Сімферополь – У вівторок 19 лютого виповнюється 59-а річниця від виходу указу Президії Верховної Ради СРСР про входження Криму до складу України. Нині центральна влада, за традицією, цю дату не помічає, а республіканська – ігнорує. Тим не менш, як відзначає місцева преса, лише маргінальні кримські політики зараз наважуються поставити під сумнів правові наслідки цієї події, хоча ще 15–20 років тому такі настрої домінували на політичному «олімпі» автономії.
Ніяких офіційних святкових заходів з нагоди річниці входження Криму до складу України і завершення формування сучасної території нинішньої Української держави в автономії у ці дні не буде. В усякому випадку, у Раді міністрів, Верховній Раді АРК, Представництві Президента України у Криму і Сімферопольській міськраді про них нічого не відомо. Кримський політолог Олександр Форманчук припускає, що таку пасивність влади можна пояснити «некруглою» датою, мовляв, на 60-річчя увагу зверне і Київ, і Сімферополь.
Олександр Форманчук каже, що помпезні святкування цієї дати Криму не лише не були потрібні, але й, можливо, шкідливі, і звертає увагу на те, що тепер жоден з кримських хоч трохи впливових політиків не ставить під сумнів українську юрисдикцію Криму, а відверто антиукраїнські прояви у кримському суспільстві – дуже рідкісні. За його словами, час згладив гостроту сприйняття цієї події і для більшості кримчан тепер це просто історична дата.
Голова Конгресу російських громад Криму, депутат місцевого парламенту від партії «Руська Єдність» Сергій Шувайников у своїй оцінці рішення колишнього радянського керівництва передати Кримську область до складу УРСР досить різкий: «Це одна з ганебних сторінок радянської історії. Ми ще її називаємо чорною датою, днем депортації російського Криму. Ця подія була проведена з грубим порушенням тодішнього чинного законодавства СРСР. Але тоді все вирішувалося Компартією та її вождями. Як це захотілося Микиті Хрущову, який був вихідцем з України. Фактично, не запитавши думки людей, населення, як це зазвичай робилося в радянські часи, факт відбувся».
Водночас, депутат визнає: «Після того, як розвалився Радянський Союз, ця передача була підкріплена і закріплена юридично Великим Договором між Росією та Україною». «Тож, маємо що маємо, тепер Крим – частина України, хоч і залишається «руською землею», – сказав Сергій Шувайников.
Причини передачі були економічними – вчений
Голова Кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач заперечує депутату: Хрущов народився у Росії, неподалік Курська, а Крим передали Україні за всіма тодішніми радянськими правилами і законами.
«Багато містифікацій ходить про те, що все це сам Хрущов, бо він іноді надягав вишиванку, кажуть, що він був ледь не українським націоналістом… Все це міфи – я вивчав це питання, досліджував документи в архівах. І я, і інші дослідники приходимо до висновку, тут навіть сперечатися немає про що: ця передача диктувалася економічними проблемами. Після виселення кримських татар у 1944 році економіка Криму перебувала просто у жахливому стані. Вона за 10 повоєнних років не лише не відновилася, а ще більше занепала», – зазначив Петро Вольвач.
За словами вченого, Крим, який ми знаємо зараз, був відбудований у 50–60-і роки переважно українськими селянами-переселенцями.
Ніяких офіційних святкових заходів з нагоди річниці входження Криму до складу України і завершення формування сучасної території нинішньої Української держави в автономії у ці дні не буде. В усякому випадку, у Раді міністрів, Верховній Раді АРК, Представництві Президента України у Криму і Сімферопольській міськраді про них нічого не відомо. Кримський політолог Олександр Форманчук припускає, що таку пасивність влади можна пояснити «некруглою» датою, мовляв, на 60-річчя увагу зверне і Київ, і Сімферополь.
Олександр Форманчук каже, що помпезні святкування цієї дати Криму не лише не були потрібні, але й, можливо, шкідливі, і звертає увагу на те, що тепер жоден з кримських хоч трохи впливових політиків не ставить під сумнів українську юрисдикцію Криму, а відверто антиукраїнські прояви у кримському суспільстві – дуже рідкісні. За його словами, час згладив гостроту сприйняття цієї події і для більшості кримчан тепер це просто історична дата.
Голова Конгресу російських громад Криму, депутат місцевого парламенту від партії «Руська Єдність» Сергій Шувайников у своїй оцінці рішення колишнього радянського керівництва передати Кримську область до складу УРСР досить різкий: «Це одна з ганебних сторінок радянської історії. Ми ще її називаємо чорною датою, днем депортації російського Криму. Ця подія була проведена з грубим порушенням тодішнього чинного законодавства СРСР. Але тоді все вирішувалося Компартією та її вождями. Як це захотілося Микиті Хрущову, який був вихідцем з України. Фактично, не запитавши думки людей, населення, як це зазвичай робилося в радянські часи, факт відбувся».
Водночас, депутат визнає: «Після того, як розвалився Радянський Союз, ця передача була підкріплена і закріплена юридично Великим Договором між Росією та Україною». «Тож, маємо що маємо, тепер Крим – частина України, хоч і залишається «руською землею», – сказав Сергій Шувайников.
Причини передачі були економічними – вчений
Голова Кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач заперечує депутату: Хрущов народився у Росії, неподалік Курська, а Крим передали Україні за всіма тодішніми радянськими правилами і законами.
«Багато містифікацій ходить про те, що все це сам Хрущов, бо він іноді надягав вишиванку, кажуть, що він був ледь не українським націоналістом… Все це міфи – я вивчав це питання, досліджував документи в архівах. І я, і інші дослідники приходимо до висновку, тут навіть сперечатися немає про що: ця передача диктувалася економічними проблемами. Після виселення кримських татар у 1944 році економіка Криму перебувала просто у жахливому стані. Вона за 10 повоєнних років не лише не відновилася, а ще більше занепала», – зазначив Петро Вольвач.
За словами вченого, Крим, який ми знаємо зараз, був відбудований у 50–60-і роки переважно українськими селянами-переселенцями.
