У сфері інформатизації Україна досі на рівні дев’яностих – експерт

Київ – 26 листопада у світі відзначають День інформації. Цифрова епоха почалася близько півстоліття тому. За цей час людство здійснило найбільший в історії прорив в сфері інформатизації. Водночас фахівці зазначають, що сьогодні Україна є однією з найвідсталіших держав Європи стосовно використання нових технологій. Вони також вважають, що збільшення інформаційних потоків не здатне зробити суспільство освіченішим. А тенденція до скорочення та спрощення інформації у медіа згодом остаточно розділить її споживачів на класи.

День інформації вперше відсвяткували вісімнадцять років тому, визнавши таким чином виняткову цінність знань та інтелекту в сучасному суспільстві. Сьогодні людина змушена користуватися багатьма каналами інформації. Однак розумнішою вона стає лише тоді, коли має цілісне бачення того, що відбувається, і здатна до аналізу, переконує соціальний психолог Віктор Пушкар.

«Те, що стало більше інформації взагалі, то одне, але не стає більше інформації, що стосується конкретної людини. Скажімо, років тридцять чи сорок тому можна було сказати, що інформація є дефіцитом взагалі, тепер можна сказати, що дефіцитом є інформація, що якимось чином стосується тебе самого. І стало важче фільтрувати, тоді було важко шукати, зараз важко фільтрувати», – зазначає він.

«Громадяни втрачають гроші і час на паперову тяганину» – експерт

Усе більше фахівців схиляються до думки про те, що будь-яка сучасна людина має вміти програмувати, так само, як читати та писати. Тим часом більшість українців побоюються використовувати нові технології, зауважує консультант з інтернет-комунікацій Максим Саваневський. Сьогодні в Україні інтернетом користується близько 30% населення. Цей показник зростає, однак все одно залишається одним із найнижчих у Європі. Для порівняння, у Франції він становить 70% населення, в Німеччині – близько 80%, в Британії – 82%. Максим Саваневський вважає, що в плані інформатизації Україна залишається десь на рівні дев’яностих років. За його словами, перш за все через це страждає ефективність української системи управління, а громадяни втрачають гроші і час на паперову тяганину.

«Ми говоримо про витрати держави, а вони лягають на плечі платників податків. Наприклад, в Естонії вже давно існує таке поняття, як електронний підпис. Не треба нічого роздруковувати, носити з кабінету в кабінет, узгоджувати між різними людьми. Фактично, кількість людей, залучених до сфери державного управління можна було б зменшити у п’ять-шість разів тільки завдяки введенню електронного підпису», – каже експерт.

Окрім того, зазначає він, необізнаність у цій сфері несе загрозу інформаційного шахрайства.

Інший бік проблеми полягає ще й у тому, що з появою нових способів роботи з інформацією з’являється безліч нових професій, яким нинішні виші не навчають. Максим Саваневський пояснює, як це намагаються вирішити в інших країнах: «Існують окремі департаменти чи дослідницькі компанії, які визначають попит на різноманітні професії, в тому числі на нові професії. Відповідно до нього змінюються програми і навчальні плани».

Великий текст не зникне – журналіст

Інформатизація спричинила появу нових медіа. Користувач не лише отримує інформацію, а й може сам створювати та поширювати її. Змінилися також і тенденції подання інформації: сьогодні основний критерій цього – максимальна стислість. Тим не менш, на думку шеф-редактора журналу «Телекритика» Наталії Лігачової, майбутнє у великого тексту, все-таки, є.

«Безумовно, більшість користувачів нових медіа буде прагнути коротких текстів, все менше людей будуть цікавитися аналітикою. Але ми розуміємо, що дуже багато у світі важать ті, хто приймають рішення. А вони все одно будуть цікавитися і глибиною аналізу, і широтою аналізу. Тому журналістика для широких верств населення стане більш легкою, буде змінюватися на інфотеймент, буде прагнути викликати, перш за все, емоції, ніж звертатися до розуму людини. З іншого боку, просунуті люди, аналітики, політики, ті, хто приймає рішення, будуть прагнути глибшої інформації», – пояснює вона.

За словами Наталії Лігачової, таким чином має відбутися остаточне розшарування як журналістики, так і споживачів інформації на різні класи.