Ставлячи завдання перед Україною якомога швидше провести реформу правосуддя, Європейський Союз прагне побачити політичну волю, чіткі наміри й рішучі дії української влади, якщо країна прагне далі рухатися шляхом євроінтеграції. На цьому в інтерв’ю Радіо Свобода наголосила виконавчий директор організації Amnesty International в Україні Тетяна Мазур.
– Пані Мазур, згідно з результатами соціологічних досліджень, значна частина українського суспільства бачить судову систему в Україні корумпованою, залежною від великих грошей, від політики, від владних верхів. Чому за більше ніж 20 років Незалежності ситуація в цій ділянці не покращилась?
– По-перше, напевно, це буде стосуватися не лише судової системи, а й дуже багатьох сфер нашого життя – така-от характеристика, яку дають наші громадяни, і однозначно ми не можемо зараз говорити, що в Україні є незалежні суди. Наша організація звертала на це увагу і говорила про те, що ми спостерігаємо дуже часто, що суди є залежними, є залежними насамперед від органів прокуратури, оскільки, наприклад, прокурори наділені повноваженнями відкликати суддів – тоді, коли, наприклад, суддя не хоче дослухатися до порад прокурора та (або) підтримувати ті питання, які ініціює прокурор.
І по-друге, звичайно, це сама процедура призначення суддів. Коли вони призначаються спочатку на 5 років, а лише згодом їх призначають довічно. От коли судді перебуваютьна такому випробувальному терміні (перші 5 років), то, звичайно, в такий момент вони не є впевненими, що вони отримають посаду довічно і, звичайно, вони є більш вразливими, більш залежними, і вони не мають слухати гучних справ.
Що я хотіла ще додати – це проблема безкарності. На превеликий жаль, ми зараз спостерігаємо, що це елемент цієї системи, це така своєрідна культура, і наша організація говорить, насамперед, про, наприклад, безкарність працівників правоохоронних органів. Ми вже видавали два дослідження на цю тему і на тему зловживань з боку працівників міліції, і ці зловживання варіюються від якихось дрібних порушень, закінчуючи тортурами, закінчуючи смертями у відділках міліції. На жаль, ми бачимо, що дуже маленьку кількість винних у цих порушеннях притягають до відповідальності.
– У Європейському Союзі українське правосуддя вважають вибірковим і на саміті 25 лютого у Брюсселі поставили вимогу перед Україною реформувати його – правосуддя – до травня. Лишається 2 місяці. Пані Мазур, на Вашу думку: європейські політики не розуміють ситуації, яка є в Україні з українським правосуддям, чи це лише політична гра?
– Я думаю, що вони дуже добре розуміють європейський контекст. Я думаю, що, можливо, вони не хочуть бачити закінченої реформи за два місяці, оскільки всі ми розуміємо, що за 2 місяці можна зробити абияк. Якісної реформи за 2 місяці ніхто не може очікувати.
Я думаю, що європейська сторона прагне побачити так звану політичну волю. Вона не має почути лише якісь голослівні заяви, а вона хоче побачити дуже рішуче налаштування української влади, рішучі дії, можливо, план дії – яким чином реформувати. І це бачення, звичайно, хотілося б, щоб збігалося з європейським, відповідало усім європейським стандартам, в тому числі і в галузі захисту прав людини. Знову ж таки, я підкреслюю, це – політична воля, дуже чіткий намір, це те, що Україна має продемонструвати якнайшвидше, якщо ми прагнемо, звичайно, рухатися до Європи.
– Пропонуючи реформувати правосуддя в Україні, Європа ставить завдання перед Україною, а чи дає вона якісь конкретні пропозиції, якісь поради, що і як слід робити в цьому напрямку?
– Європейський Союз фінансує дуже велику кількість ініціатив і готовий, в першу чергу, фінансово підтримувати як уряд, так і громадські організації, які готові співпрацювати з урядом в напрямку і до судової реформи, і до реформи кримінальної юстиції, і, однозначно, надавати велику допомогу такого більш практичного характеру. На даний момент Україна отримує (допомогу) від Ради Європи, насамперед йдеться про реформи кримінальної юстиції.
Amnesty International на даний момент готова співпрацювати з українським урядом у питаннях формування кримінальної юстиції, правоохоронних органів для того, щоб зменшити кількість порушень прав людини, які зараз відбуваються зі сторони працівників міліції, зі сторони працівників правоохоронних органів. Це є рекомендації, це і експертна якась допомога. Ми можемо допомогти в розробці відповідного законодавства, ми готові допомагати українському урядові, але для цього має бути бажання. Для цього має бути запит зі сторони уряду.
– Нещодавно в Україні було запроваджено новий Кримінальний процесуальний кодекс. На Вашу думку, цей Кодекс може вважатися прогресивним з огляду на сучасне кримінальне право у Європі? І чи може саме це запровадження щось додати до реформування судової гілки влади?
– Документ прогресивний. Він приймався в тісних консультаціях з експертами Ради Європи. Неможливо сказати, що він є ідеальним, оскільки потрібно дуже ретельно спостерігати за імплементацією цього Кодексу, тобто як його застосовують, і виявляти якісь проблемні моменти. Тобто здійснювати постійно цей моніторинг, брати результати моніторингу до уваги як документ – це лише перший крок на шляху до комплексної реформи кримінальної юстиції.
Чому лише перший? Оскільки це лише нормативний акт, який регулює певні відносини, а далі, для того, щоб його застосовувати правильно, нам необхідно реформувати дуже багато різних органів, які беруть участь у системі кримінальної юстиції.
Тут ідеться про органи прокуратури, тут ідеться про правоохоронні органи. Тут, не в останню чергу, звичайно, йдеться і про суди, які приймають остаточно кінцеве рішення в будь-якій кримінальній справі.
Ми, коли говоримо про Кримінальний процесуальний кодекс, для нас, напевно один з основних позитивних моментів – це норма про Державне бюро розслідувань. Такої інституції на даний момент не існує в Україні, тобто це орган буде ще створений і, відповідно, до перехідних положень Кримінального процесуального кодексу в України є 5 років на створення такого органу.
КПК – це лише перший крок. Тому, знову ж таки, європейська сторона, Європейський Союз очікують від уряду України подальших кроків у межах цього реформування.
Оскільки ми говоримо в розрізі стосунків Україна-ЄС, одним з елементів цих стосунків є лібералізація візового режиму.
Важливо підкреслити те, що, на жаль, протягом останнього року ми спостерігаємо моменти, які абсолютно не сприятимуть європейській інтеграції, зокрема, це ухвалення або ініціація гомофобних законів. Однозначно європейською стороною такі закони не будуть сприйматися, оскільки Європейський Союз – це та спільнота, яка поважає різноманітність і права абсолютно кожної людини.
Тому нашому урядові, крім того, щоб думати, як реформувати якісь вже існуючі моменти, їм, все ж таки, потрібно також утриматися від тих дій, або від ухвалення тих законопроектів чи законів, які будуть ще більше ускладнювати ситуацію з правами людини і будуть дискримінувати ті чи інші меншини.
– Пані Мазур, згідно з результатами соціологічних досліджень, значна частина українського суспільства бачить судову систему в Україні корумпованою, залежною від великих грошей, від політики, від владних верхів. Чому за більше ніж 20 років Незалежності ситуація в цій ділянці не покращилась?
– По-перше, напевно, це буде стосуватися не лише судової системи, а й дуже багатьох сфер нашого життя – така-от характеристика, яку дають наші громадяни, і однозначно ми не можемо зараз говорити, що в Україні є незалежні суди. Наша організація звертала на це увагу і говорила про те, що ми спостерігаємо дуже часто, що суди є залежними, є залежними насамперед від органів прокуратури, оскільки, наприклад, прокурори наділені повноваженнями відкликати суддів – тоді, коли, наприклад, суддя не хоче дослухатися до порад прокурора та (або) підтримувати ті питання, які ініціює прокурор.
І по-друге, звичайно, це сама процедура призначення суддів. Коли вони призначаються спочатку на 5 років, а лише згодом їх призначають довічно. От коли судді перебуваютьна такому випробувальному терміні (перші 5 років), то, звичайно, в такий момент вони не є впевненими, що вони отримають посаду довічно і, звичайно, вони є більш вразливими, більш залежними, і вони не мають слухати гучних справ.
Що я хотіла ще додати – це проблема безкарності. На превеликий жаль, ми зараз спостерігаємо, що це елемент цієї системи, це така своєрідна культура, і наша організація говорить, насамперед, про, наприклад, безкарність працівників правоохоронних органів. Ми вже видавали два дослідження на цю тему і на тему зловживань з боку працівників міліції, і ці зловживання варіюються від якихось дрібних порушень, закінчуючи тортурами, закінчуючи смертями у відділках міліції. На жаль, ми бачимо, що дуже маленьку кількість винних у цих порушеннях притягають до відповідальності.
– У Європейському Союзі українське правосуддя вважають вибірковим і на саміті 25 лютого у Брюсселі поставили вимогу перед Україною реформувати його – правосуддя – до травня. Лишається 2 місяці. Пані Мазур, на Вашу думку: європейські політики не розуміють ситуації, яка є в Україні з українським правосуддям, чи це лише політична гра?
– Я думаю, що вони дуже добре розуміють європейський контекст. Я думаю, що, можливо, вони не хочуть бачити закінченої реформи за два місяці, оскільки всі ми розуміємо, що за 2 місяці можна зробити абияк. Якісної реформи за 2 місяці ніхто не може очікувати.
Якісної реформи за 2 місяці ніхто не може очікувати. Європейська сторона прагне побачити так звану політичну волю
Я думаю, що європейська сторона прагне побачити так звану політичну волю. Вона не має почути лише якісь голослівні заяви, а вона хоче побачити дуже рішуче налаштування української влади, рішучі дії, можливо, план дії – яким чином реформувати. І це бачення, звичайно, хотілося б, щоб збігалося з європейським, відповідало усім європейським стандартам, в тому числі і в галузі захисту прав людини. Знову ж таки, я підкреслюю, це – політична воля, дуже чіткий намір, це те, що Україна має продемонструвати якнайшвидше, якщо ми прагнемо, звичайно, рухатися до Європи.
– Пропонуючи реформувати правосуддя в Україні, Європа ставить завдання перед Україною, а чи дає вона якісь конкретні пропозиції, якісь поради, що і як слід робити в цьому напрямку?
– Європейський Союз фінансує дуже велику кількість ініціатив і готовий, в першу чергу, фінансово підтримувати як уряд, так і громадські організації, які готові співпрацювати з урядом в напрямку і до судової реформи, і до реформи кримінальної юстиції, і, однозначно, надавати велику допомогу такого більш практичного характеру. На даний момент Україна отримує (допомогу) від Ради Європи, насамперед йдеться про реформи кримінальної юстиції.
Ми готові допомагати українському урядові, але для цього має бути запит зі сторони уряду
Amnesty International на даний момент готова співпрацювати з українським урядом у питаннях формування кримінальної юстиції, правоохоронних органів для того, щоб зменшити кількість порушень прав людини, які зараз відбуваються зі сторони працівників міліції, зі сторони працівників правоохоронних органів. Це є рекомендації, це і експертна якась допомога. Ми можемо допомогти в розробці відповідного законодавства, ми готові допомагати українському урядові, але для цього має бути бажання. Для цього має бути запит зі сторони уряду.
– Нещодавно в Україні було запроваджено новий Кримінальний процесуальний кодекс. На Вашу думку, цей Кодекс може вважатися прогресивним з огляду на сучасне кримінальне право у Європі? І чи може саме це запровадження щось додати до реформування судової гілки влади?
– Документ прогресивний. Він приймався в тісних консультаціях з експертами Ради Європи. Неможливо сказати, що він є ідеальним, оскільки потрібно дуже ретельно спостерігати за імплементацією цього Кодексу, тобто як його застосовують, і виявляти якісь проблемні моменти. Тобто здійснювати постійно цей моніторинг, брати результати моніторингу до уваги як документ – це лише перший крок на шляху до комплексної реформи кримінальної юстиції.
Чому лише перший? Оскільки це лише нормативний акт, який регулює певні відносини, а далі, для того, щоб його застосовувати правильно, нам необхідно реформувати дуже багато різних органів, які беруть участь у системі кримінальної юстиції.
Тут ідеться про органи прокуратури, тут ідеться про правоохоронні органи. Тут, не в останню чергу, звичайно, йдеться і про суди, які приймають остаточно кінцеве рішення в будь-якій кримінальній справі.
Ми, коли говоримо про Кримінальний процесуальний кодекс, для нас, напевно один з основних позитивних моментів – це норма про Державне бюро розслідувань. Такої інституції на даний момент не існує в Україні, тобто це орган буде ще створений і, відповідно, до перехідних положень Кримінального процесуального кодексу в України є 5 років на створення такого органу.
КПК – це лише перший крок. Тому, знову ж таки, європейська сторона, Європейський Союз очікують від уряду України подальших кроків у межах цього реформування.
Оскільки ми говоримо в розрізі стосунків Україна-ЄС, одним з елементів цих стосунків є лібералізація візового режиму.
Ми спостерігаємо моменти, які абсолютно не сприятимуть європейській інтеграції, зокрема, це ухвалення або ініціація гомофобних законів
Важливо підкреслити те, що, на жаль, протягом останнього року ми спостерігаємо моменти, які абсолютно не сприятимуть європейській інтеграції, зокрема, це ухвалення або ініціація гомофобних законів. Однозначно європейською стороною такі закони не будуть сприйматися, оскільки Європейський Союз – це та спільнота, яка поважає різноманітність і права абсолютно кожної людини.
Тому нашому урядові, крім того, щоб думати, як реформувати якісь вже існуючі моменти, їм, все ж таки, потрібно також утриматися від тих дій, або від ухвалення тих законопроектів чи законів, які будуть ще більше ускладнювати ситуацію з правами людини і будуть дискримінувати ті чи інші меншини.
