Київ – Україна, Росія та Китай – найбільш лояльні до нелегального поширення контенту країни. Такими є висновки робочої групи Конгресу США з протидії міжнародному піратству. Між тим у МВС заявляють, що кількість злочинів у сфері інтелектуальної власності за останній рік поступово скорочується. Натомість експерти кажуть, що повністю піратство подолати неможливо. Однак мінімізувати його вплив можна.
У 2012 році українським правоохоронцям вдалося викрити понад 600 злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності. І більш ніж 420 з них пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав. Про це заявляють у МВС і додають, що масштаб окремих видів такої злочинності (наприклад, розповсюдження піратських CD-дисків) в Україні останнім часом зменшуються.
«Звісно, є певні проблемні моменти. У тому числі законодавчого рівня, питання, пов’язані зі збором та розподілом авторської винагороди під час використання цих об’єктів. Але в Україні це явище (інтелектуальне піратство – ред.) не настільки розвинуто і не настільки кричуще, як намагаються це зараз позиціонувати», – на цьому у коментарі Радіо Свобода наголосив Олександр Мельникович, начальник відділу з захисту прав інтелектуальної власності Департаменту МВС щодо боротьби з економічною злочинністю.
Між тим варто згадати, що ще в лютому представники МВС зізналися, що близько 50% їхнього програмного забезпечення – піратське.
Наразі ж спеціалізовані підрозділи з протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності у системі МВС, за словами Олександра Мельниковича є в кожній області. І нині їх працівники звертають особливу увагу на розвиток інтернет-технологій, які породжують нові способи поширення незаконної продукції.
При цьому ефективна боротьба з подібними злочинами, на думку Олександра Мельниковича, можлива лише за наявності відповідного законодавства, а також механізмів його реалізації.
Не законом, а монетизацією
Тим часом історичний досвід показує, що інтелектуальне піратство не здатен повністю побороти жоден закон. На цьому наголошує експерт у галузі інтелектуального права Катерина Афанасьєва. Втім, обсяги незаконної продукції могла б значно зменшити правильна монетизація контенту (зокрема в Інтернеті), вважає вона.
«Потрібно побудувати правильну модель подачі інформації споживачу контенту, щоб він був привабливим для нього і він захотів його купити. Тоді піратська продукція, яка буде програвати чи за якістю, чи за іншими параметрами, зникне сама по собі, частково. Наприклад, можна, щоб у вільному доступі була лише частина контенту. Або, щоб сам контент був безкоштовним, а його додаткові функції – платними», – зазначає експерт.
Водночас Катерина Афанасьєва зауважує, що кардинальні зміни в українському законодавстві, зокрема щодо регулювання інтернет-піратства, наразі відсутні. Все через те, що Україна чекає, якими будуть результати іноземного досвіду в цій сфері, каже вона.
Немає конкуренції – є піратство?
Тим часом інтернет-експерт Сергій Рачинський сподівається, що Україні вдасться побороти піратство завдяки звільненню ринків інтелектуальної продукції. Адже, за його словами, їх жорстке державне регулювання наразі породжує чимало альтернативних шляхів збуту подібних товарів (найперше – тих, які можна розповсюдити електронним способом).
«Вартість розповсюдження стає практично нульовою. Як тільки ринок стає вільним, піратство зменшується до тих рівнів, які вже не впливають. Законодавство тут нічим не може допомогти, адже ті люди, які контролюють виконання законів, як правило, є і тими, хто контролює і ті ринки, на яких відбувається піратська активність», – говорить він.
Між тим з відсутністю конкуренції на українських ринках інтелектуальної продукції Сергій Рачинський пов’язує і небажання українських споживачів платити за сервіс. Адже, люди вважають, що додаткові гроші з них хочуть взяти безпідставно, каже експерт. Водночас він запевняє: за якісний продукт українці платити готові.
Тим часом більшість європейців вже давно звикли платити за користування продуктами інтелектуальної праці. Так, наприклад, вартість тижневої передплати на контент видання, за приблизними підрахунками деяких експертів, у Європі може становити до 13 євро. Натомість в Україні жодне зі ЗМІ подібну практику поки що не застосовує.
У 2012 році українським правоохоронцям вдалося викрити понад 600 злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності. І більш ніж 420 з них пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав. Про це заявляють у МВС і додають, що масштаб окремих видів такої злочинності (наприклад, розповсюдження піратських CD-дисків) в Україні останнім часом зменшуються.
«Звісно, є певні проблемні моменти. У тому числі законодавчого рівня, питання, пов’язані зі збором та розподілом авторської винагороди під час використання цих об’єктів. Але в Україні це явище (інтелектуальне піратство – ред.) не настільки розвинуто і не настільки кричуще, як намагаються це зараз позиціонувати», – на цьому у коментарі Радіо Свобода наголосив Олександр Мельникович, начальник відділу з захисту прав інтелектуальної власності Департаменту МВС щодо боротьби з економічною злочинністю.
Між тим варто згадати, що ще в лютому представники МВС зізналися, що близько 50% їхнього програмного забезпечення – піратське.
Наразі ж спеціалізовані підрозділи з протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності у системі МВС, за словами Олександра Мельниковича є в кожній області. І нині їх працівники звертають особливу увагу на розвиток інтернет-технологій, які породжують нові способи поширення незаконної продукції.
При цьому ефективна боротьба з подібними злочинами, на думку Олександра Мельниковича, можлива лише за наявності відповідного законодавства, а також механізмів його реалізації.
Не законом, а монетизацією
Тим часом історичний досвід показує, що інтелектуальне піратство не здатен повністю побороти жоден закон. На цьому наголошує експерт у галузі інтелектуального права Катерина Афанасьєва. Втім, обсяги незаконної продукції могла б значно зменшити правильна монетизація контенту (зокрема в Інтернеті), вважає вона.
«Потрібно побудувати правильну модель подачі інформації споживачу контенту, щоб він був привабливим для нього і він захотів його купити. Тоді піратська продукція, яка буде програвати чи за якістю, чи за іншими параметрами, зникне сама по собі, частково. Наприклад, можна, щоб у вільному доступі була лише частина контенту. Або, щоб сам контент був безкоштовним, а його додаткові функції – платними», – зазначає експерт.
Водночас Катерина Афанасьєва зауважує, що кардинальні зміни в українському законодавстві, зокрема щодо регулювання інтернет-піратства, наразі відсутні. Все через те, що Україна чекає, якими будуть результати іноземного досвіду в цій сфері, каже вона.
Немає конкуренції – є піратство?
Тим часом інтернет-експерт Сергій Рачинський сподівається, що Україні вдасться побороти піратство завдяки звільненню ринків інтелектуальної продукції. Адже, за його словами, їх жорстке державне регулювання наразі породжує чимало альтернативних шляхів збуту подібних товарів (найперше – тих, які можна розповсюдити електронним способом).
«Вартість розповсюдження стає практично нульовою. Як тільки ринок стає вільним, піратство зменшується до тих рівнів, які вже не впливають. Законодавство тут нічим не може допомогти, адже ті люди, які контролюють виконання законів, як правило, є і тими, хто контролює і ті ринки, на яких відбувається піратська активність», – говорить він.
Між тим з відсутністю конкуренції на українських ринках інтелектуальної продукції Сергій Рачинський пов’язує і небажання українських споживачів платити за сервіс. Адже, люди вважають, що додаткові гроші з них хочуть взяти безпідставно, каже експерт. Водночас він запевняє: за якісний продукт українці платити готові.
Тим часом більшість європейців вже давно звикли платити за користування продуктами інтелектуальної праці. Так, наприклад, вартість тижневої передплати на контент видання, за приблизними підрахунками деяких експертів, у Європі може становити до 13 євро. Натомість в Україні жодне зі ЗМІ подібну практику поки що не застосовує.
