Мінськ – Білорусь залишається єдиною країною Європи, в якій практикують покарання смертю. Днями Євросоюз і Рада Європи знову звернулися до білоруської влади із закликом запровадити мораторій на смертну кару як перший крок до її повного скасування. Із демаршем на цю тему звернулися також посли країн ЄС, акредитовані в Мінську. Відповіддю на всі попередні звернення були чергові розстріли засуджених до страти.
Не менше, ніж теракт у мінському метро 2011 року, білорусів шокувало швидке виконання смертного вироку Дмитру Коновалову та Владиславу Ковальову, яких суд визнав винними у скоєнні цього злочину.
Молодих хлопців розстріляли фактично до річниці теракту, незважаючи на те, що багато в кого, в тому числі серед потерпілих, були сумніви щодо об’єктивності перебігу слідства та суду над ними і що їхню скаргу ще не розглянули в Комітеті з прав людини ООН.
Мати вимагає: «Поверніть тіло!»
Покарали не лише їх, але і їхніх рідних. Мати одного з розстріляних Любов Ковальова вже кілька місяців вимагає віддати їй тіло сина. Вона писала з цього приводу до Верховного суду, парламенту, до президента Олександра Лукашенка. У відповідь – сухі посилання на Кримінальний кодекс. Любов Ковальова продовжує свою боротьбу за поховання та реабілітацію свого сина.
«Я спробую зараз щось робити з допомогою суспільства, людей, які чудово розуміють, що не Діма і не Влад скоїли цей вибух, що вони не винні, що їх просто призначили на цю роль… І люди підписуються під петиціями: першою – проти смертної кари в Білорусі, і другою – «Поверніть тіло!»
Під петиціями підписалися десятки тисяч людей. Білоруські правозахисники впевнені, що покарання Влада Ковальова було невідповідним тій вині, яку формально визнав Верховний суд: сприяння акту тероризму та недонесення про його підготовку. Любов Ковальова волею долі стала одним із координаторів руху проти смертної кари в Білорусі.
«Я думаю, що я не єдина людина, яка навіть не мала поняття, що у нас розстрілюють людей і що стосовно родичів такі жахливі закони. І ось через це все, що я пережила, що пережила моя родина, в вважаю своїм обов’язком робити все, щоб скасувати цю смертну кару, щоб, як би боляче мені це не було, але на смерті мого сина зупинити це чудовисько», – наголошує Любов Ковальова.
Лукашенко помилував лише одного
Таких родин, як у Людмили Ковальової, за 20 років незалежності Білорусі було близько 400. Президент Лукашенко за час свого правління помилував лише одного засудженого до смертної кари, це сталося у 1998 році, каже заступник голови Правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович.
За його словами, більшість смертних вироків у Білорусі виносять за насильницькі злочини, передусім вбивства при обтяжливих обставинах.
«До 1999 року у нас було велике число засуджених до страти – до 40 осіб щороку. Після 1999-го, коли до Кримінального кодексу запровадили довічне ув’язнення як кару, альтернативну смертній, спостерігається різке зменшення числа смертних вироків. Тепер, у середньому, їх буває від 2 до 4 щороку», – зазначає Валентин Стефанович.
При такий арифметиці запровадити мораторій на смертну кару було б неважко, вважає правозахисник, достатньо цим 2-4 засудженим замінити її на довічне ув’язнення. З юридичної точки зору, для запровадження мораторію достатньо указу президента, а скасування смертної кари взагалі – рішення парламенту. До того ж, у Конституції Білорусі написано, що така кара носить тимчасовий характер. Але, попри заклики від правозахисників та міжнародної спільноти, влада не йде на цей мораторій.
«Але тут питання носить не правовий характер, а політичний. У нашій ситуації все залежить від волі державної влади», – зауважує Валентин Стефанович.
Половина білорусів за скасування смертної кари
Президент Лукашенко у розмовах на цю тему посилається на підсумки референдуму 1996 року, коли більшість білорусів погодилася на збереження смертної кари та на позицію виборців. Правозахисники, які багато років ведуть кампанію проти того, щоб Білорусь залишалася останнім катом Європи, наполягають на тому, що той референдум мав консультативний характер і що погляди білорусів за 15 років змінилися. За підсумками незалежної соціологічної лабораторії НІСЕПІ, цього року за збереження смертної кари виступає 41 відсоток опитаних, за скасування – 50. За її скасування витупили Католицька та Православна церква Білорусі, багато відомих людей.
Але президент Лукашенко на це заявив: «Сьогодні актуальність цієї міри покарання, якщо порівнювати з минулими часами, з моєї точки зору, не знизилася. Ми що, могли думати, що у нас станеться такий теракт?»
Олександр Лукашенко наполягає на тому, що скасувати смертну кару в Білорусі можна лише на референдумі і що він піде на це лише після того, як всі штати у США скасують кару смертю. Попри ці заяви, у Європі продовжують переконувати білоруського лідера у необхідності відмови від страти людей.
10 жовтня генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд та голова зовнішньої політики ЄС Катрін Аштон надіслали до Мінська чергове спільне звернення.
«Страта є нелюдською і непотрібною карою. Досвід також показав, що вона не стримує злочинність. Нема бездоганних систем правосуддя. Будь-яка судова помилка може призвести до трагічної загибелі невинних людей», – наголошує генеральний секретар Ради Європи.
Не менше, ніж теракт у мінському метро 2011 року, білорусів шокувало швидке виконання смертного вироку Дмитру Коновалову та Владиславу Ковальову, яких суд визнав винними у скоєнні цього злочину.
Молодих хлопців розстріляли фактично до річниці теракту, незважаючи на те, що багато в кого, в тому числі серед потерпілих, були сумніви щодо об’єктивності перебігу слідства та суду над ними і що їхню скаргу ще не розглянули в Комітеті з прав людини ООН.
Мати вимагає: «Поверніть тіло!»
Покарали не лише їх, але і їхніх рідних. Мати одного з розстріляних Любов Ковальова вже кілька місяців вимагає віддати їй тіло сина. Вона писала з цього приводу до Верховного суду, парламенту, до президента Олександра Лукашенка. У відповідь – сухі посилання на Кримінальний кодекс. Любов Ковальова продовжує свою боротьбу за поховання та реабілітацію свого сина.
«Я спробую зараз щось робити з допомогою суспільства, людей, які чудово розуміють, що не Діма і не Влад скоїли цей вибух, що вони не винні, що їх просто призначили на цю роль… І люди підписуються під петиціями: першою – проти смертної кари в Білорусі, і другою – «Поверніть тіло!»
Під петиціями підписалися десятки тисяч людей. Білоруські правозахисники впевнені, що покарання Влада Ковальова було невідповідним тій вині, яку формально визнав Верховний суд: сприяння акту тероризму та недонесення про його підготовку. Любов Ковальова волею долі стала одним із координаторів руху проти смертної кари в Білорусі.
Вважаю своїм обов’язком робити все, щоб скасувати цю смертну кару, щоб на смерті мого сина зупинити це чудовиськоЛюбов Ковальова
«Я думаю, що я не єдина людина, яка навіть не мала поняття, що у нас розстрілюють людей і що стосовно родичів такі жахливі закони. І ось через це все, що я пережила, що пережила моя родина, в вважаю своїм обов’язком робити все, щоб скасувати цю смертну кару, щоб, як би боляче мені це не було, але на смерті мого сина зупинити це чудовисько», – наголошує Любов Ковальова.
Лукашенко помилував лише одного
Таких родин, як у Людмили Ковальової, за 20 років незалежності Білорусі було близько 400. Президент Лукашенко за час свого правління помилував лише одного засудженого до смертної кари, це сталося у 1998 році, каже заступник голови Правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович.
За його словами, більшість смертних вироків у Білорусі виносять за насильницькі злочини, передусім вбивства при обтяжливих обставинах.
Коли запровадили довічне ув’язнення як кару альтернативну смертній, спостерігається різке зменшення числа смертних вироківВалентин Стефанович
«До 1999 року у нас було велике число засуджених до страти – до 40 осіб щороку. Після 1999-го, коли до Кримінального кодексу запровадили довічне ув’язнення як кару, альтернативну смертній, спостерігається різке зменшення числа смертних вироків. Тепер, у середньому, їх буває від 2 до 4 щороку», – зазначає Валентин Стефанович.
При такий арифметиці запровадити мораторій на смертну кару було б неважко, вважає правозахисник, достатньо цим 2-4 засудженим замінити її на довічне ув’язнення. З юридичної точки зору, для запровадження мораторію достатньо указу президента, а скасування смертної кари взагалі – рішення парламенту. До того ж, у Конституції Білорусі написано, що така кара носить тимчасовий характер. Але, попри заклики від правозахисників та міжнародної спільноти, влада не йде на цей мораторій.
У нашій ситуації все залежить від волі державної владиВалентин Стефанович
«Але тут питання носить не правовий характер, а політичний. У нашій ситуації все залежить від волі державної влади», – зауважує Валентин Стефанович.
Половина білорусів за скасування смертної кари
Президент Лукашенко у розмовах на цю тему посилається на підсумки референдуму 1996 року, коли більшість білорусів погодилася на збереження смертної кари та на позицію виборців. Правозахисники, які багато років ведуть кампанію проти того, щоб Білорусь залишалася останнім катом Європи, наполягають на тому, що той референдум мав консультативний характер і що погляди білорусів за 15 років змінилися. За підсумками незалежної соціологічної лабораторії НІСЕПІ, цього року за збереження смертної кари виступає 41 відсоток опитаних, за скасування – 50. За її скасування витупили Католицька та Православна церква Білорусі, багато відомих людей.
Але президент Лукашенко на це заявив: «Сьогодні актуальність цієї міри покарання, якщо порівнювати з минулими часами, з моєї точки зору, не знизилася. Ми що, могли думати, що у нас станеться такий теракт?»
Олександр Лукашенко наполягає на тому, що скасувати смертну кару в Білорусі можна лише на референдумі і що він піде на це лише після того, як всі штати у США скасують кару смертю. Попри ці заяви, у Європі продовжують переконувати білоруського лідера у необхідності відмови від страти людей.
10 жовтня генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд та голова зовнішньої політики ЄС Катрін Аштон надіслали до Мінська чергове спільне звернення.
Будь-яка судова помилка може призвести до трагічної загибелі невинних людейТурбйорн Яґланд
«Страта є нелюдською і непотрібною карою. Досвід також показав, що вона не стримує злочинність. Нема бездоганних систем правосуддя. Будь-яка судова помилка може призвести до трагічної загибелі невинних людей», – наголошує генеральний секретар Ради Європи.
