Івано-Франківськ – На Прикарпатті День Соборності відзначили громадською ходою, віче, виставкою архівних матеріалів. Саме в тодішньому Станіславі у січні-травні 1919 року працював уряд ЗУНР. Прикарпатці вважають, що у пересічних людей в різних регіонах України багато схожих проблем, а політикам вигідно роз’єднувати українців.
Один час на Прикарпаття приїжджало чимало делегацій зі східних областей, особливо у час Різдвяних свят. Мали змогу бачити місцеві традиції і обряди, жили в родинах, долали стереотипи щодо «східняків» та «западенців». Останнім часом таких обмінів вже менше. Професор кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук, депутат обласної ради Сергій Адамович вважає їх неефективними і називає «поверховими, репрезентаційними акціями».
«Обмежитися тим, що приїде делегація з Донбасу, два музичні колективи – це нічого не вирішує. Це тільки сказали «а», і більше ж букв із алфавіту не згадали. Тому я не вважаю, що то було дуже ефективно. Це були швидше декларації. Цілісної програми, яка б об’єднувала Україну, на жаль, не існує», – вважає Сергій Адамович.
Студентка з Луганська для навчання вибрала Прикарпаття
Майбутній психолог, студентка цього ж університету Анна Жеребецька на Західну Україну приїхала не у складі обмінної делегації чи на екскурсію. Три роки тому вона, уродженка Луганська, свідомо вирішила здобувати освіту саме тут. Два роки вчилася в коледжі у Львові, тепер – в Івано-Франківську.
«Чому я вирішила поїхати на Західну Україну? Насправді тоді, в 16 років, для мене це була така форма втечі. Навчаючись в 11-му класі, я спробувала дозволити собі розмовляти українською мовою, а мене не зрозуміли. І я вирішила, що поїду туди, де мені буде комфортно. Зовсім не шкодую, що я поїхала на Західну Україну, оскільки це дуже цікаво, я тепер знаю, як живуть люди на Заході, як живуть на Сході. Я можу порівняти, можу знаходити відмінне і, що найважливіше, можу знаходити спільне. Це цікавий досвід», – розповідає Анна Жеребецька.
Вона також зазначає, що пересічні люди через свою бідність не мають змоги їздити Україною, щоб побачити, як живуть в інших областях. А політикам це не потрібне. Про це пробує розповідати під час різних акцій громадської організації «Відсіч», активісткою якої є вже кілька років. Більшість акцій спрямовані проти мовної та освітньої політики уряду.
Політикам вигідні дезінтеграційні процеси
Професор Сергій Адамович переконаний, що попри 20-річну незалежність України не було послідовної державної політики, спрямованої на консолідацію суспільства, а політикам вигідні дезінтеграційні процеси, бо відволікають людей від соціальних та економічних проблем. За його словами, за останні ж три роки, зокрема, й через політику, яку проводить у гуманітарній сфері міністр освіти Дмитро Табачник, українізаційні напрямки в освіті і процеси консолідації суспільства взагалі згорнуті.
«Національна політика в гуманітарній сфері подекуди не спрямована на стирання протиріччя, а, навпаки, на формування негативного стереотипу галичанина чи якихось акцентувань, що це в нашій історії позитивне, а це негативне. І наша історія, наша культура починає формуватися не очима українців і з інтересів українців, а з того, як на це дивиться Росія, як би вона це хотіла бачити», – зазначає професор.
Такі ж думки Сергій Адамович висловлював у своїй докторській дисертації, яка власне стосувалася проблеми соборності і регіонального розвитку незалежної України. Можливо, через це а, може, і через тему дисертації підтвердження про її захист чекав рівно рік.
Один час на Прикарпаття приїжджало чимало делегацій зі східних областей, особливо у час Різдвяних свят. Мали змогу бачити місцеві традиції і обряди, жили в родинах, долали стереотипи щодо «східняків» та «западенців». Останнім часом таких обмінів вже менше. Професор кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук, депутат обласної ради Сергій Адамович вважає їх неефективними і називає «поверховими, репрезентаційними акціями».
Цілісної програми, яка б об’єднувала Україну, на жаль, не існуєСергій Адамович
«Обмежитися тим, що приїде делегація з Донбасу, два музичні колективи – це нічого не вирішує. Це тільки сказали «а», і більше ж букв із алфавіту не згадали. Тому я не вважаю, що то було дуже ефективно. Це були швидше декларації. Цілісної програми, яка б об’єднувала Україну, на жаль, не існує», – вважає Сергій Адамович.
Студентка з Луганська для навчання вибрала Прикарпаття
Майбутній психолог, студентка цього ж університету Анна Жеребецька на Західну Україну приїхала не у складі обмінної делегації чи на екскурсію. Три роки тому вона, уродженка Луганська, свідомо вирішила здобувати освіту саме тут. Два роки вчилася в коледжі у Львові, тепер – в Івано-Франківську.
В 11-му класі я спробувала дозволити собі розмовляти українською мовою, а мене не зрозумілиАнна Жеребецька
«Чому я вирішила поїхати на Західну Україну? Насправді тоді, в 16 років, для мене це була така форма втечі. Навчаючись в 11-му класі, я спробувала дозволити собі розмовляти українською мовою, а мене не зрозуміли. І я вирішила, що поїду туди, де мені буде комфортно. Зовсім не шкодую, що я поїхала на Західну Україну, оскільки це дуже цікаво, я тепер знаю, як живуть люди на Заході, як живуть на Сході. Я можу порівняти, можу знаходити відмінне і, що найважливіше, можу знаходити спільне. Це цікавий досвід», – розповідає Анна Жеребецька.
Вона також зазначає, що пересічні люди через свою бідність не мають змоги їздити Україною, щоб побачити, як живуть в інших областях. А політикам це не потрібне. Про це пробує розповідати під час різних акцій громадської організації «Відсіч», активісткою якої є вже кілька років. Більшість акцій спрямовані проти мовної та освітньої політики уряду.
Політикам вигідні дезінтеграційні процеси
Професор Сергій Адамович переконаний, що попри 20-річну незалежність України не було послідовної державної політики, спрямованої на консолідацію суспільства, а політикам вигідні дезінтеграційні процеси, бо відволікають людей від соціальних та економічних проблем. За його словами, за останні ж три роки, зокрема, й через політику, яку проводить у гуманітарній сфері міністр освіти Дмитро Табачник, українізаційні напрямки в освіті і процеси консолідації суспільства взагалі згорнуті.
Наша історія, культура починає формуватися не з інтересів українців, а з того, як на це дивиться РосіяСергій Адамович
«Національна політика в гуманітарній сфері подекуди не спрямована на стирання протиріччя, а, навпаки, на формування негативного стереотипу галичанина чи якихось акцентувань, що це в нашій історії позитивне, а це негативне. І наша історія, наша культура починає формуватися не очима українців і з інтересів українців, а з того, як на це дивиться Росія, як би вона це хотіла бачити», – зазначає професор.
Такі ж думки Сергій Адамович висловлював у своїй докторській дисертації, яка власне стосувалася проблеми соборності і регіонального розвитку незалежної України. Можливо, через це а, може, і через тему дисертації підтвердження про її захист чекав рівно рік.
