Хворі на туберкульоз: нас не лікують

Київ – Міністерство охорони здоров’я стверджує, що держава за допомогою коштів Глобального фонду забезпечує стовідсоткове безкоштовне лікування туберкульозу. Попри це, до Радіо Свобода звертаються люди, які скаржаться, що їм не дають ліків, а за призначення лікування вимагають хабарі. До того ж, через неможливі умови перебування у тубдиспансерах, люди з відкритою формою туберкульозу йдуть додому.

Туберкульоз є соціально небезпечною хворобою, адже передається як грип, але потребує обов’язкового тривалого лікування. Він виліковний, однак, якщо переривати лікування, виникає так звана мультирезистентна форма, тобто стійкість організму до «стандартних» препаратів. Лише минулого року вперше таку форму діагностували у 6 тисяч людей, повідомляють у Державній службі з соціальних захворювань. Лікування одного хворого-мультирезистента обходиться державі майже у 35 тисяч гривень і триває протягом двох років.

Головною причиною поширення цієї форми сухот, за словами голови Держслужби з соціальних захворювань Тетяни Александріної, є недбале ставлення до лікування самого хворого.

У МОЗ наголошують, що усі українські тубдиспансери повністю забезпечені необхідними ліками.

Натомість хворі, які звернулися до Радіо Свобода, повідомляють про неналежні умови у тубдиспансерах та відсутність ліків.

Мене не лікували три місяці – Железняк

Віталій Железняк із Луганщини у свої неповні сорок має мультирезистентний, тобто стійкий до ліків, туберкульоз, і виглядає змученим бранцем концтабору. До Радіо Свобода він звернувся у розпачі. Каже, що у Лисичанському протитуберкульозному диспансері його не лікують, а неякісно встановлений хірургом дренаж відмовляються перевстановити.

«Лікарня така, що тут не лікують. Ніяких таблеток вони не отримують. Приїхав хірург, поставив мені дренаж, але за цим дренажем ніхто не дивиться. Мені почало розривати спину навколо цієї трубки. Та лікарі не хочуть в це вникати та лікувати. Лежав тут один хлопець, не витримав і відкрив собі вени – в цій лікарні все буває», – пояснює Віталій Железняк.


Натомість Департамент охорони здоров’я Луганської облдержадміністрації у відповіді на запит Радіо Свобода стверджує, що ліками проти туберкульозу область забезпечена «у повному обсязі», а, хворий Железняк винний сам, бо «неодноразово переривав лікування».

«Прогноз для одужання несприятливий. Хірургічним методам лікування не підлягає, але по наполегливій вимозі хворого рішенням ЦЛКК ХРТБ від 29.05.2013 року знову призначена хіміотерапія препаратами другого ряду», – зазначено у відповіді на інформаційний запит.

Лікувати Віталія Железняка почали тільки 3 червня і вже у другому тубдиспансері, куди його перевели наприкінці травня. Дренаж йому теж поміняли. На думку Віталія, це сталося лише завдяки втручанню кореспондентів Радіо Свобода.

Хворі скаржаться на погані умови у Лисичанському тубдиспансері

Менеджер громадського проекту захисту прав хворих на СНІД та туберкульоз Pereboi.net.ua Богдан Кіфоренко цікавився станом здоров’я пацієнта Железняка та причиною відсутності лікування у головного лікаря Лисичанського протитуберкульозного диспансеру Наталії Приходи.

«У нас тут усі вмирають, і я помру», – сказала мені лікар диспансеру. Я був вражений такою байдужістю», – розповів Кіфоренко.

Один із колишніх пацієнтів цього ж диспансеру Сергій Маляренко розповів Радіо Свобода, як йому там дали мокрий матрац, щойно вимазаний кров’ю та екскрементами померлого хворого. Заявляє чоловік і про відсутність відповідного лікування. За його словами, попри те, що йому приписали препарати другого ряду (їх призначають хворим, у яких виникла стійкість до «стандартних» протитуберкульозних препаратів), і йому, і усім хворим, незважаючи на діагноз, давали препаратами першого ряду. І лише ті, у кого були гроші, купували медикаменти за власний кошт, запевняє чоловік.

«Ми – чорна маса, ось нас лежить там чоловік 200, і всі поголовно лікуються одними й тими ж лікарствами першого ряду. Більше ліків ніяких не дають, ні хронічно хворим туберкульозникам, ні мультирезистентам. Чому? А тому, що грошей немає, я впевнений у цьому», – каже хворий.
​Сергій Маляренко Сергій Маляренко разом з ініціативною групою пацієнтів Лисичанського тубдиспансеру звертались у Головне управління охорони здоров’я Луганської облдержадміністрації та прокуратуру Луганської області зі скаргою, щодо умов перебування у диспансері та підходів до лікування. Скаргу перевірили – порушень не виявили. Єдине, що змінилося, каже Сергій, після хворих почали обробляти матраци.

Крім того, у Департаменті охорони здоров’я Луганської області запевняють, що жодна людина, під час перебування у диспансері, не покінчувала життя самогубством, хоча засоби масової інформації писали про такі випадки.

Анатолій: якби було чим лікуватися, я б не поїхав звідти так швидко

Із відкритою формою туберкульозу перебуває удома Анатолій К. За його словами, він пішов із Єнакієвського тубдиспансеру через неможливі умови перебування та відсутність лікування.

«Зимою доводилось спати одягнутим. Батареї, звісно, гріють, але з вікон свистить так… Я побув там тиждень, зустрівся з лікарем, а вона каже, що їх не забезпечують медикаментами. Тоді я сказав, що поїду додому, а коли препарати появляться, приїду заново лікуватися. Натомість, лікар мені відповіла, що випише мене. Я розвернувся і поїхав додому. Вдома немає лікування, але зате харчуюсь повноцінно», – пояснив Радіо Свобода.
Натомість у Державній службі з соціальних захворювань повідомили, що Анатолій «виписаний за категоричну відмову від лікування».

«Наразі проводиться робота щодо притягнення хворого до примусового стаціонарного обстеження та ізоляції, оскільки хворий є небезпечним для оточуючих. Відповідні матеріали готуються для подачі їх до суду», – пояснюють у держслужбі.

Залишається незрозумілим, навіщо Анатолій К. звернувся до Радіо Свобода, щоб поскаржитися на себе?!

Тетяна: ліки «спливають» в інтернеті за «божевільними» цінами

Звернулася до Радіо Свобода й хвора Тетяна К. Вона повідомила, що до квітня лікувалася в Одеській обласній протитуберкульозній клінічній лікарні. Там теж періодично не було протитуберкульозних медикаментів, і жінка за власний кошт купувала препарати «Амікацин», «ПАСК» та «Стрептоміцин» через інтернет.

«Не лише медичні препарати доводилося купувати, а й приносити свій спирт та вату, бо медсестра без цього не хотіла робити укол… Київ виділив гроші, на Белінського (йдеться про Одеський обласний протитуберкульозний диспансер – ред.) прийшли ці ліки, а з Белінського на Ядова (йдеться про Одеську обласну протитуберкульозну клінічну лікарню – ред.) вони не можуть прийти. Так де ж вони по дорозі губляться? А потім «спливають» в інтернеті за «божевільними» цінами. Я знаю людей, які продавали квартири, лише щоб купити ці препарати», – наголошує Тетяна.
Натомість у Державній службі з соціальних захворювань наголошують, що пацієнтка К. купувала ліки за власним бажанням.

«У зв’язку із затримкою поставок протитуберкульозних лікарських засобів, в області був відсутній лікарський засіб ПАСК у період із 17 жовтня по 11 грудня 2012 року, який хвора у цей час купувала за власний кошт. Хвора також наполягла на заміні одного з препаратів стандартної схеми. За її згодою замінник цього препарату вона купувала сама», – заявляють у держслужбі.

Такі випадки непоодинокі, підтверджують активісти громадської організації Pereboi.net.ua. І це попри те, що у МОЗ ще на початку року наголосили: перебою з протитуберкульозними препаратами не буде.

З огляду на відповідь Державної служби з соціальних захворювань щодо хворих на туберкульоз Віталія Железняка, Анатолія К. та Тетяни К., хворі самі винуваті у тому, що не лікуються.

Ліки не доходять до хворих на туберкульоз з вини місцевих органів влади – Ханюков

Усі регіони України на 100% забезпечені протитуберкульозними препаратами. Якщо препарати не доходять до хворих, то відповідальність лежить на «територіальних управліннях та лікувальних закладах», – сказав 1-й заступник голови Державної служби України з питань протидії соціально небезпечним захворюванням МОЗ Євген Ханюков.


Глобальний фонд з протидії СНІДу, туберкульозу та малярії виділив Україні у 2011 році 29 мільйонів доларів, а цього року з липня має надійти транш у 65 мільйонів.