Запровадження з 1 січня 2013 року біометричних паспортів в Україні – це, на думку одних – важливий крок на шляху до вирішення питання про безвізовий режим із Євросоюзом. Тоді як інші вважають, що це – грубе порушення конституційного права громадян на невтручання у приватне життя особи. На думку депутата Європарламенту, члена комітету із закордонних справ Європарламенту Олександра Мірського, користуватися такими документами чи ні – це має бути добровільне рішення кожного громадянина. В Україні ж це буде добровільно-примусова система, зауважив європарламентар в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Я все-таки вважаю, що суспільство має зробити так, щоб імовірність існування злочинного світу була менша, ймовірність тероризму була нижча, ймовірність порушення закону була нижча. Чим точніше, згідно з законом, буде жити суспільство, тим воно, напевне, все таки буде правильніше. Є, звичайно, небезпека того, що біометричні дані можуть опинитися в чужих руках. Але це питання захисту, державного захисту. Якщо визначити чіткі та зрозумілі рамки, наприклад, якщо держава загубила, скажімо, якихось своїх учасників біометричної бази, то кожному виплачується компенсація, наприклад, 100 тисяч євро. Тоді всі будуть займатися захистом і зможуть гарантувати. Гарантія – це не просто: «ми гарантуємо», ні. Давайте з банківською точністю прогарантуємо всім громадянам України і всім іншим громадянам Європи, хто бере участь у цій програмі, що їхні біометричні дані не будуть поширені. Як тільки чиїсь біометричні дані поширилися, всі відразу отримують компенсацію. В такому випадку, коли буде ось така банківська відповідальність, я думаю, що всі державні установи ставитимуться до цього набагато серйозніше.
– Тобто, пане Мірський, за сучасної ситуації в Україні, гарантії, що хтось не скористається біометричними даними на шкоду тій чи іншій особі, бути не може?
– Із приводу розповсюдження даних: звичайно, якщо злочинний світ скористається цим, то це буде прямо протилежний ефект від усієї цієї ідеї з біометричними даними. Країни Євросоюзу вже навчилися захищати банківську систему, систему внутрішніх справ, систему розвідок. Та я боюся, що спецслужби обов’язково будуть використовувати цю інформацію, незалежно від того, хочуть цього європейці, в тому числі й українці, чи ні. На жаль, це може призвести до того, що, якщо силові органи потраплять під вплив, скажімо, організованого злочину, або нечесних працівників силових органів, то це може заподіяти певну шкоду. Але, все ж таки, ще раз повторюю, плюсів у цій системі більше, тому що вона націлена на те, щоб контролювати ситуацію з наркотиками, з переміщенням зброї, з легальним переміщенням осіб, зі злочинністю, торгівлею людьми та на те, щоб спробувати відвернути усі ці страшні речі.
– На Заході, зокрема в країнах Євросоюзу, практика користування біометричними паспортами існує давно. Як європейці ставляться до такої практики? Чому громадяни України так бояться опинитися під ковпаком силових структур?
– Це має бути дуже особисте рішення, добровільне. Скажімо, естонці в більшості своїй мають біометричні паcпорти, вони довіряють державі. Населення довіряє спецслужбам. Воно знає, що в цій маленькій північній країні мало ймовірне використання біометричних даних у корисливих цілях. А, скажімо, про таку країну, як Польща, я б вже не казав. Все залежить також від стану економіки, фінансів, від стану суспільства і від загального менталітету. Це має бути добровільна система. В Україні це буде добровільно-примусова: хочеш їхати до Євросоюзу, давай реєструйся, вказуй свої біометричні дані. Насправді Україна – це свого роду скринька Пандори. Населення України становить 46 мільйонів – це дуже багато. Економічна і фінансова ситуація, скажемо так, на проміжному рівні. Багато людей з України думають про еміграцію. Для того, щоб ця еміграція не завдала відчутних негативних наслідків для Європи, біометричні паспорти були запроваджені як умова для полегшення візового режиму. Захід насправді логічний і адекватний. Якби сьогодні Україна була як Естонія, з таким рівнем економіки – питання б не стояло, її відразу прийняли б до Європейського Союзу і не розглядали б питання про біометричні дані. А в зв’язку з тим, що в Україні дуже високий рівень корупції, закони недосконалі, економічна складова дуже нестабільна – все це дає підставу громадянам думати про те, як емігрувати з України. Цей захід стосовно України, на мою думку, цілком логічний. Не скажу, що він обов’язковий, але логічний.
– Я все-таки вважаю, що суспільство має зробити так, щоб імовірність існування злочинного світу була менша, ймовірність тероризму була нижча, ймовірність порушення закону була нижча. Чим точніше, згідно з законом, буде жити суспільство, тим воно, напевне, все таки буде правильніше. Є, звичайно, небезпека того, що біометричні дані можуть опинитися в чужих руках. Але це питання захисту, державного захисту. Якщо визначити чіткі та зрозумілі рамки, наприклад, якщо держава загубила, скажімо, якихось своїх учасників біометричної бази, то кожному виплачується компенсація, наприклад, 100 тисяч євро. Тоді всі будуть займатися захистом і зможуть гарантувати. Гарантія – це не просто: «ми гарантуємо», ні. Давайте з банківською точністю прогарантуємо всім громадянам України і всім іншим громадянам Європи, хто бере участь у цій програмі, що їхні біометричні дані не будуть поширені. Як тільки чиїсь біометричні дані поширилися, всі відразу отримують компенсацію. В такому випадку, коли буде ось така банківська відповідальність, я думаю, що всі державні установи ставитимуться до цього набагато серйозніше.
– Тобто, пане Мірський, за сучасної ситуації в Україні, гарантії, що хтось не скористається біометричними даними на шкоду тій чи іншій особі, бути не може?
Боюся, що спецслужби обов’язково будуть використовувати цю інформацію, незалежно від того, хочуть цього європейці, в тому числі й українці, чи ні
– Із приводу розповсюдження даних: звичайно, якщо злочинний світ скористається цим, то це буде прямо протилежний ефект від усієї цієї ідеї з біометричними даними. Країни Євросоюзу вже навчилися захищати банківську систему, систему внутрішніх справ, систему розвідок. Та я боюся, що спецслужби обов’язково будуть використовувати цю інформацію, незалежно від того, хочуть цього європейці, в тому числі й українці, чи ні. На жаль, це може призвести до того, що, якщо силові органи потраплять під вплив, скажімо, організованого злочину, або нечесних працівників силових органів, то це може заподіяти певну шкоду. Але, все ж таки, ще раз повторюю, плюсів у цій системі більше, тому що вона націлена на те, щоб контролювати ситуацію з наркотиками, з переміщенням зброї, з легальним переміщенням осіб, зі злочинністю, торгівлею людьми та на те, щоб спробувати відвернути усі ці страшні речі.
– На Заході, зокрема в країнах Євросоюзу, практика користування біометричними паспортами існує давно. Як європейці ставляться до такої практики? Чому громадяни України так бояться опинитися під ковпаком силових структур?
Це має бути добровільна система. В Україні це буде добровільно-примусова
– Це має бути дуже особисте рішення, добровільне. Скажімо, естонці в більшості своїй мають біометричні паcпорти, вони довіряють державі. Населення довіряє спецслужбам. Воно знає, що в цій маленькій північній країні мало ймовірне використання біометричних даних у корисливих цілях. А, скажімо, про таку країну, як Польща, я б вже не казав. Все залежить також від стану економіки, фінансів, від стану суспільства і від загального менталітету. Це має бути добровільна система. В Україні це буде добровільно-примусова: хочеш їхати до Євросоюзу, давай реєструйся, вказуй свої біометричні дані. Насправді Україна – це свого роду скринька Пандори. Населення України становить 46 мільйонів – це дуже багато. Економічна і фінансова ситуація, скажемо так, на проміжному рівні. Багато людей з України думають про еміграцію. Для того, щоб ця еміграція не завдала відчутних негативних наслідків для Європи, біометричні паспорти були запроваджені як умова для полегшення візового режиму. Захід насправді логічний і адекватний. Якби сьогодні Україна була як Естонія, з таким рівнем економіки – питання б не стояло, її відразу прийняли б до Європейського Союзу і не розглядали б питання про біометричні дані. А в зв’язку з тим, що в Україні дуже високий рівень корупції, закони недосконалі, економічна складова дуже нестабільна – все це дає підставу громадянам думати про те, як емігрувати з України. Цей захід стосовно України, на мою думку, цілком логічний. Не скажу, що він обов’язковий, але логічний.