Науково-технічна сфера цього тижня відзначилася нальотом таємничості. Окрім того, що Північна Корея запустила ракету з достеменно не відомою загалу місією, військово-повітряні сили США у рамках секретної випробувальної програми здійснили третій запуск космічного військового літака X-37B. Цими днями наука обговорювала також генетику ромів та гідродинаміку деяких рослин.
Багаторазовий безпілотний літак X-37B призначений для тривалої роботи на навколоземній орбіті, пише BBC News. Його попередні місії у 2010 та 2011 роках тривали 224 і 469 днів відповідно. «Реальна тривалість польоту залежить від виконання поставлених цілей, а також від умов, у яких апарату доведеться працювати», – зазначив керівник програми Том МакІнтайр.
Над розробкою X-37B працював Boeing. За конструкцією він схожий на космічні човники (останній із яких – «Атлантіс» – завершив свою місію влітку 2011 року), однак менший за масштабом. На орбіту X-37B виводить ракета-носій Atlas V. Згідно з заявою американських ВПС, експериментальний політ має на меті створення «надійної, багаторазової, безпілотної космічної платформи».
Водночас загалом американський уряд деталей третього запуску не повідомляє (зокрема невідомо, як довго X-37B пробуде в космосі). З цієї причини запуск спричинив чимало чуток щодо того, якою є мета цього військового літака.
Доки тривала попередня місія X-37B, деякі експерти висловлювали припущення, нібито американський літак має на меті стеження за китайською космічною лабораторією «Тяньґун-1», однак щодо цієї версії неодноразово лунали спростування.
Після завершення другої місії X-37B Том МакІнтайр заявив, що «конструктори намагалися зрозуміти, як довго апарат може працювати на орбіті». Однак тоді він також не озвучив офіційну місію літака.
Роми з’явилися у Європі майже тисячоліття тому
Генетики проаналізували геном ромів та з’ясували, що цей народ з’явився на півночі Індії понад півтори тисячі років тому, а в Європу потрапив майже тисячоліття тому. Про це пише журнал Current Biology. Автори статті наголошують, що своїм дослідженням хотіли довести, що без розуміння генетичної історії ромів не буде розуміння генетики європейців.
Команда генетиків під керівництвом Давида Мартінеса з барселонського Університету Помпеу Фабри намагалася відтворити історію цього народу, порівнюючи і співставляючи геноми ромів із 13 узагальнених груп, що мешкають у різних країнах Європи. Всього у дослідженні взяли участь близько 200 осіб ромського походження.
Після того, як науковці зібрали проби ДНК і розшифрували геноми, вони порівняли їх між собою, а також із віртуальними ДНК 5 тисяч ромів та представників інших народів, які мешкають за межами Європи. Після ретельного спеціального аналізу генетики підсумували, що, найвірогідніше, батьківщиною ромів є територія, на якій нині в Індії розташовуються штати Гуджарат, Раджастан і Кашмір.
Аналіз геному дозволив вченим також зробити припущення щодо того, коли ромський народ зародився, а також коли його представники з’явилися на території Європи. Мова йде про 1,5 тисячі і 900 років відповідно. Науковці припускають, що роми спочатку потрапили на Балкани, а вже потім почали кочування Західною Європою.
Автори дослідження загалом хочуть відтворити історію ромської популяції, а також картину міграції цього народу. Вони кажуть, що на індійське походження вказують деякі лінгвістичні розвідки, однак ці гіпотези не мають часової та територіальної деталізації.
Рослини-«плювуни» і закони гідродинаміки
Деякі рослини для поширення насіння використовують не тварин чи вітер, а дощ. У таких видів квітки мають особливу конічну форму, яка допомагає їм ловити дощові краплі. Ботаніки з Технологічного інституту Джорджії дослідили, що відбувається з дощовою краплею, яка потрапляє у чашу такої квітки, пише цього тижня Live Science.
Для цього вони дослідили процеси як у живих, так і в штучних квітах. У бутони крапали водою зі шприца, і пильно стежили, щоб крапля була схожа на дощову. З’ясувалося, що, наприклад, крапля дощу, що падає у квітку жовтяниці Chrysosplenium echinus, вилітає з нього на відстань в 1 метр.
Для того, щоб краще зрозуміти цей процес, Live Science рекомендує уявити, як крапля, яка падає нам на голову, відлітає на відстань 15-18 метрів. Тобто загалом така динаміка мало можлива. Однак конструкція бутонів рослин, які розмножуються з допомогою дощу, дозволяє їм викидати краплю на величезній швидкості – 144 кілометри на годину, тоді як потрапляє крапля у квітку на швидкості 29 кілометрів на годину.
Російське видання «Компьюлента», описуючи дослідження, нагадує про особливий гідродинамічний ефект, коли рідина, що потрапляє з ширшої труби у вужчу, рухається швидше. У бутоні досліджених американськими вченими рослин відбувається щось схоже. А оскільки краплі переносять насіння, те опиняється від батьківської рослини на чималій відстані.
Видання зазначає, що дослідження може стати у нагоді інженерам: механізм, описаний у згаданій науковій розвідці, можна використовувати, наприклад, у роботі гідроелектростанцій, які використовують кінетичну енергію води для отримання електрики.
Багаторазовий безпілотний літак X-37B призначений для тривалої роботи на навколоземній орбіті, пише BBC News. Його попередні місії у 2010 та 2011 роках тривали 224 і 469 днів відповідно. «Реальна тривалість польоту залежить від виконання поставлених цілей, а також від умов, у яких апарату доведеться працювати», – зазначив керівник програми Том МакІнтайр.
Над розробкою X-37B працював Boeing. За конструкцією він схожий на космічні човники (останній із яких – «Атлантіс» – завершив свою місію влітку 2011 року), однак менший за масштабом. На орбіту X-37B виводить ракета-носій Atlas V. Згідно з заявою американських ВПС, експериментальний політ має на меті створення «надійної, багаторазової, безпілотної космічної платформи».
Водночас загалом американський уряд деталей третього запуску не повідомляє (зокрема невідомо, як довго X-37B пробуде в космосі). З цієї причини запуск спричинив чимало чуток щодо того, якою є мета цього військового літака.
Доки тривала попередня місія X-37B, деякі експерти висловлювали припущення, нібито американський літак має на меті стеження за китайською космічною лабораторією «Тяньґун-1», однак щодо цієї версії неодноразово лунали спростування.
Після завершення другої місії X-37B Том МакІнтайр заявив, що «конструктори намагалися зрозуміти, як довго апарат може працювати на орбіті». Однак тоді він також не озвучив офіційну місію літака.
Роми з’явилися у Європі майже тисячоліття тому
Генетики проаналізували геном ромів та з’ясували, що цей народ з’явився на півночі Індії понад півтори тисячі років тому, а в Європу потрапив майже тисячоліття тому. Про це пише журнал Current Biology. Автори статті наголошують, що своїм дослідженням хотіли довести, що без розуміння генетичної історії ромів не буде розуміння генетики європейців.
Команда генетиків під керівництвом Давида Мартінеса з барселонського Університету Помпеу Фабри намагалася відтворити історію цього народу, порівнюючи і співставляючи геноми ромів із 13 узагальнених груп, що мешкають у різних країнах Європи. Всього у дослідженні взяли участь близько 200 осіб ромського походження.
Після того, як науковці зібрали проби ДНК і розшифрували геноми, вони порівняли їх між собою, а також із віртуальними ДНК 5 тисяч ромів та представників інших народів, які мешкають за межами Європи. Після ретельного спеціального аналізу генетики підсумували, що, найвірогідніше, батьківщиною ромів є територія, на якій нині в Індії розташовуються штати Гуджарат, Раджастан і Кашмір.
Аналіз геному дозволив вченим також зробити припущення щодо того, коли ромський народ зародився, а також коли його представники з’явилися на території Європи. Мова йде про 1,5 тисячі і 900 років відповідно. Науковці припускають, що роми спочатку потрапили на Балкани, а вже потім почали кочування Західною Європою.
Автори дослідження загалом хочуть відтворити історію ромської популяції, а також картину міграції цього народу. Вони кажуть, що на індійське походження вказують деякі лінгвістичні розвідки, однак ці гіпотези не мають часової та територіальної деталізації.
Рослини-«плювуни» і закони гідродинаміки
Деякі рослини для поширення насіння використовують не тварин чи вітер, а дощ. У таких видів квітки мають особливу конічну форму, яка допомагає їм ловити дощові краплі. Ботаніки з Технологічного інституту Джорджії дослідили, що відбувається з дощовою краплею, яка потрапляє у чашу такої квітки, пише цього тижня Live Science.
Для цього вони дослідили процеси як у живих, так і в штучних квітах. У бутони крапали водою зі шприца, і пильно стежили, щоб крапля була схожа на дощову. З’ясувалося, що, наприклад, крапля дощу, що падає у квітку жовтяниці Chrysosplenium echinus, вилітає з нього на відстань в 1 метр.
Для того, щоб краще зрозуміти цей процес, Live Science рекомендує уявити, як крапля, яка падає нам на голову, відлітає на відстань 15-18 метрів. Тобто загалом така динаміка мало можлива. Однак конструкція бутонів рослин, які розмножуються з допомогою дощу, дозволяє їм викидати краплю на величезній швидкості – 144 кілометри на годину, тоді як потрапляє крапля у квітку на швидкості 29 кілометрів на годину.
Російське видання «Компьюлента», описуючи дослідження, нагадує про особливий гідродинамічний ефект, коли рідина, що потрапляє з ширшої труби у вужчу, рухається швидше. У бутоні досліджених американськими вченими рослин відбувається щось схоже. А оскільки краплі переносять насіння, те опиняється від батьківської рослини на чималій відстані.
Видання зазначає, що дослідження може стати у нагоді інженерам: механізм, описаний у згаданій науковій розвідці, можна використовувати, наприклад, у роботі гідроелектростанцій, які використовують кінетичну енергію води для отримання електрики.
