 мільйон доларів.
Тим не менш, ті, хто були вимушені вирушити на заробітки за кордон, без визнання державою стають «напівгромадянами, майже громадянами». Голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький говорить в коментарі Голосу Америки, що, наприклад, в Італії дуже важко отримати визнання українських водійських прав. Українська міліція може відтягувати відповідь до 9-ти місяців.
«Де в Україні ще є затверджена така дискримінація, що є пани і наймити. Є громадяни, а є напівгромадяни, майже громадяни. Це якийсь апартеїд. Держава не може допускати дискримінацію до громадян, які знаходяться за кордоном», – каже Олесь Городецький.
Проект закону «Про зовнішню трудову міграцію» покликаний прибрати існуючу дискримінацію. Зокрема, він визначає терміни, яких в українському правовому полі раніше не існувало, пояснює Голосу Америки депутат від ВО «Свобода», заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції Олег Панькевич.
«Закон, який запропонований, на мою думку, є революційний у тому, що він пропонує ряд термінів, яких раніше в принципі не існувало в законодавстві. Ця нова термінологія може бути в майбутньому застосована в інших нормативних актах», – говорить Олег Панькевич.
Так, «трудовий мігрант» визначається законопроектом як «громадянин України, який займався, займається або збирається займатися оплачуваною трудовою діяльністю у країні працевлаштування». Сам документ визначає право трудового мігранта на свободу пересування і вільно обрану зайнятість, на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, забезпечує захист прав трудових мігрантів та членів їх сімей тощо.
Появу такої законодавчої ініціативи нардеп Олег Панькевич пояснює активною діяльністю громадських організацій. «Ми бачимо один із небагатьох прикладів, коли ініціатива громадськості реально має свої результати», – говорить він. Але додає, що дуже важливо крім усіх декларацій, вказаних у законопроекті, забезпечити реалізацію положень документа. Тому для цього треба доопрацювання законопроекту, а також політична воля, щоб його ухвалили.
На думку ж голови Християнського товариства українців в Італії Олеся Городецького, позитив перспективи існування такого закону не тільки в офіційному визнанні міграції, але й у появі «майданчика для діалогу між громадськістю та владою».
«Ідея законопроекту добра, хоча він, навіть за словами його представників, має декларативний характер, не відображає усіх питань. Але сам факт, що створений майданчик, на якому буде відбуватися діалог між громадськими організаціями та державними органами влади, – дуже позитивний», – каже Олесь Городецький.
Зокрема, в разі ухвалення законопроекту «Про зовнішню трудову міграцію» в Україні повинні бути визначені органи, установи та організації, які займатимуться питаннями захисту прав трудових мігрантів.
(Передрук з «Голосу Америки»)
