Україна – найгірша з погляду туберкульозної статистики держава європейського регіону після Росії: близько 100 нових захворілих на 100 тисяч населення на рік. Ситуацію в регіоні погіршують численні чинники: високий рівень захворюваності на СНІД, поганий контроль інфекції у в’язницях і медичних закладах, помилкові діагнози, небажання хворих лікуватися і відсутність адекватної державної підтримки. Український фотограф Максим Дондюк почав знімати обличчя української епідемії туберкульозу наприкінці 2010 року.
Обличчя туберкульозу
1
Геннадій, 42 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз і ВІЛ. Херсонський протитуберкульозний диспансер, серпень 2011 року. Розповів, що хворіє на туберкульоз шість років. Як захворів, не знає. Працював на риболовецькому судні на Камчатці. Повернувся, отримавши лист від матері, що вона помирає. Знайти роботи не зміг, почав пиячити. У медзакладі я познайомився з його матір’ю. Як виявилося, вона була жива й здорова. Продавала речі з будинку, збирала пляшки, щоб купити ліки та їжу синові. Помер 12 жовтня 2011 року.
2
Костянтин, 42 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз і ВІЛ. Херсонський протитуберкульозний диспансер, серпень 2011 року. В дитинстві його бив вітчим. Намагався застрелитись, але куля пройшла наскрізь, зробивши незрячим на праве око. Після реанімації став уживати наркотики. Це тривало 25 років. Возив мак із Західної України. Відбував покарання. У тюрмі «зав’язав». На другому році перебування за ґратами захворів на поліомієліт, зробили знімки, виявили туберкульоз. Чотири місяці пробув на лікуванні. Мати провідувала щодня, приносила їжу і ліки. Помер 24 серпня 2011 року.
3
Василь, 71 рік. Діагноз: туберкульоз. Новозбурівський протитуберкульозний диспансер, серпень 2011 року. За словами лікаря, ходить під себе, тому його ліжко винесли надвір. Мова нескладна, упевнений, що він на роботі. Родичі забрали його квартиру, а його відправили до державної клініки. Раз на місяць до нього приїжджає жінка з повною торбою їжі, але на запитання категорично відкидає, що вона його родичка.
4
Микола, 54 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз. Новотроїцький протитуберкульозний диспансер, липень 2011 року. Працював трактористом. Три місяці доглядав за паралізованим сусідом, хворим на туберкульоз. Після смерті сусіда захворів на туберкульоз сам. Отримує мінімальну пенсію, на яку купує все необхідне.
5
Геннадій, 44 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз і ВІЛ. Старозбурівська виправна колонія для хворих на туберкульоз № 7, липень 2011 року. У минулому був «блатним», у злодійських законах розчарувався, за його словами, злодії («воры» – високий статус у злочинному світі) перевелися, немає вже тих «законів» (злочинного світу), і їх уже ніхто не дотримується.
6
Світлана, 53 роки. Діагноз: туберкульоз. Феодосійський протитуберкульозний диспансер, липень 2012 року. Працювала лікарем. Як і де захворіла на туберкульоз, не знає. Перебуває на лікуванні вже 10 місяців. Боїться говорити знайомим і друзям, що лікується від туберкульозу. Тривале перебування в лікарні виправдовує нібито лікуванням пухлини через упереджене ставлення до людей, які перехворіли на туберкульоз. Через тиждень після зустрічі була виписана з диспансеру, цілком здорова.
7
Василь, 52 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз. Липень 2011 року. Довічно ув’язнений у Херсонській виправній колонії № 61 за свідоме вбивство. Сидів уже тричі. У камері доглядає за сусідом, паралізованим після інсульту.
8
Олександр, 54 роки. Новотроїцький протитуберкульозний диспансер, липень 2011 року. Розповідь лікарів: «Був жорстоко побитий, втратив пам’ять. Ми не змогли знайти родичів. Багато галасує, поводиться агресивно. Коли закінчить курс лікування, його направлять до психлікарні». Розповідь хворого: «Мене звати Олександр Бухарьов. Я народився 1957 року і зараз живу в Херсоні. Я одружений, маю двох дітей. Туберкульоз залікували, тепер направляють до психіатричної лікарні для встановлення діагнозу».
9
Валерій, 41 рік. Перехворів на туберкульоз. Херсон, липень 2011 року. Захворів на туберкульоз, збираючи картоплю, лікування не допомогло. Вирізали одну легеню, після чого місяць тримали на морфії. Біль зникав тільки після морфію, потім почав приймати «хімію». Коловся два роки, поки дружина не продала квартиру і виїхала з дітьми до Росії. Сам позбувся залежності. Прив’язував себе до ліжка, коли були сильні «ломки». Працює сезонно на будівництві, живе в підвалі будинку, в якому виріс. Частину меблів віддали інші мешканці, решту знайшов на звалищі. Зробив у підвальній кімнаті ремонт, будує душ і туалет, збирається купити холодильник і вставити зуби.
10
Микола, 66 років. Діагноз: туберкульоз. Новозбурівський протитуберкульозний диспансер, серпень 2011 року. Працював комбайнером у Казахстані. Родичів і дітей не має. Жив у старечому домі, поки під час обстеження не виявили туберкульоз. Перевели до диспансеру. З палати зникли всі речі й документи. Не може отримати пенсію. Лікується вдруге. Вважає, що старечий дім як концтабір, боїться повертатися назад.
11
Михайло, 63 роки. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз. Херсонський протитуберкульозний диспансер, липень 2011 року. Працював на будівництві муляром. Після операції на шлунку виявили туберкульоз і відправили до диспансеру. Відтоді, з 1983 року, лікується з кількарічними проміжками. Щоосені становище загострюється. За радянських часів, каже, у диспансерах годували добре, зараз їжу купує сам. Чотири роки тому померла дружина, а в нього стався інсульт. Почав ходити з паличкою, втратив мову. Син купує всі ліки і продукти. Уже видужує.
12
Василь, 60 років. Перехворів на туберкульоз. Херсон, серпень 2011 року. Народився в Білорусі. Закінчив аспірантуру філософського факультету в Москві. За розподілом потрапив до Херсона. Писав дисертацію на тему «Суперечності соціалізму», збираючись після захисту повернутися до Москви і продовжити наукову діяльність. Після розпаду СРСР його наукові дослідження стали нікому не потрібні. Через хворобу судин йому ампутували ліву ногу. Живе в кімнаті гуртожитку, де немає водогону і санвузла. Мусить щодня тягати відра з водою на другий поверх. Як захворів на туберкульоз, не знає.
13
Віктор, 36 років. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз і СНІД. Херсонський протитуберкульозний диспансер, липень 2011 року. Працював на фабриці пластикових виробів. Захворів на пневмонію. Про те, що хворий на туберкульоз, дізнався рік тому. За цей час схуднув на 15 кілограмів. Після семи місяців лікування був виписаний, але повторно потрапив на лікування. Помер 7 вересня 2011 року. Залишилися дружина і 14-річний син.
14
Олексій. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз. Дзержинський протитуберкульозний диспансер, січень 2011 року. Працював на шахті водієм бульдозера. Лікується від туберкульозу вдруге. Дружина померла, коли він удруге потрапив до диспансеру. Дочка привела у квартиру батька колишнього в’язня і щомісяця вимагає всю пенсію, ніби для онука.
15
Наталя, 37 років. Діагноз: мультирезистентний туберкульоз і ВІЛ. Туберкульозне відділення Херсонського слідчого ізолятора, серпень 2011 року. «Я мала дуже велику і добру родину. Я була татовою донькою. У 42 роки тато пішов купатися і не вийшов, помер». Щоб прогодувати родину і дати освіту молодшій сестрі, відмовилася від освіти у філармонії і почала продавати наркотики. Із часом почала вживати сама, так захворіла на СНІД, а пізніше й на туберкульоз. Наталя померла 16 серпня 2011 року.
