Дніпропетровськ – У Дніпропетровську створюють «чорну книгу», куди внесуть прізвища слідчих, прокурорів, суддів, які застосовували тортури або ухвалювали неправомірні рішення, ламаючи людські долі. Вкажуть у книзі також прізвища потерпілих від свавілля «правоохоронців». Це ініціатива місцевих правозахисників та громадських активістів. Вони констатують: до такої книги можуть увійти сотні прізвищ. Між тим, у міліції за останній рік не оприлюднили жодного факту застосування катувань і запевняють, що вживають заходів для профілактики таких злочинів.
52-річний павлоградець Ігор Рижков у 1988 році був засуджений до найвищої міри покарання на ті часи – розстрілу за злочини, у яких набагато пізніше зізнався «павлоградсько-пологівський маніяк» Сергій Ткач.
Життя Рижкову врятувало диво: один із суддів висловив особливу думку щодо його справи, і смертну кару йому замінили на 10-річне ув’язнення. Жоден з тих, хто відправляв його на розстріл, каже чоловік, досі не притягнутий до належної відповідальності.
«Не буду розказувати, що я пережив у камері смертників. Скажу одне: коли сьогодні нам кажуть, що міліції й прокурорам не вистачає зарплат, квартир тощо, то я хочу сказати, що їм не вистачає тільки відповідальності за свої дії. Цей безлад я бачив у радянські часи, бачу й зараз. Я бачив у зоні, скільки сидить невинних людей. Ці люди, які мене судили, – генерали, лейтенанти, судді, – зараз хто на пенсії, хто продовжує працювати», – заявляє Ігор Рижков.
Загалом за злочини «пологівського маніяка» відбули покарання п’ятеро людей.
«Цілий день вони його били»
Від свавілля правоохоронців і суддів потерпають і в незалежній Україні, кажуть дніпропетровські правозахисники. Серед необґрунтовано засуджених за тяжкі злочини в останні роки називають прізвища щонайменше кількох людей.
Пані Лідія – мати юнака, якого за вбивство дівчини засудили до 12 років ув’язнення, – запевняє: справу її сина «шито білими нитками», а зізнання з нього просто «вибивали».
«Цілий день вони його били, застосовували тортури, перекривали повітря в протигазі, пускали цигарковий дим, підвішували на стільці. У нас є акт, зафіксовані синяки на його тілі, однак прокуратура провела перевірку і сказала: не було ніякого побиття», – розказує мати засудженого, яка не вірить в його провину.
«Справа з самого початку була спрямована так, щоб не знайти справжнього злочинця. Кінець року, показники, от і призначили винних. Звинувачення було засноване на свідченнях двох неправдивих свідків. Одна із них в темноті на відстані 100 метрів щось там побачила. І описала, і впізнала «злочинців». Зараз ми намагаємось боротись, але без підтримки громадськості нам це не вдається», – додає адвокат Микола Грачов.
«Дуже важко цьому протидіяти»
Усі ці прізвища людей, яких, на думку правозахисників, неправомірно покарали, зламавши долі, а також прізвища самих «охоронців законності», які порушували закон, громадські активісти мають намір зібрати в одній книзі. За словами одного з ініціаторів ідеї, юриста і журналіста Сергія Довгаля, до книги можуть вписати сотні прізвищ.
«У нас дуже багато дзвінків, ми беремо такі справи на контроль, де адвокати безсилі й люди невинно засуджені. Деякі звернення, я зразу скажу, ми не можемо взяти до цієї «чорної книги», бо там провина доведена, однак є чимало випадків, коли провина абсолютно не доведена. По кожній справі буде щонайменше по 10–15 людей. По тій самій справі Ігоря Рижкова я вже нарахував 20 людей, які мають нести відповідальність. Дуже важко цьому протидіяти. Треба створити такі структури, як прокуратура й судова система, заново, на нових принципах, принципах цивілізації, європейських підходів», – розказав Радіо Свобода Сергій Довгаль.
Між тим, дніпропетровська міліція за останній рік не оприлюднили жодного факту застосування тортур в правоохоронних органах. На інформаційний запит, де Радіо Свобода просило поінформувати про статистику таких злочинів, з обласного управління міліції відповіли: цього року кримінальних справ за такими фактами не порушували, а загалом – проводять профілактику.
«Керівництвом ГУ МВС постійно здійснюються упереджувально-профілактичні заходи, спрямовані на безумовне виконання працівниками міліції вимог чинного законодавства України, недопущення порушення конституційних прав та свобод громадян, уживаються заходи щодо своєчасного виявлення і очищення органів внутрішніх справ від посадових осіб, які порушують дисципліну і законність», – мовиться у відповіді правоохоронців.
Нещодавно на Дніпропетровщині пролунали заяви адвокатів та рідних затриманих про катування слідчими у Новомосковську. А півроку тому прокуратура області інформувала про суд над двома оперуповноваженими міліції, які «вибили» з підозрюваного зізнання у злочині й отримали за це по три роки в’язниці.
Раніше міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликала Україну зупинити злочинність у міліції та ухвалити новий закон, що надав би можливість проводити незалежні розслідування заяв про насилля з боку міліції.
52-річний павлоградець Ігор Рижков у 1988 році був засуджений до найвищої міри покарання на ті часи – розстрілу за злочини, у яких набагато пізніше зізнався «павлоградсько-пологівський маніяк» Сергій Ткач.
Життя Рижкову врятувало диво: один із суддів висловив особливу думку щодо його справи, і смертну кару йому замінили на 10-річне ув’язнення. Жоден з тих, хто відправляв його на розстріл, каже чоловік, досі не притягнутий до належної відповідальності.
«Не буду розказувати, що я пережив у камері смертників. Скажу одне: коли сьогодні нам кажуть, що міліції й прокурорам не вистачає зарплат, квартир тощо, то я хочу сказати, що їм не вистачає тільки відповідальності за свої дії. Цей безлад я бачив у радянські часи, бачу й зараз. Я бачив у зоні, скільки сидить невинних людей. Ці люди, які мене судили, – генерали, лейтенанти, судді, – зараз хто на пенсії, хто продовжує працювати», – заявляє Ігор Рижков.
Загалом за злочини «пологівського маніяка» відбули покарання п’ятеро людей.
«Цілий день вони його били»
Від свавілля правоохоронців і суддів потерпають і в незалежній Україні, кажуть дніпропетровські правозахисники. Серед необґрунтовано засуджених за тяжкі злочини в останні роки називають прізвища щонайменше кількох людей.
Пані Лідія – мати юнака, якого за вбивство дівчини засудили до 12 років ув’язнення, – запевняє: справу її сина «шито білими нитками», а зізнання з нього просто «вибивали».
«Цілий день вони його били, застосовували тортури, перекривали повітря в протигазі, пускали цигарковий дим, підвішували на стільці. У нас є акт, зафіксовані синяки на його тілі, однак прокуратура провела перевірку і сказала: не було ніякого побиття», – розказує мати засудженого, яка не вірить в його провину.
«Справа з самого початку була спрямована так, щоб не знайти справжнього злочинця. Кінець року, показники, от і призначили винних. Звинувачення було засноване на свідченнях двох неправдивих свідків. Одна із них в темноті на відстані 100 метрів щось там побачила. І описала, і впізнала «злочинців». Зараз ми намагаємось боротись, але без підтримки громадськості нам це не вдається», – додає адвокат Микола Грачов.
«Дуже важко цьому протидіяти»
Усі ці прізвища людей, яких, на думку правозахисників, неправомірно покарали, зламавши долі, а також прізвища самих «охоронців законності», які порушували закон, громадські активісти мають намір зібрати в одній книзі. За словами одного з ініціаторів ідеї, юриста і журналіста Сергія Довгаля, до книги можуть вписати сотні прізвищ.
«У нас дуже багато дзвінків, ми беремо такі справи на контроль, де адвокати безсилі й люди невинно засуджені. Деякі звернення, я зразу скажу, ми не можемо взяти до цієї «чорної книги», бо там провина доведена, однак є чимало випадків, коли провина абсолютно не доведена. По кожній справі буде щонайменше по 10–15 людей. По тій самій справі Ігоря Рижкова я вже нарахував 20 людей, які мають нести відповідальність. Дуже важко цьому протидіяти. Треба створити такі структури, як прокуратура й судова система, заново, на нових принципах, принципах цивілізації, європейських підходів», – розказав Радіо Свобода Сергій Довгаль.
Між тим, дніпропетровська міліція за останній рік не оприлюднили жодного факту застосування тортур в правоохоронних органах. На інформаційний запит, де Радіо Свобода просило поінформувати про статистику таких злочинів, з обласного управління міліції відповіли: цього року кримінальних справ за такими фактами не порушували, а загалом – проводять профілактику.
«Керівництвом ГУ МВС постійно здійснюються упереджувально-профілактичні заходи, спрямовані на безумовне виконання працівниками міліції вимог чинного законодавства України, недопущення порушення конституційних прав та свобод громадян, уживаються заходи щодо своєчасного виявлення і очищення органів внутрішніх справ від посадових осіб, які порушують дисципліну і законність», – мовиться у відповіді правоохоронців.
Нещодавно на Дніпропетровщині пролунали заяви адвокатів та рідних затриманих про катування слідчими у Новомосковську. А півроку тому прокуратура області інформувала про суд над двома оперуповноваженими міліції, які «вибили» з підозрюваного зізнання у злочині й отримали за це по три роки в’язниці.
Раніше міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликала Україну зупинити злочинність у міліції та ухвалити новий закон, що надав би можливість проводити незалежні розслідування заяв про насилля з боку міліції.
