Про амбітні плани NASA заговорили в одному з каліфорнійських дослідних інститутів: саме з фахівцями цього центру представники космічної адміністрації начебто обговорювали спорудження спеціального апарату, який зможе перетягти на орбіту Місяця астероїд. Саме на цьому астероїді, за чутками, хочуть звести пересувну космічну базу. Наука цього тижня обговорює також небезпеку використання вугілля та невдачу британських експедиторів.
«Хто сказав, що NASA втратила інтерес до Місяця?» – запитує цього тижня New Scientist. Видання нагадує: не так давно у науковій спільноті ходили чутки про намір американської космічної адміністрації звести на орбіті Місяця пересувну базу для астронавтів. Нині ж вчені активно обговорюють продовження цієї історії: нібито для спорудження цієї бази NASA планує перетягти на орбіту супутника Землі астероїд.
Дослідники Інституту космічних досліджень імені Кека, що у Каліфорнії, підтвердили, що у NASA нині обмірковують їхню ідею розробити спеціальний апарат, який зможе захопити невеликий астероїд (мова йде про об’єкт масою не більше ніж 500 тонн) і розмістити його на орбіті Місяця. Проект коштуватиме близько 2,6 мільярда доларів – це дорожче, ніж коштував марсохід Curiosity. Доправити астероїд до місячної орбіти можна буде вже на початку 2020-х років.
Кажуть, NASA може зацікавитися такою місією у рамках дослідження того-таки Марса: база начебто стане перевальним пунктом для тих астронавтів, які прямуватимуть на Червону планету. В самій адміністрації інформацію поки не підтверджують. Водночас, якщо NASA таки візьметься за цей амбіційний проект, це вперше в історії науки вчені керуватимуть космічним об’єктом і змінюватимуть напрямок його руху.
За різними даними, у найближчі роки NASA планує відрядити на Місяць робота на кшталт марсохода Curiosity, який займатиметься пошуком води та матеріалів, які можуть стати в нагоді астронавтам. Тобто у разі, якщо космічну базу все-таки спорудять, вона зможе використовувати воду прямо з Місяця (доправляти таке задоволення з Землі буде задорого).
Вугілля як ворог клімату
Залежність людства від викопного палива у перспективі не надто зменшиться, пише цього тижня той-таки New Scientist. Видання коментує звіт, оприлюднений Міжнародною агенцією з енергетики, у якому аналітики прогнозують, що споживання вугілля у найближчі 5 років продовжить зростати.
Це стосуватиметься більшості країн світу, за винятком США, де видобуток сланцевого газу вийде у пріоритети і, навпаки, скоротить споживання нафти і вугілля. За розрахунками агенції, до 2017 року у світі видобуток вугілля за обсягами сягне видобутку нафти – нині найпопулярнішого енергоресурсу.
«Це – жахливі новини для клімату», – пише New Scientist. Використання вугілля означає викид на одиницю енергії більше парникових газів, ніж це відбувається за споживання будь-яких інших видів викопного палива. Водночас, пише видання, чимало навіть розвинутих країн світу, відмовляючись від атомної енергетики, споруджують дедалі більше електростанцій, які працюють на вугіллі. «Це – крок назад», – вважає Стюарт Газелдін із Единбурзького університету.
Оскільки людство використовуватиме дедалі більше вугілля, єдиний шанс обмежити темпи глобального потепління у такій ситуації – це вловлювати парникові гази на етапі їх виділення. Як пояснює Стюарт Газелдін, технологія вловлювання і зберігання вуглецю (англійською – «сarbon capture and storage (CCS) technology») вже існує, однак у світі бракує політичної волі для її широкого використання.
Раніше у ЄС погодилися виділити на технологію CCS 275 мільйонів євро. Однак поки що жодна з організацій-аплікантів, які заявляли про свою готовність займатися вловленням парникових газів, грошей не отримала. У керівництві ЄС це пояснили тим, що країни-члени спільноти донині не зробили необхідний грошовий внесок.
Зрештою, підсумовує видання, технологію CCS мали б розробляти і далеко за межами Євросоюзу. Наприклад, пріоритетною ця технологія мала б стати для Індії і Китаю, які до 2017 року спалюватимуть дві третини видобутого у світі вугілля.
Вередливе озеро
Британські дослідники вимушено відкладають свій амбіційний проект в Антарктиці: вони мали намір пробурити свердловину глибиною у 3 кілометри, щоб дістатися озера Елсворт, яке опинилося під льодовою товщею сотні тисяч років тому. Вчені розраховували знайти на глибині сліди життя.
Однак нині роботи довелося тимчасового зупинити, пише BBC Russian. Проект Британської антарктичної експедиції (вартістю 13 мільйонів доларів) передбачав точкове буріння льоду за допомогою струменю киплячої води. Перші проблеми виникли після того, як зламався бойлер – довелося чекати, поки з Британії доправлять нові деталі.
Після заміни деталей члени експедиції розпочали буріння свердловин – однієї основної й однієї допоміжної, які мали зустрітися на глибині у 300 метрів. Однак гаряча вода почала виходити назовні. І навіть після кількагодинних спроб пробурити свердловини, вченим від цієї роботи довелося відмовитися – закінчилося паливо.
Британські науковці тепер не знають, коли їм вдасться повернутися до роботи. «Нас це, звісно, дуже засмучує», – сказав у коментарі Reuters член експедиції Мартін Зігерт із Брістольського університету. Все обладнання експедиторів уже готове до зимівлі, і за розвитку ситуації на їхню користь, дослідникам вдасться повернутися до роботи вже цього року. Однак вони також не виключають, що в дослідженні озера їх можуть випередити американські або ж російські вчені.
«Хто сказав, що NASA втратила інтерес до Місяця?» – запитує цього тижня New Scientist. Видання нагадує: не так давно у науковій спільноті ходили чутки про намір американської космічної адміністрації звести на орбіті Місяця пересувну базу для астронавтів. Нині ж вчені активно обговорюють продовження цієї історії: нібито для спорудження цієї бази NASA планує перетягти на орбіту супутника Землі астероїд.
Дослідники Інституту космічних досліджень імені Кека, що у Каліфорнії, підтвердили, що у NASA нині обмірковують їхню ідею розробити спеціальний апарат, який зможе захопити невеликий астероїд (мова йде про об’єкт масою не більше ніж 500 тонн) і розмістити його на орбіті Місяця. Проект коштуватиме близько 2,6 мільярда доларів – це дорожче, ніж коштував марсохід Curiosity. Доправити астероїд до місячної орбіти можна буде вже на початку 2020-х років.
Кажуть, NASA може зацікавитися такою місією у рамках дослідження того-таки Марса: база начебто стане перевальним пунктом для тих астронавтів, які прямуватимуть на Червону планету. В самій адміністрації інформацію поки не підтверджують. Водночас, якщо NASA таки візьметься за цей амбіційний проект, це вперше в історії науки вчені керуватимуть космічним об’єктом і змінюватимуть напрямок його руху.
За різними даними, у найближчі роки NASA планує відрядити на Місяць робота на кшталт марсохода Curiosity, який займатиметься пошуком води та матеріалів, які можуть стати в нагоді астронавтам. Тобто у разі, якщо космічну базу все-таки спорудять, вона зможе використовувати воду прямо з Місяця (доправляти таке задоволення з Землі буде задорого).
Вугілля як ворог клімату
Залежність людства від викопного палива у перспективі не надто зменшиться, пише цього тижня той-таки New Scientist. Видання коментує звіт, оприлюднений Міжнародною агенцією з енергетики, у якому аналітики прогнозують, що споживання вугілля у найближчі 5 років продовжить зростати.
Це стосуватиметься більшості країн світу, за винятком США, де видобуток сланцевого газу вийде у пріоритети і, навпаки, скоротить споживання нафти і вугілля. За розрахунками агенції, до 2017 року у світі видобуток вугілля за обсягами сягне видобутку нафти – нині найпопулярнішого енергоресурсу.
«Це – жахливі новини для клімату», – пише New Scientist. Використання вугілля означає викид на одиницю енергії більше парникових газів, ніж це відбувається за споживання будь-яких інших видів викопного палива. Водночас, пише видання, чимало навіть розвинутих країн світу, відмовляючись від атомної енергетики, споруджують дедалі більше електростанцій, які працюють на вугіллі. «Це – крок назад», – вважає Стюарт Газелдін із Единбурзького університету.
Оскільки людство використовуватиме дедалі більше вугілля, єдиний шанс обмежити темпи глобального потепління у такій ситуації – це вловлювати парникові гази на етапі їх виділення. Як пояснює Стюарт Газелдін, технологія вловлювання і зберігання вуглецю (англійською – «сarbon capture and storage (CCS) technology») вже існує, однак у світі бракує політичної волі для її широкого використання.
Раніше у ЄС погодилися виділити на технологію CCS 275 мільйонів євро. Однак поки що жодна з організацій-аплікантів, які заявляли про свою готовність займатися вловленням парникових газів, грошей не отримала. У керівництві ЄС це пояснили тим, що країни-члени спільноти донині не зробили необхідний грошовий внесок.
Зрештою, підсумовує видання, технологію CCS мали б розробляти і далеко за межами Євросоюзу. Наприклад, пріоритетною ця технологія мала б стати для Індії і Китаю, які до 2017 року спалюватимуть дві третини видобутого у світі вугілля.
Вередливе озеро
Британські дослідники вимушено відкладають свій амбіційний проект в Антарктиці: вони мали намір пробурити свердловину глибиною у 3 кілометри, щоб дістатися озера Елсворт, яке опинилося під льодовою товщею сотні тисяч років тому. Вчені розраховували знайти на глибині сліди життя.
Однак нині роботи довелося тимчасового зупинити, пише BBC Russian. Проект Британської антарктичної експедиції (вартістю 13 мільйонів доларів) передбачав точкове буріння льоду за допомогою струменю киплячої води. Перші проблеми виникли після того, як зламався бойлер – довелося чекати, поки з Британії доправлять нові деталі.
Після заміни деталей члени експедиції розпочали буріння свердловин – однієї основної й однієї допоміжної, які мали зустрітися на глибині у 300 метрів. Однак гаряча вода почала виходити назовні. І навіть після кількагодинних спроб пробурити свердловини, вченим від цієї роботи довелося відмовитися – закінчилося паливо.
Британські науковці тепер не знають, коли їм вдасться повернутися до роботи. «Нас це, звісно, дуже засмучує», – сказав у коментарі Reuters член експедиції Мартін Зігерт із Брістольського університету. Все обладнання експедиторів уже готове до зимівлі, і за розвитку ситуації на їхню користь, дослідникам вдасться повернутися до роботи вже цього року. Однак вони також не виключають, що в дослідженні озера їх можуть випередити американські або ж російські вчені.
