Лондон – Британські аналітики застерігають, що російській державі знову загрожує нестабільність, спричинена політикою Кремля. Один з дослідників – Бен Джуда, який тривалий час був кореспондентом у Росії, а зараз працює у лондонській установі European Council on Foreign Relations, готує до публікації книгу, в якій називає Росію «вразливою імперією» і простежує, як росіяни спочатку полюбили, а тепер розлюбили президента Путіна.
Бен Джуда не заперечує, що в перші роки президентства Путін домігся певних успіхів. Автор нагадує, що після занепаду і беззаконня наприкінці вісімдесятих і початку дев’яностих Росія перетворилася на енергетичну супердержаву. Але, на думку британського аналітика, Путін, ставши успішним політиком, не зміг розбудувати з Росії сучасну державу.
Під час виступу у лондонському Legatum Institute Бен Джуда доводив, що новий російський середній клас це бачить щораз чіткіше.
«За останні кілька років псевдопрезидентства Дмитра Медведєва середній клас, який постав унаслідок споживацької економіки, тепер щораз більше стурбований майбутнім. Люди побоюються, що у майбутньому їх очікує не зростання добробуту, а стагнація. А в російському словнику стагнація – це завжди передумова розвалу, бо нагадує про брежнєвську еру», – каже Бен Джуда і пояснює, що путінська модель дає збої тому, що під час побудови так званої «вертикалі влади» з Путіним на верхівці були знищені або так ніколи і не створені інституції, потрібні для ефективного функціонування держави.
Навіть ті росіяни, які досягли успіху, часто емігрують за кордон. Путінській системі щораз важче приховувати проблеми країни, такі, як корупція, злочинність та занепад окраїн Росії.
Зараз завдяки інтернету росіяни мають набагато більше інформації, яку Кремль намагається не поширювати. Це було легко в дев’яностих роках, бо головним джерелом новин був телевізор, каже Бен Джуда, але усе змінив інтернет.
«За останні 10 років новини путінського телебачення, якщо вам набридло дивитися на напівроздягненого Путіна, стали такими нудними, що кількість росіян, які дивляться новини по телевізору, знизилася на 40%. Водночас у Росії відбувся вибух технологій. І тепер ми маємо парадокс, в якому державне телебачення контрольоване, але Росія має одні з найактивніших соціальних мереж у світі», – пояснює Бен Джуда, вказуючи, що це допомогло російській опозиції, якій не дозволили створити потужних партій, все ж таки поширювати свої ідеї.
Старі ідеї і корупція
Британський аналітик вважає, що гасла президента Путіна, які спрацьовували на початку дев’яностих років, зараз видаються застарілими. Молоде покоління росіян не бачить у путінській ідеології нічого для себе.
«Це має значення у Москві, бо Москва – це не старе місто. Завдяки внутрішній міграції з регіонів у Москву російська столиця досить молода. Майже третина москвичів – віком до 35 років. Це означає, що Москва схожа на близькосхідне місто, і там можуть спалахувати раптові протести, організовані через інтернет», – вважає аналітик.
Опозиційні протести у грудні минулого року налякали Путіна та його оточення, але путінська модель виявилася наразі неспроможною запропонувати вихід з ситуації. Натомість, на думку британського фахівця, Кремль намагається закидати проблему грошима.
«Путін витрачає гроші, як нафтовий шейх. Так само, як країни Перської затоки, які грошима хочуть проторувати собі вихід з арабської весни. Для того, щоб російський бюджет був збалансованим у 2007 році, досить було, щоб ціна нафти становила 30–40 доларів за барель. Зараз це може бути лише при ціні 110–117 доларів за барель нафти», – аргументує свою позицію Бен Джуда і нагадує, що при цьому багато російських грошей марнується і корупція виявилася нездоланою проблемою в Росії, бо «путінський режим – це не уряд, а структура контролю над ресурсами».
Путін, на думку аналітика, не може ефективно боротися з корупцією, бо це зачіпає інтереси тих людей, на яких тримається його владна вертикаль.
«Якщо Путін справді хоче боротися з корупцією, якщо він справді хоче змінити еліту, то він насправді руйнує базу своїх прихильників. Чи він це може робити? Напевне, ні. Справжньою корупційною пасткою для Путіна став Північний Кавказ. Путін може пишатися стабілізацією Чечні як своїм найбільшим досягненням і витрачати величезні субсидії на те, щоб вгамовувати Чечню. Проте Путін не помітив, що росіяни вже так не переймаються значенням територіальної цілісності», – каже британський дослідник.
Путінська модель, на його думку, вже себе виснажила, і якщо в Росії не відбуватимуться реформи, які б перетворили країну на сучасну ефективну державу з дієвими інституціями, то стагнація може перерости в нестабільність і загрожувати самому існуванню Росії у її теперішньому вигляді.
Бен Джуда не заперечує, що в перші роки президентства Путін домігся певних успіхів. Автор нагадує, що після занепаду і беззаконня наприкінці вісімдесятих і початку дев’яностих Росія перетворилася на енергетичну супердержаву. Але, на думку британського аналітика, Путін, ставши успішним політиком, не зміг розбудувати з Росії сучасну державу.
Під час виступу у лондонському Legatum Institute Бен Джуда доводив, що новий російський середній клас це бачить щораз чіткіше.
«За останні кілька років псевдопрезидентства Дмитра Медведєва середній клас, який постав унаслідок споживацької економіки, тепер щораз більше стурбований майбутнім. Люди побоюються, що у майбутньому їх очікує не зростання добробуту, а стагнація. А в російському словнику стагнація – це завжди передумова розвалу, бо нагадує про брежнєвську еру», – каже Бен Джуда і пояснює, що путінська модель дає збої тому, що під час побудови так званої «вертикалі влади» з Путіним на верхівці були знищені або так ніколи і не створені інституції, потрібні для ефективного функціонування держави.
Навіть ті росіяни, які досягли успіху, часто емігрують за кордон. Путінській системі щораз важче приховувати проблеми країни, такі, як корупція, злочинність та занепад окраїн Росії.
Зараз завдяки інтернету росіяни мають набагато більше інформації, яку Кремль намагається не поширювати. Це було легко в дев’яностих роках, бо головним джерелом новин був телевізор, каже Бен Джуда, але усе змінив інтернет.
«За останні 10 років новини путінського телебачення, якщо вам набридло дивитися на напівроздягненого Путіна, стали такими нудними, що кількість росіян, які дивляться новини по телевізору, знизилася на 40%. Водночас у Росії відбувся вибух технологій. І тепер ми маємо парадокс, в якому державне телебачення контрольоване, але Росія має одні з найактивніших соціальних мереж у світі», – пояснює Бен Джуда, вказуючи, що це допомогло російській опозиції, якій не дозволили створити потужних партій, все ж таки поширювати свої ідеї.
Старі ідеї і корупція
Британський аналітик вважає, що гасла президента Путіна, які спрацьовували на початку дев’яностих років, зараз видаються застарілими. Молоде покоління росіян не бачить у путінській ідеології нічого для себе.
«Це має значення у Москві, бо Москва – це не старе місто. Завдяки внутрішній міграції з регіонів у Москву російська столиця досить молода. Майже третина москвичів – віком до 35 років. Це означає, що Москва схожа на близькосхідне місто, і там можуть спалахувати раптові протести, організовані через інтернет», – вважає аналітик.
Опозиційні протести у грудні минулого року налякали Путіна та його оточення, але путінська модель виявилася наразі неспроможною запропонувати вихід з ситуації. Натомість, на думку британського фахівця, Кремль намагається закидати проблему грошима.
«Путін витрачає гроші, як нафтовий шейх. Так само, як країни Перської затоки, які грошима хочуть проторувати собі вихід з арабської весни. Для того, щоб російський бюджет був збалансованим у 2007 році, досить було, щоб ціна нафти становила 30–40 доларів за барель. Зараз це може бути лише при ціні 110–117 доларів за барель нафти», – аргументує свою позицію Бен Джуда і нагадує, що при цьому багато російських грошей марнується і корупція виявилася нездоланою проблемою в Росії, бо «путінський режим – це не уряд, а структура контролю над ресурсами».
Путін, на думку аналітика, не може ефективно боротися з корупцією, бо це зачіпає інтереси тих людей, на яких тримається його владна вертикаль.
«Якщо Путін справді хоче боротися з корупцією, якщо він справді хоче змінити еліту, то він насправді руйнує базу своїх прихильників. Чи він це може робити? Напевне, ні. Справжньою корупційною пасткою для Путіна став Північний Кавказ. Путін може пишатися стабілізацією Чечні як своїм найбільшим досягненням і витрачати величезні субсидії на те, щоб вгамовувати Чечню. Проте Путін не помітив, що росіяни вже так не переймаються значенням територіальної цілісності», – каже британський дослідник.
Путінська модель, на його думку, вже себе виснажила, і якщо в Росії не відбуватимуться реформи, які б перетворили країну на сучасну ефективну державу з дієвими інституціями, то стагнація може перерости в нестабільність і загрожувати самому існуванню Росії у її теперішньому вигляді.
